Рішення № 68038886, 28.07.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2017 р. Справа № 906/510/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

при секретарі судового засідання: Голюк Л. А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторгресурс" (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Крупний" (м. Коростень, Житомирська область)

про стягнення 152810,54 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 152810,54 грн. заборгованості, з яких 147800,00 грн. основний борг, 4014,54 грн. інфляційні, 996,00 грн. 3% річних.

11.07.2017 до суду від позивача надійшов уточнений розрахунок суми позовних вимог від 06.07.2017, відповідно до якого зменшено суму боргу та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 152028,58 грн. заборгованості, з яких 147800,00 грн. основний борг, 3268,89 грн. інфляційні, 959,69 грн. 3% річних (а.с.45-46).

21.07.2017 (електронною поштою) та 24.07.2017 до суду від позивача надійшли пояснення від 21.07.2017, відповідно до яких позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача уточнену суму заборгованості, а також розглядати спір у відсутність їх представника. (а.с.55).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, суд розцінює клопотання позивача як клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія реєстру на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 24.07.2017.

Відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2014 між ПП "Крупний" (продавець/відповідач) та ТОВ "Продторгресурс" (покупець/позивач) укладено договір поставки товару № 240614 (далі - договір) (а.с.8-10), відповідно до якого продавець зобов'язується по заявці покупця поставити з метою передачі у власність останнього товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1 договору).

Згідно з п.п. 2.1. договору сторонами погоджено найменування товару: продукти харчування.

Відповідно до п.п. 2.2. договору ціна за одиницю та одиниця виміру товару, загальна кількість товару вказані в видатковій накладній, яка підлягає підпису обома сторонами і є невід'ємною частиною договору в частині підтвердження домовленості сторін по ціні за одиницю виміру товару, кількості та найменування товару.

Для отримання товару покупець повинен зробити заявку на товарну партію, при цьому така заявка може бути зроблена по телефону. Підписана повноважними представниками видаткова накладна є документальним свідченням того, що покупець замовив товар, а продавець його поставив (п.п. 2.7. договору).

Згідно з п.п. 3.1. договору вартість товару зазначається у видатковій накладній.

Розрахунки за отриманий товар проводяться шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок продавця (п.п. 3.2. договору).

Відповідно до п.п. 4.1. договору датою поставки та моментом переходу до покупця права розпорядження та ризику випадкової загибелі товару є дата передачі товару, що вказана в накладній.

Згідно з п.п. 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в питаннях поставки товарів до 31.12.2014. В разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення дії договору не заявить в письмовому вигляді про бажання припинити співробітництво у рамках даного договору, то термін дії даного договору вважається автоматично пролонговано до 31.12.2015. Автоматична пролонгація терміну даного договору допускається тільки один раз.

Відповідно до п.п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення дії даного договору не позбавляє сторін договору права застосовувати штрафні санкції до винної сторони за порушення умов договору. В раз, якщо продавець здійснив поставку товару після закінчення терміну дії даного договору, а покупець прийняв товар, про що свідчить підписання накладної відповідальним представником покупця, то вважається, що поставка здійснена відповідно до даного договору.

На виконання умов договору позивач у грудні 2016 року здійснив заявку на поставку відповідачем товару (цукру).

У зв'язку з отриманням заявки від позивача, відповідачем було виставлено рахунок на оплату № 643 від 28.12.2016 на суму 331250,00 грн. (а.с. 11).

Відповідно до платіжного доручення № 6944 від 28.12.2016 позивачем оплачено вказаний рахунок на суму 331250,00 грн. (а.с. 12).

Однак, відповідач свої зобов'язання по поставці позивачу цукру виконав частково на суму 172250,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 27.01.2017 на суму 132500,00 грн. та товарно-транспортною накладною № Р31 від 27.01.2017 (а.с.13-14); видатковою накладною № 101 від 21.03.2017 на суму 39750,00 грн. та товарно-транспортною накладною № Р101 від 21.03.2017 (а.с.15-16).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем у сумі попередньої оплати у розмірі 147800,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с. 19).

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії з вимогою про повернення зайво сплачених коштів у сумі 147800,00 грн. (а.с. 17-18), які були залишені без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання і зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення 147800,00 грн. попередньої оплати.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 959,69 грн. 3% річних та 3268,89 грн. інфляційних втрат, то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі № 3-90гс14.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 959,69 грн. 3% річних та 3268,89 грн. інфляційних є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі, доказів поставки товару обумовленого договором або повернення суми попередньої оплати у розмірі 147800,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 147800,00 грн. попередньої оплати обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявленим вимогам.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (11501, Житомирська область, м.Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 12-б, ідентифікаційний код 37677846)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продторгресурс" (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, 10, ідентифікаційний код 33771045) 147800,00 грн. суми попередньої оплати, а також 2217,15 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.08.2017.

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 3 сторонам (рек. з повід)