Ухвала суду № 68028741, 26.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 р.Справа № 820/6136/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 по справі № 820/6136/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Укрпромобладнання", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002471402 від 02 липня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства Приватним акціонерним товариством "Укрпромобладнання" виходить з того, що існує певна податкова інформація, яка надійшла від іншої інспекції щодо контрагентів позивача - ТОВ "Аріал-Торг" та МПП "Атос" з питань фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками у період листопад - грудень 2015 року, та липень - серпень 2015 року, відповідно. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 позовні вимоги ПАТ "Укрпромобладнання" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 02 липня 2016 року № 0002471402.

Стягнуто з Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного акціонерного товариства "Укрпромобладнання" (код ЄДРПОУ 30655877, поштовий індекс 61001, м. Харків, м-н Повстання, 7/8) у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав про неможливість встановлення фактів реального постачання, переміщення товару між позивачем та його контрагентами. Стверджує, що окремі первинні документи, а саме товарно-транспортні накладні, видані "Новою поштою", не відповідають дійсності.

Скориставшись правом подання заперечень на апеляційну скаргу, позивач вказав, що не погоджується з апеляційною скаргою відповідача, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та оскаржувану постанову прийнято з додержаням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 26.07.2017 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Укрпромобладнання" (далі ПрАТ "Укрпромобладнання") зареєстровано як юридична особа (т.1 а.с.65), перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) як платник податків (т.1 а.с.68), є платником податку на додану вартість.

Відповідно до Довідки від 11.12.2012 серії АА №716454 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ПрАТ "Укрпромобладнання" за КВЕД - 2010 є неспеціалізована оптова торгівля; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; установлення та монтаж машин і устаткування; діяльність посередників у торгівлі пальним, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (т.1 а.с.66).

Фахівцями Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Укрпромобладнання" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Аріал - ТОРГ" за листопад 2015 року та грудень 2015 року та з МПП "Атос" за липень 2015 року та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 08.06.2016 №2912/20-38-14-02-07/30655877 (т.1 а.с.10-32), у висновках якого встановлено порушення вимог, зокрема, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України - завищення суми податкових зобов'язань по операціям оформлених як реалізації товарів (послуг) на адресу платників податків вказаних в акті на загальну суму ПДВ 579093 грн., а саме при реалізації ТМЦ придбання яких оформлено у ТОВ"АРІАЛ-ТОРГ" п.н. 39596836 за листопад 2015 року та грудень 2015 року та у МПП "АТОС" п.н. 22622601 за липень 2015 року; п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України ПрАТ "Укрпромобладнання" завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 577 442 грн., у т.ч. по взаємовідносинам з МПП "АТОС" п.н. 22622601 за липень 2015 року на суму ПДВ 380222 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ"АРІАЛ-ТОРГ" п.н. 39596836 у сумі 197220 грн., в в т.ч. за листопад 2015 року у сумі 103800 грн. та за грудень 2015 року у сумі 93420 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Східною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2016 року № 0002471402, яким зменшено суму грошового зобовязання з ПДВ у розмірі 579093 грн. та зменшено суму податкового кредиту в розмірі 577 442 грн. (т.1 а. с.33-34).

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 13.09.2016 №5263/10/20-40-10-01-14 скарга директора ПрАТ "Укрпромобладнання" залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін (т.1 а.с.35-42).

Рішення ГУ ДФС у Харківській області, оскаржувалось ПрАТ "Укрпромобладнання", проте скарга залишена без задоволення рішенням ДФС України від 19.10.2016 №22619/6/99-99-11-01-01-25 (т.1 а.с.43-44).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним адмінстративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивачем з МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, а також брати участь у формування податку на прибуток.

Спірним у вказаній справі є надання окремим господарським операціям, що здійснюються позивачем з його контрагентами, реального характеру.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем норм ПК України під час здійснення господарської діяльності з придбання ТМЦ стала податкова інформація, отримана від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 19.10.2015 №1328/7/20-33-22-01-17 щодо МПП "АТОС" з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками у період липень - серпень 2015 року та податкова інформація від 17.02.2016 №410/7/20-33-22-03 щодо ТОВ "Аріал - Торг" за звітний період декларування ПДВ за листопад 2015 року, доведеного на відпрацювання ДФС України у якості "ризикове" по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період 01.11.2015-30.11.2015, а також податкова інформація від 05.02.2016 №10/20-40-22-09-12/39596836 щодо ТОВ "Аріал-Торг" з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за грудень 2015 року.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, колегією суддів встановлено наступне.

Як свідчать фактичні обставини справи, між ПрАТ "Укрпромобладнання" (покупець) та МПП "АТОС" (постачальник), укладено договір поставки від 04.01.2014 №04/01-14, разом з додатковою угодою (т.1 а.с.93-95). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати покупцю електроустаткування, а покупець зобов'язується його прийняти та сплатити в повному обсязі.

Факт реальності постачання товару, сплата за нього, підтверджується наданими первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними, витягом щодо виданих довіреностей (т.1 а. с. 96-147), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 281 (т.1 а.с.195-250, т.2 а.с.1-66), платіжними дорученнями (т.2 а.с.67-74).

Також судовим розглядом встановлено, що між ПрАТ "Укрпромобладнання" (покупець) та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" (продавець), укладено договір купівлі - продажу від 17.11.2015 №17/11(т. 2 а.с.142-143). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору купівлі - продажу - продавець продає, а покупець купує продукцію, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Найменування та кількість товару зазначається в специфікаціях.

Факт реальності постачання товару, сплата за нього, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, податковими та видатковими накладними (т.2 а.с.144-151), оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 281, платіжними дорученнями (т.2 а.с.158-165).

На підтвердження транспортування придбаного товару у МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" позивачем до матеріалів справи надано договір перевезення вантажу від 27.04.2015 , укладеного з ТОВ "УБФ" (т.1 а.с.148-150), акти здачі - приймання послуг з перевезення, товарно - транспортні накладні (т.1 а.с.151, 161-194, т.2 а.с.152-158).

Колегія суддів зазначає, що договір поставки та договір купівлі - продажу з МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" відповідно були укладені для здійснення господарської діяльності шляхом подальшої реалізації для отримання в майбутньому прибутку, що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи (т.2 а.с.75-141, 166-181).

При цьому податкові накладні, виписані МПП "АТОС", ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" , відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у спірному періоді, поданих до податкового органу.

Таким чином, МПП "АТОС", ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" - виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а ПрАТ "Укрпромобладнання" прийняло ТМЦ за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

На підставі зазначених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ПрАТ "Укрпромобладнання" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

Крім того, факт наявності у позивача - ПрАТ "Укрпромобладнання" матеріально - технічних ресурсів, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення та додатковими угодами до нього (т. 2 а.с.152-160), свідчить про наявність умов необхідних для здійснення господарської діяльності - неспеціалізованої оптової торгівлі, а саме наявність складського приміщення для зберігання товару, що не заперечується відповідачем. Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно Податкового кодексу України.

Відповідно до ат. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Виходячи з вимог абз. "а" п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами: МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними, придбання позивачем ТМЦ у контрагентів МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: неспеціалізованої оптової торігі, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

Зазначена закупівля ТМЦ у контрагентів безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови для оптової торгівлі позивача, яка направлена на отримання доходу.

Позивачем надані належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ПрАТ "Укрпромобладнання", та крім того належні первинні документи, які засвідчують факт подальшої реалізації ТМЦ іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивачем з МПП "АТОС" та ТОВ "АРІАЛ - ТОРГ" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на податкову інформацію, отриману від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області: від 19.10.2015 №1328/7/20-33-22-01-17 щодо МПП "АТОС" з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах липень - серпень 2015 року; від 17.02.2016 №410/7/20-33-22-03 щодо ТОВ "Аріал - Торг" за звітний період декларування ПДВ за листопад 2015 року, доведеного на відпрацювання ДФС України у якості "ризикове" по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період 01.11.2015-30.11.2015; від 05.02.2016 №10/20-40-22-09-12/39596836 щодо ТОВ "Аріал-Торг" з питань проведення фінансово - господарських операцій з покупцями та постачальниками за грудень 2015 року, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) від 09.01.2007) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Також колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що надані відповідачем документи, а саме ТТН експрес-накладні "Нової пошти" № 59000122863519 від 30.07.2015 та № 59000120262196 від 15.07.2015, на підтвердження використання у господарській діяльності придбаних у контрагентів ТМЦ не відповідають дійсності, оскільки зазначена в цих накладних маса вантажу не відповідає реальним показникам та фізичним властивостям ТМЦ зазначеним у податкових накладних, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та надані позивачем докази, які підтверджують фактичний рух активів у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає, що окремі неточності у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факт використання у господарській діяльності придбаних у контрагентів ТМЦ та їх транспортування з метою подальшої реалізації.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0002471402 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 по справі № 820/6136/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2017.