Ухвала суду № 68028359, 25.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13900/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Мельничука В.П.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.08.2016 року №0001991405.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001991405 від 23.08.2016 року.

На вказану постанову Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 19.04.2016 №443/28-10-43-20/20474912 за період з 01.01.2009 по 31.12.2014, про що складено відповідний Акт від 05 серпня 2016 року №1161/28-10-43-20/20474912, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 57-134) (надалі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. пп. 164.2.2., 164.2.20. п. 164.2. ст. 164, з урахуванням пп. пп. 14.1.195., 14.1.222. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1. ст. 44, пп. 165.1.36. п. 165.1. ст. 165, пп. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168, п. 171.2. ст. 171, п.п. 177.6., 177.8. ст. 177 Податкового кодексу України щодо ненарахування, неутримання та несплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті винагород у загальній сумі 32480685,43 грн. за договорами консультування та договорами доручення (агентськими), за якими відсутнє документальне підтвердження фактичного надання та отримання таких робіт (послуг), а також цивільно-правовими договорами, відносини за якими фактично є трудовими, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 5482142,72 грн.; п. 2.6. гл. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 щодо неоприбуткування (неповно) у КОРО готівки виручки на загальну суму 29683,54 грн.; п. 2.8. гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 щодо перевищення залишку ліміту в касі на загальну суму 128186,16 грн.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 23 серпня 2016 року №0001991405, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 52), яким застосовано 404790,02 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 1.2. гл. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320 (надалі - Положення), зокрема оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до абз. 3, 16 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон №265/95-ВР), розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 2.2. Положення, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6. Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

А згідно з п. 7.15. Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Статтею 1 Указу Президента Україна «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 (надалі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до частини першої ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року №21-3680а15 у справі за позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Як зазначено в Акті, позивачем в порушення п. 2.6 гл. 2 Положення не оприбутковано в КОРО №2665016175р/1, яка ведеться Дніпропетровським регіональним управлінням, готівкових коштів в сумі 29683,54 грн. на підставі фіскального звітного чеку від 08.04.2013 року №0257.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем своєчасно роздруковано Z-звіти №0257 на суму 29683,54 грн. та №0258 на суму 50073,07 грн. від 08.04.2013 року, що підтверджується копією КОРО, наявною в матеріалах справи. Крім того, відповідачем не заперечується, що зазначені Z-звіти підклеєні до КОРО. У день роздрукування названих Z-звітів зазначені в них суми були відображені у КОРО.

Разом з тим, з КОРО вбачається, що готівкові кошти, які надійшли в касу 08.04.2013 року позивачем внесено одним рядком, додавши суми зазначені за Z-звітами №0257 на суму 29683,54 грн. та №0258 на суму 50073,07 грн.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо дотримання позивачем процедури оприбуткування готівки в касі, оскільки ним роздрукуванно фіскальні чеки та своєчасно здійснено записи в КОРО на підставі відповідних Z-звітів.

При цьому, судом встановлено, що позивач не заперечує факт неправильного запису в КОРО №0258 за двома Z-звітами. Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що недоліки в заповненні КОРО, якщо це не призвело до приховування коштів чи невідображення їх в повному обсязі в обліку, не можуть мати наслідком застосування до суб'єкта господарювання санкцій за неоприбуткування готівки.

Також, в Акті відповідачем зазначено, що позивачем порушено п. 2.8. гл. 2 Положення, а саме: перевищено залишок ліміту в касі на загальну суму 128186,16 грн.

Згідно з п. 1.2. гл. 1 Положення, зокрема ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

А відповідно до п. 2.8. Положення, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як вбачається з листа Акціонерного банку «Південний» від 11.05.2016 року №28-24215/КИ (Т.1, а.с. 149) готівкова виручка за 07.05.2013 року у розмірі 45000 грн. була інкасована банком, що підтверджується копією меморіального ордеру №87 від 08.05.2013 р. та платіжного доручення №87 від 08.05.2013 року (Т.1, а.с. 150, 151).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума у розмірі 44489,80 грн. не є понадлімітною.

Наказом №93-0 від 07.03.2012 року підприємством встановлено ліміт каси для всіх регіональних дирекцій в сумі 1000,00 грн., для кожної.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що при складанні відповідачем Акта допущено помилки, а саме неправильно зазначено інформацію з КОРО та Z-звітів за 15.07.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, встановлено, що в Акті не зазначено ані дати встановленого перевищення ліміту готівки в касі позивача, ані підстави його виникнення (невідповідність видаткових ордерів, фактична наявність готівки в касі, тощо).

Разом з цим, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

А в Постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року №21-466а14 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСГ» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції в Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначено, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу № 436/95 фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК. При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГК строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Згідно зі статтею 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки).

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Правова позиція щодо застосування до спірних відносин статті 250 ГК висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 лютого 2007 року № 21-713во06, 15 вересня 2009 року № 21-558во09, 27 травня 2014 року № 21-126а14.

Зазначену правову позицію також викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2014 року (К/800/47939/13) у справі №826/4910/13-а та від 17 березня 2015 року (К/800/53998/14) у справі №808/5073/13-а.

Статтею 1 Указу Президента Україна «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 (надалі - Указ №436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем порушено норми з регулювання обігу готівки у квітні та травні 2013 року, тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з указаних дат, а отже, річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (неоприбуткування в касах готівки) закінчився у травні 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Мельничук В.М.

Повний текст ухвали складено 31.07.2017 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Мельничук В.П.