Рішення № 68032171, 24.07.2017, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/402/16-ц

провадження №2/457/46/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1,

секретар судового засідання Болонна І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Трускавецької міської ради про визнання абзацу 2 пункту 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради «Про розгляд житлових питань» незаконним та його скасування, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,–

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради про визнання абзацу 2 пункту 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради «Про розгляд житлових питань» незаконним та його скасування, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, який мотивований тим, що рішенням № 248 від 18 жовтня 1990 року виконавчий комітет Трускавецької міської ради вирішив розширити житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 (квартиронаймач ОСОБА_6), яка складається з двох кімнат житловою площею 23,3 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами за рахунок звільненої квартири № 6, що складається з трьох кімнат житловою площею 35,0 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами, та рахувати квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 35,0 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами на склад сім'ї – 4 чоловіки; звільнену квартиру № 5 житловою площею 23,3 м? закріпити як сімейний гуртожиток відділу культури згідно з листом № 1-10 від 11 жовтня 1990 року. Абзац 2 п. 3 даного рішення вважає незаконним і таким, що підлягає до скасування з наступних підстав. У травні 1995 року відділу культури звернувся до прокурора м. Трускавця про виселення його та його рідних з квартири АДРЕСА_3 на підставі ордерів, виданих відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Постановою в.о. прокурора м. Трускавця та рішенням Трускавецького міського суду відмовлено у виселенні його та членів його сім'ї з квартири. З квартири АДРЕСА_3 відповідно до оскаржуваного рішення формально було зроблено дві кімнати № 5 та № 5-а гуртожитку культури, що є недопустимо відповідно до чинного законодавства. ОСОБА_9 цього, поселення в ці кімнати громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_8 є також незаконним, адже з квартири АДРЕСА_4 він не виселявся а продовжував проживати, в даній квартирі залишилися його речі та речі членів його сім'ї. Такої громадянки як ОСОБА_8 взагалі не існує, а дані кімнати його квартири №5 формально отримала ОСОБА_11 В оскаржуваному рішенні вказано, що звільнену квартиру № 5 по вул. Шевченка. 17 в м. Трускавці житловою площею 23,м? закріплено як сімейний гуртожиток відділу культури згідно з листом № 1-10 від 11 жовтня 1990 року. Відповідно до листа № 03/я-2053 від 21 жовтня 2011 року в міських архівних фондах рішення міської ради під № 1-10 від 19 лютого 1990 року відсутнє. У вказані квартири нібито було поселено ОСОБА_8 та ОСОБА_10 11 квітня 1996 року відділ культури звернувся до Трускавецького міського суду з позовом до нього та його матері про виселення з кімнати № 5-а по вул. Шевченка, 17, у задоволенні якого було відмовлено. Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_10 за згодою з ОСОБА_8 помінялися кімнатами у квартирі № 5. Вона зайняла кімнату № 5, а ОСОБА_8 – № 5-а, хоча у ордері, який їй наддали, вона і повинна була вселитися у кімнату № 5-а. Таким чином, ОСОБА_11 формально отримала дві кімнати незаконно утворених кімнат гуртожитку. ОСОБА_8 жодного дня там не проживала. Не зважаючи на те, що ОСОБА_10 отримала дві незаконно отримані кімнати - цілу квартиру АДРЕСА_5. Вже після винесення рішення, тобто з 1990 року ОСОБА_12 станом на 1992 рік відповідно до додатку № 5 до рішення № 6 від 26 січня 2012 року є у списку громадян, які перебувають на квартирному обліку за місцем праці і таких громадян, які мають відношення до неї, вже стоять дві особи, хоча поселення чоловіка у квартиру здійснювалось лише 04 жовтня 1994 року, однак не у кімнату № 5-а , як це вказано в ордері на квартиру № 5. Виносячи оскаржуване рішення Трускавецька міська рада мала розширити їхню малесеньку квартиру, яка не відповідає санітарним нормам, за рахунок додаткової площі квартири № 6, а не проводити без їхньої згоди обміни квартирами та утворювати гуртожиток. Своїми рішеннями № 275 від 15 листопада 1990 року, № 281 від 30 листопада 2000 року «Про розгляд житлових питань» Трускавецька міська рада вирішила розширити житлове приміщення гуртожитку ОСОБА_11 квартири № 5 в гуртожитку відділу культури по вул. Шевченка, 17, що складається з однієї житлової кімнати площею 10,7 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами за рахунок звільненої кімната № 5-а житловою площею 12,6 м? та рахувати квартиру № 5 в гуртожитку з двох кімнат житловою площею 23,3 м? з кухнею і частковими вигодами на склад сімї з 2 особи (вона та чоловік). Вже у 2001 році рішенням № 99 від 24 травня 2001 року ліквідовано цей гуртожиток. Таким чином, відповідач вчиняє відносно нього та його рідних незаконні дії, тому що за рахунок їхнього житла проводять обмін, а не розширення для утворення житла особі, яка незаконно поселяється у його квартирі. Рішення Трускавецької міської ради винесене 18 жовтня 1990 року. З часу, коли він мав можливість оскаржувати це рішення, пройшло більше двадцяти років, але по тій причині, що він переніс тяжку хворобу і був визнаний недієздатним судом, він не мав такої можливості. 30 квітня 2014 року рішенням Трускавецького міського суду його дієздатність поновлено. Він звернувся до Трускавецького міського суду із позовом про визнання п. 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради незаконним та скасування його в порядку адміністративного судочинства, але йому було відмовлено, тому що справи такого роду розглядаються в порядку цивільного судочинства. Звертаючись з даним позовом, просить поновити пропущений строк звернення до суду та винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати абзац 2 пункту 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради «Про розгляд житлових питань».

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_13 позов підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав. Вважає, що оскаржуваним пунктом рішення порушено права його довірителя.

Позивач у судовому засіданні заявлений позов підтримав та просив його задовольнити, а також пояснив, що на час прийняття оскаржуваного рішення він проживав у квартирі № 5. ОСОБА_9 нього у цій квартирі проживали ще дружина і двоє дітей. Житлової площі на всіх було замало, тому постало питання про її збільшення. Їхню житлову площу було розширено відповідно до норм діючого на той час житлового законодавства. З рішенням 1993 року він був ознайомлений відразу і з того часу 27 років бігає в міську раду та в суд з метою захисту своїх прав. Хоча він фактично не погодився з таким рішенням виконкому, але він його не оскаржував до суду. У 1993 році він міняв паспорт йому в паспорті помилково написали, що він зареєстрований у квартирі № 6. При прийнятті оскаржуваного рішення міська рада не мала права розпоряджатися належним йому майном.

Представник відповідача ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що 1990 році власником житлового будинку та розпорядником житлового фонду був виконавчий комітет Трускавецької міської ради. Квартира АДРЕСА_6 належить до житлового фонду виконавчого комітету Трускавецької міської ради. Оскаржуваним рішенням № 248 він 18 жовтня 1990 року за родиною ОСОБА_2 закріплено квартиру № 6, яка складалася з трьох кімнат, а не квартири № 5 і № 6 , оскільки надання житла проведено шляхом обміну. Прийняте рішення не обмежує житлові права родини ОСОБА_2 на даний час рішення є актом індивідуальної дії та вичерпало свою юридичні силу після реалізації і було предметом доказування в інших справах, а саме: у цивільній справі № 2/1324-161/11 за позовом ОСОБА_15, опікуна ОСОБА_2, до виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання недійсним ордеру № 2, видного відділом культури Трускавецького міськвиконкому для ОСОБА_11 та в адміністративній справі № 876/12187/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Трускавецької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року. ОСОБА_9 того, позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності без поважних причин з позовом про визнання п. 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року незаконним та його скасування. Просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_16 у судовому засіданні при вирішення спору поклався на думку суду. Його довірителька є власником будинку № 17 по Шевченка. Вона готова передати Трускавецькій міській раді житло з відповідною житловою площею для передання мешканцям цього будинку, в тому числі, для ОСОБА_2, однак що стосується розмірів належних мешканцям будинку квартир, то це питання вирішується не його довірителькою, а є компетенцією органу місцевого самоврядування, у даному випадку – Трускавецької міської ради. У судове засідання 24 липня 2017 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_2 На момент прийняття оскаржуваного рішення вона з мамою, татом і братом проживавала у квартирі № 5. Зі слів батьків їй відомо, що за кілька місяців від її народження вони звернулися у компетентні органи з заявою про розширення житлової площі. Не зважаючи на те, що місцем її реєстрації є квартира АДРЕСА_7, з 2000 року вона там не проживає, відколи мама забрала її до ОСОБА_13 після розірвання шлюбу з батьком. Під час проживання в м. Стрию вона час від часу приїжджала у м. Трускавець.

Третя особа ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що він є сином ОСОБА_2 Зі слів батьків йому відомо, що після народження сестри вони зверталися до ЖЕКу з проханням розширити їхню квартиру, а не поміняти. У м. Трускавець у квартирі АДРЕСА_6 він проживав до 2000 року. При його пам'яті у квартиру № 5 заселилися інші люди, зокрема пані ОСОБА_7, а його сім'я проживала у квартирі № 6, яка складалася з трьох кімнат.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що у дев'яностих роках вона працювала начальником ЖЕКу у м. Трускавець, на балансі якого був будинок № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець. ОСОБА_2 жив у квартирі № 5. У подальшому він звернувся з заявою про збільшення житлової площі для його сім'ї, внаслідок чого йому видано обмінний ордер на квартиру № 6, а квартиру № 5 передано відділу культури Трускавецької міської ради. Квартиру № 5 ОСОБА_2 добровільно не звільнив, а користувався нею самовільно. Вона не пригадує точно, чи комусь видали ордер на квартиру № 5. Станом на 1995 рік ОСОБА_2 займав дві квартири. Вона працювала начальником ЖЕКу до 2001 року. Чи звільнив станом на цей період ОСОБА_2 квартиру № 5 – вона не пам'ятає, адже скарг від співмешканців будинку з цього приводу не поступило. З відомостей про осіб, що потребують покращення житлових умов, станом на 1995 рік дійсно вбачається, що у будинку є квартира № 5 і №5а. такий поділ міг бути здійснений відділом культури, однак це вже не її компетенція. Акт обстеження житлових умов, яким пропонувалося покращити житлові умови сім'ї ОСОБА_2, складався до прийняття рішення виконкому та носив рекомендаційний характер. Фактично мова йшла про те, що більшу квартиру надати сім'ї ОСОБА_2, а меншу передати відділу культури.

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона – колишня дружина ОСОБА_2 та мати ОСОБА_5 та ОСОБА_17 До 2006 року вона була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1990 року після народження дочки вона з чоловіком зверталася з проханням про збільшення житлової площі. До 1990 року вони проживала у квартирі № 5. У 1990 році вона з сім'єю в'їхала у квартиру № 6, однак у квартирі № 5 залишалися їхні особисті речі. Станом на період прийняття оскаржуваного рішення вона проживала у квартирі № 5. З прийнятим рішенням виконавчим комітетом вона фактично не погоджувалася, але не оскаржувала його.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 58 ЦПК). ОСОБА_9 того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК).

Судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів від 17 травня 1979 року № 168 «Про переоформлення договору найму жилої площі» ОСОБА_2 надано в користування квартиру АДРЕСА_8 /арк. справи 44, Т. 1/. Відповідно до листа, адресованому голові виконкому Трускавецької міської ради народних депутатів ОСОБА_20 управління торгівлі виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів від 01 жовтня 1990 року № 1244 адміністрація та профспілковий комітет управління торгівлі Трускавецького міськвиконкому просять розширити житлову площу продавцю магазину № 11 ОСОБА_21 /арк. справи 46, Т. 1/. Згідно з п. 3 рішення виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів розширено житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 (квартиронаймач ОСОБА_2Й.), яка складається з двох кімнат житловою площею 23,3 м? і кухнею з частковими комунальними вигодами за рахунок звільненої квартири № 6, що складається з трьох кімнат житловою площею 35,0 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами та рахувати квартиру АДРЕСА_9 з трьох кімнат житловою площею 35,0 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами на склад сім'ї – 4 чоловіки; звільнену квартиру № 5 житловою площею 23,3 м? закріплено як сімейний гуртожиток відділу культури. Підпунктом 3.1 пункту 3 згаданого рішення зобов’язано житлово-експлуатаційну контору № 2 (начальник ОСОБА_18П.) внести зміни в нумерацію квартири та особових рахунках громадян /арк. справи 5, Т. 1/. Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів № 275 від 15 листопада 1990 року частково змінено п. 3 рішення міськвиконкому № 248 від 18 жовтня 1880 року відносно використання квартири АДРЕСА_10 як сімейного гуртожитку відділу культури, та рахувати її як дві квартири сімейного гуртожитку відділу культури /арк. справи 6, Т. 1/.

З оскаржуваного рішення вбачається, що з цього час за родиною ОСОБА_2 закріплено квартиру № 6, яка складається з трьох кімнат, а не квартири № 5 та № 6, тому що розширення проведено шляхом обміну, а тому воно є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме приватизації квартир в будинку по вул. Шевченка, 17 у м. Трускавець. До такого висновку прийшов також Львівський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі від 14 березня 2016 року при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Трускавецької міської ради про визнання п. 3 рішення Трускавецької міської ради незаконним та його скасування (справа № 457/1261/14-а) /арк. справи 210-211, Т. 1/. Предметом розгляду справи № 457/1261/14-а був п. 3 того самого рішення, що і даної справи. Зазначена ухвала набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 129 Житлового кодексу УРСР (станом на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Рішенням міськвиконкому № 275 від 15 листопада 1990 року квартиру № 5 розділено на квартиру № 5 житловою площею 10,7 м? та квартиру № 5а житловою площею 12,6 м? як сімейний гуртожиток відділу культури.

Відповідно до прийнятого рішення та на підставі ордерів, працівники відділу культури ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вселились в дані житлові приміщення.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 31 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_11 та ОСОБА_22 про визнання недійсним ордера № 2, виданого відділом культури Трускавецького міськвиконкому на ім'я ОСОБА_7, скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_11 та виселення ОСОБА_11 та ОСОБА_22 з квартири АДРЕСА_12, треті особи: виконавчий комітет Трускавецької міської ради та ОСОБА_3, відмовлено /арк. справи 117, Т. 1/. Відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2011 року Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 31 травня 2011 року залишено без змін. І рішенням першої інстанції, і рішенням апеляційної інстанції встановлено факт того, що в ОСОБА_2 відсутні будь-які права щодо предмета спору – квартири № 5 в будинку № 17 у м. Трускавець /арк. справи 118, Т. 1/.

Рішенням міськвиконкому № 281 від 30 листопада 2000 року ОСОБА_11 проведено розширення житлового приміщення № 5 гуртожитку відділу культури по вул. Шевченка, 17 за рахунок звільненої суміжної кімнати №5а та визнано квартиру №5 як таку, що складається з двох кімнат житловою площею 23,3 м? з кухнею та частковими комунальними вигодами.

Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 99 від 24 травня 2001 року виконком вирішив ліквідувати як гуртожиток квартиру № 5 що складається з двох кімнат житловою площею 23,3 м? з кухнею і частковими комунальними вигодами.

Рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міської ради № 21 від 10 червня 1993 року «Про визнання права власності на будинки № 17 і № 19 по вул. Шевченка у м. Трускавець», комісія вирішила рішення Трускавецького міськвиконкому №7 від 18 січня 1956 року в частині взяття на баланс держави житлових будинків по вул. Шевченка, 17 (старий № 27) і № 19 (старий № 29) скасувати як таке, що було прийнято без законних на те підстав; визнано за ОСОБА_23 право особистої власності на жилі будинки по вул. Шевченка № 17 і 19 у м. Трускавець. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно будинок № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що унеможливлює наявність у ОСОБА_2 майнових претензій на частку у цьому майні.

ОСОБА_9 того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 підтвердила те, що у 1990 році вона з дітьми та чоловіком переселялася у квартиру № 6, а до 2000 року вона з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_17 (що вони також підтвердили у судовому засіданні) проживали саме у квартирі № 6. З паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії КВ № 466935 вбачається, що він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 /арк. справи 47 на звороті, Т. 1/.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що у позивача ОСОБА_2 відсутні правові підстави для визнання абзацу 2 пункту 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради «Про розгляд житлових питань» незаконним та його скасування, оскільки таке рішення було прийнято законно та не порушує його права. У судовому засіданні доведено, що у ОСОБА_2 відсутні правові підстави користування квартирою № 5 чи 5-а у будинку № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець.

Що стосується клопотання позивача поновити строк звернення до суду, оскільки терміни позовної давності пропущені ним з поважних підстав, та клопотання представника відповідача про застосування правил ст. 267 ЦК України та відмови у задоволенні з цієї підстави, то суд, проаналізувавши зібрані в ході розгляду справи докази, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з такою позовною вимогою без поважних підстав. Як на підставу для задоволення клопотання про поновлення строку для звернення до суду позивач вказує, що він переніс тяжку хвору та був визнаний судом недієздатним. 30 квітня 2014 року рішенням Трускавецького міського суду його поновлено в дієздатності. Він звертався до суду з адміністративним позовом про визнання пункту 3 оскаржуваного рішення незаконним, однак у задоволенні його позову відмовлено у зв’язку з порушенням правил судочинства. З змісту рішення Трускавецького міського суду від 30 квітня 2014 року вбачається, що дієздатність ОСОБА_2 було обмежено та встановлено на ним опіку 01 лютого 2007 року. Доказів того, що в період з 1990 року до моменту обмеження його дієздатності позивач не мав можливості з поважних причин звернутися до суду для оскарження відповідного пункту рішення не надано. Навпаки, у судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2 знав про зміст рішення Трускавецької міської ради № 248 від 18 жовтня 1990 року, що у судовому засіданні він особисто підтвердив та підтвердила його колишня дружина ОСОБА_19, будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_9 того, те, що ОСОБА_2 знав про зміст рішення Трускавецької міської ради № 248 від 18 жовтня 1990 року підтверджується і письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах справи: копією рішення Трускавецького міського суду від 11 квітня 1996 року у справі за позовом відділу культури виконкому Трускавецької міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_21 про виселення з кімнати № 5-а по вул. Шевченка, 17, у якому є пряме посилання на рішення Трускавецької міської ради № 248 від 18 жовтня 1990 року. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду без поважних підстав.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, с у д,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Трускавецької міської ради про визнання абзацу 2 пункту 3 рішення № 248 від 18 жовтня 1990 року Трускавецької міської ради «Про розгляд житлових питань» незаконним та його скасування – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Т.В. Василюк