Рішення № 68039325, 27.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017 Справа №910/14800/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа

Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення 16 133,54 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Полич Є.В. - по дов. №83-2017 від 07.06.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 16 133,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/14800/16, розгляд справи призначено на 12.09.2016р.

02.09.2016р. від МТСБУ надійшла відповідь на запит суду.

12.09.2016р. відповідач подав суду відзив на позовну заяву і клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016р. розгляд справи відкладено на 27.09.2016р.

У судовому засідання 27.09.2016р. оголошено перерву до 04.10.2016р.

04.10.2016р. позивач подав суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.10.2016р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

09.11.2016р. від Черкаського відділення КНДІСЕ надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів і рахунок на оплату експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016р. провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 29.11.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016р. розгляд справи відкладено на 02.12.2016р.

02.12.2016р. відповідач подав суду клопотання про долучення доказів оплати експертизи та розгляд справи за відсутністю повноважного представника.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.12.2016р. призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

07.02.2017р. від Черкаського відділення КНДІСЕ надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017р. провадження у справі поновлено; розгляд справи призначено на 20.02.2017р.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/553 від 15.02.2017р. було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14800/16, за результатом якого справу № 910/14800/16 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. справу №910/14800/16 прийнято до свого провадження, розгляд призначено на 15.03.2017р.

Представники сторін в судове засідання 15.03.2017р. не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2017р. розгляд справи відкладено на 05.04.2017р. у зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

16.03.2017р. позивач електронною поштою надіслав суду висновок автотоварознавчої експертизи, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копію акта огляду транспортного засобу.

17.03.2017р. від позивача надійшов лист з висновком автотоварознавчої експертизи, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією акта огляду транспортного засобу.

Представники відповідача у судове засідання 05.04.2017р. не з`явилися; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. провадження у справі зупинено для направлення матеріалів справи № 910/14800/16 до Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судової експертизи.

19.05.2017р. від Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта від 16.05.2017р. № 438/17-23 та матеріали справи № 910/14800/16.

Ухвалою від 24.05.2017р. поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.06.2017р.

Представники сторін в судове засідання 26.06.2017р. не з»явилися.

Ухвалою від 26.06.2017р. розгляду справи було відкладено на 27.07.2017р.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Заяв, клопотань від представника позивача а адресу суду не надходило.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав викладених в письмовому відзиві.

В судовому засіданні 27.07.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представникіа відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі

За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Зі змісту постанови від 09.09.2014р. Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/18887/14-п вбачається, що 28.08.2014р. сталась дорожньо-транспортна пригода в місті Вінниця по вул.Лебединського за участю транспортних засобів 1. ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_3, та 2. Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Зі змісту наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр».

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В пункті 4 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Наразі, зі змісту постанови 09.09.2014. В 127/18887/14- полягає, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 28.08.2014. - . 1. , 5434 , 2. , 9909 , ОСОБА_3.

Доказів оскарження та скасування наведеного судового акту в апеляційному чи касаційному порядку матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, суд приймає до уваги постанову від 09.09.2014р. Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/18887/14-п в якості належного доказу визначення винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи.

У ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Користувачами бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є страховики, Дирекція Моторного транспортного страхового бюро України, органи державної влади, підприємства, установи, організації, громадяни.

Основними функціями єдиної централізованої бази даних є, в тому числі, надання відкритої інформації для вільного і загальнодоступного користування.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/14800/16. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/23008 від 30.08.2016р., наданої Моторним транспортним страховим бюро України на виконання вимог ухвали суду, вбачається, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом АС 8188215. При цьому, вказаним полісом встановлено нульовий розмір франшизи та ліміт відповідальності по майну в розмірі 50 000 грн.

Одночасно, вказані обставини також підтверджується представленим відповідачем на виконання вимог суду полісом АС 8188215.

Таким чином, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 саме відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» виникло право вимагати від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відшкодування завданої пошкодженням транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди.

За приписами ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування.

29.08.2014р. представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» було проведено огляд колісного транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, за наслідками якого складено акт огляду транспортного засобу (дефектний акт).

У заяві на виплату страхового відшкодування позивач просив відповідача перерахувати суму страхового відшкодування на рахунок, відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

З метою визначення розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр», відповідачем було замовлено у Суб'єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 проведення дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно звіту №14/375 від 31.10.2014р. вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, за наслідками пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 09.10.2014р. становить 37 194,44 грн. Матеріальний збиток, заподіяний власнику колісного транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 09.10.2014р. складає 28 038,69 грн.

06.11.2014р. представниками відповідача здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №140000015932 від 06.11.2014р., згідно змісту якого Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» прийнято рішення про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» за наслідками настання 28.08.2014р. дорожньо-транспортної пригоди, страхового відшкодування в розмірі 28038,69 грн.

Листом №7378 від 07.11.2014р. відповідачем було повідомлено позивача про прийняте рішення щодо розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр».

За твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» страхове відшкодування в розмірі 28038,69 грн.

Непогоджуючись з розміром визначеного відповідачем страхового відшкодування, заявником було замовлено проведення Вінницьким відділенням Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз автоварознавчої експертизи.

Згідно висновку №2060/14-21 від 22.01.2015р. Вінницького відділення -дослідного інституту судових експертиз вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 станом на 08.10.204р. складала 37043,75 грн.

За проведення означеної експертизи позивачем було сплачено експертній установі 413,28 грн., на підтвердження чого представлено до матеріалів справи платіжне доручення №11 від 08.01.2015р.

Згідно змісту висновку №648/15-21 від 05.05.2015р. Вінницького відділення -дослідного інституту судових експертиз вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, становить 43 292,23 грн.

На підтвердження оплати вказаного експертного дослідження заявником представлено до матеріалів справи платіжне доручення №604 від 23.04.2015р. на суму 590,40 грн.

Одночасно, в матеріалах справи також міститься висновок №1644/15-21 від 23.10.2015р. Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений на виконання ухвали Вінницького міського суду про призначення автотоварознавчої експертизи, згідно змісту якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 станом на березень 2015р. становила 43 292,23 грн.

З огляду на встановлення експертною установою вартості матеріального збитку у розмірі, більшому, ніж визначений та сплачений Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», позивач звертався до відповідача з проханням переглянути рішення щодо розміру страхового відшкодування, однак, листом №880 від 17.05.2015р. страховиком було повідомлено потерпілого, що рішення про сплату страхового відшкодування в сумі 28038,69 грн., залишено без змін.

Одночасно, за поясненнями позивача, у березні 2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» було відновлено транспортний засіб Фольксваген, державний номер НОМЕР_2. Згідно представленого до матеріалів справи акту №VZN00000038 від 23.03.2015р. вартість відновлювального ремонту становила 74 384,16 грн.

До того ж, за поясненнями позивача, під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено рекламну плавку, яка була розміщена на автомобілі Фольксваген, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до акту №37 від 06.04.2014р. здачі-приймання робіт (надання послуг), складеного між Малим приватним підприємством комерційне підприємство «Сінема» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр», було відновлено рекламну плівку. Вартість робіт становила 880 грн. та була сплачена позивачем згідно платіжного доручення №519 від 09.04.2015р.

Отже, посилаючись на те, що фактична вартість відновлення транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, та збитки позивача внаслідок настання 28.08.2014р. дорожньо-транспортної пригоди перевищують визначений відповідачем розмір страхового відшкодування, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» і звернулось до суду з розглядуваним позовом про стягнення страхового відшкодування в сумі 15253,54 грн. та витрат, понесених на оплату товарознавчих експертиз.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що розмір страхового відшкодування, заявлений до стягнення з відповідача, визначено шляхом вирахування з суми матеріального збитку, визначеного висновками №2060/14-21 від 22.01.2015р. та №648/15-21 від 05.05.2015р. та Вінницького відділення -дослідного інституту судових експертиз, суми страхового відшкодування, сплаченої відповідачем в досудовому порядку (43292,23 - 28038,69 = 15253,54).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено на обґрунтованості визначеного та виплаченого Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розміру страхового відшкодування та відсутності у страховика у даному випадку обов'язку з відшкодування вартості витрат позивача на проведення автотоварознавчих експертиз.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Однак спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50000,00 грн.) і в межах суми (фактичних затрат), але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (у даному випадку дорівнює нулю). Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.03.2017р. Верховного Суду України по справі №910/3650/16.

З огляду на те, що під час розгляду справи між сторонами виник спір стосовно вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, судом було задоволено клопотання відповідача про призначення по справі судової експертизи.

Ухвалою від 04.10.2016р. по справі №910/14800/16 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи з урахуванням пропозиції відповідача було поставлено наступне запитання: яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Caddy, д/н НОМЕР_2, з урахуванням коефіціенту фізичного зносу, станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди - 28.08.2014р.

За наслідками проведення судової експертизи, експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Л. Ружинським було складено експертний висновок №438/17-23 від 16.05.2017р.

У вказаному висновку судовим експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіціенту фізичного зносу, станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди - 28.08.2014р. становить 29 002,18 грн.

З приводу вказаного експертного висновку, як доказу у господарському процесі, суд зазначає, що за змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Наразі, суд зазначає, що за приписами ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем, як особою, якою за застраховано цивільно-правову відповідальність винної особи, визначається виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілого, визначеної з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, станом на момент проведення робіт з ремонту транспортного засобу.

Таким чином, висновок №438/17-23 від 16.05.2017р. Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не приймається судом до уваги в якості належного доказу визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Фолксваген, державний номер НОМЕР_2, розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком потерпілій особі внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, суд звертає увагу, що саме відповідачем було запропоновано поставити на вирішення судової експертизи питання щодо вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Як вказувалось вище, у березні 2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» було відновлено транспортний засіб Фольксваген, державний номер НОМЕР_2. Згідно представленого до матеріалів справи акту №VZN00000038 від 23.03.2015р. вартість відновлювального ремонту становила 74 384,16 грн.

Одночасно, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, а саме висновку №1644/15-21 від 23.10.2015р. Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складений на виконання ухвали Вінницького міського суду про призначення автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 станом на березень 2015р. становила 43 292,23 грн.

При цьому, зі змісту вказаного висновку вбачається, що розмір матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Наразі, судом прийнято до уваги, що в означеному висновку міститься відмітка про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України.

Одночасно, судом також зазначалось, що означена вартість відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 станом на березень 2015р. також була визначена у висновку №648/15-21 від 05.05.2015р. Вінницького відділення -дослідного інституту судових експертиз, складеного на замовлення заявника.

Тобто, з наведеного полягає, що станом на момент відновлення пошкодженого транспортного засобу (березень 2015р.) вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 43 292,23 грн.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд приймає до уваги висновки №1644/15-21 від 23.10.2015р. та №648/15-21 від 05.05.2015р. Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в якості належних доказів визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 станом на момент проведення ремонтних робіт (березень 2015р. згідно акту №VZN00000038 від 23.03.2015р.) в сумі 43 292,23 грн., який у відповідності до приписів ст.1192 Цивільного кодексу України та ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і підлягає відшкодуванню потерпілій особі внаслідок настання страхового випадку страховиком, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхового відшкодування в сумі 15253,54 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» про стягнення з відповідача витрат на оплату автотовароставчих досліджень в сумі 1003,68 грн. підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного.

Як зазначалось судом, ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.03.2017р. Верховного Суду України по справі №910/3650/16.

Тобто, у даному випадку у страховика винної особи відсутній обов'язок з відшкодування витрат потерпілої особи на проведення товарознавчих досліджень за наслідками настання страхового випадку.

Одночасно, посилання заявника в якості підстави для стягнення з відповідача витрат на оплату автотовароставчих досліджень в сумі 1003,68 грн. на приписи ст.22 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставними та юридично неспроможними. При цьому, слід зауважити наступне.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення збитків, позивачем повинно бути доведено факт неправомірної поведінки відповідача, обставини завдання збитків, причинно- наслідковий зв'язок та вину відповідача.

Наразі, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно позиції Президії Вищого господарського суду України, яку наведено у Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції рекомендації №04-5/239 від 29.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала. Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Проте, у даному випадку правовідносини сторін виникли з позадоговірної шкоди, а отже, посилання заявника на приписи ст.22 Цивільного кодексу України в якості підстави для стягнення з відповідача витрат на оплату автотовароставчих досліджень в сумі 1003,68 грн. є безпідставними та юридично неспроможними.

Доказів наявності у даному випадку в діях відповідача всіх складових шкоди, які б були достатніми для виникнення у останнього обов'язку з відшкодування витрат позивача на проведення автотоварознавчих досліджень заявником до матеріалів справи не представлено.

З огляду на наведене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 1003,68 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Враховуючи висновки суду щодо неприйняття висновку судової експертизи та стягнення з відповідача суми страхового відшокдування в повному обсязі, витрати на проведення судової експертизи залишаються за відповідачем.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м.Київ, вул.Глибочицька, будинок 44, ЄДРПОУ 24175269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Центр» (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вул.Лебединського, будинок 19, ЄДРПОУ 32102131) страхове відшкодування в сумі 15253,54 грн. та судовий збір в розмірі 1302,84 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.