Ухвала суду № 68027223, 28.07.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

з участю секретаря Халимон Т.Ю., представника позивача Лісовського С.В., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2016 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11113659000 від 02.02.2007 року в розмірі 8696 доларів США 60 центів та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 4091 грн. 75 коп.. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати в сумі 1028 грн. 85 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону.

Доводи скарги зводяться до того, що позивачем не було доведено наявності договірних відносин між ПАТ «УкрСиббанк» і ОСОБА_4, адже не було надано суду первинних документів, зокрема, заяви ОСОБА_4 про надання споживчого кредиту, відповідних розписок, які б підтвердили, що останній дійсно отримав готівкові кошти від ПАТ «УкрСиббанк», а також доказів про те, повертав чи не повертав ОСОБА_4 кошти Банку. Не застосовано наслідків спливу строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, адже суд безпідставно погодився з розрахунком пені, проведеним позивачем та не звернув, при цьому, уваги на правові позиції Верховного Суду України з цього питання.

Також, суд не звернув уваги на пропуск позивачем шестимісячного строку, встановленого для звернення з позовом до поручителя, адже, на думку ОСОБА_2, позивач вказував, що порушення основного зобов'язання ОСОБА_4 почалося з 23.12.2013 року, проте Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 лише в квітні 2015 року.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» і ОСОБА_4 02.02.2007 року був укладений кредитний договір № 11113659000, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредитні кошти на споживчі потреби в розмірі 38000,00 доларів США зі сплатою відсотків та комісії в порядку і на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2.1. було передбачено, що надання кредиту здійснюється на підставі заяви позичальника (додаток № 2 до Договору) - 02.02.2007 року.

Також, позичальник у будь-якому випадку повинен був повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 01.02.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі Додаткової угоди сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору.

За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлювалася в розмірі 12,3 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 Договору (п.1.3.1.). Також, сторони домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін процентна ставка встановлюється в розмірі 18,45 % річних (п.1.3.3.).

Відповідно до п.1.4. Договору сторонами обумовлено, що кредит надається шляхом зарахування Банком кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 02.02.2007 року був укладений договір поруки № 30007Р30, відповідно до якого остання зобов'язувалась перед Банком в повному обсязі відповідати за належне виконання ОСОБА_4 зобов'язань, що виникли з кредитного договору і крім того, Банк уклав з ОСОБА_5 іпотечний договір № 30007Z25, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру, яка є власністю ОСОБА_5.

Пунктом 9.1. Кредитного договору було передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, відшкодування заборгованості перед Банком проводиться шляхом стягнення з поручителя чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за цим договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір Банку.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, не здійснював щомісячних платежів на погашення кредитної заборгованості та відсотків, 16.10.2014 року Банк направив ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вимогу усунути порушення кредитного договору, а саме погасити заборгованість, яка станом на 24.09.2014 року в загальній сумі становила 8231 дол. США 72 цен. протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення. Проте, вимога Банку залишилась без задоволення, в зв'язку з чим, останній був змушений звернутись до суду з позовом про стягнення з боржника і поручителя в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 20.03.2015 року склала: 7517 дол. США 41 цен. кредитної заборгованості, 1179 дол. США 19 цен. заборгованості по відсоткам та 4091 грн. 75 коп. пені за прострочення сплати відсотків. Вказана сума підтверджується довідкою - розрахунком (а.с. 14-23 том 1).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошову кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені і підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в солідарному порядку зазначеної суми заборгованості.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд, адже позивач повністю довів свої вимоги, які обґрунтував належними доказами, зокрема, укладеним сторонами Кредитним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання по погашенню отриманого в АКІБ «УкрСиббанк» кредиту в сумі 38000 дол. США, процентів за користування кредитними коштами, комісії та інших платежів (а.с. 4-11 том 1); довідкою - розрахунком заборгованості (а.с. 14-23 том 1); виписками з поточного рахунку ОСОБА_4, на який йому була перерахована сума кредиту та з якого відповідач знімав кошти (а.с. 144-153 том 1); додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 05.05.2009 року, відповідно до якої сторони домовились про зміну строку сплати процентів, встановивши його з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, в зв'язку з чим був змінений графік погашення кредиту (а.с. 247, 248 том 1).

Також, факт укладення сторонами кредитного договору та розмір заборгованості був встановлений під час розгляду цивільної справи № 751/3510/15-ц за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 239-245 том 1).

Викладене вище повністю спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно недоведеності факту виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Доводи про те, що суд першої інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду України щодо порядку обчислення пені по валютних кредитах, що стало наслідком стягнення невірно розрахованої суми пені та не застосував при винесенні рішення строк позовної давності по вимозі про стягнення пені, до уваги не сприймаються, оскільки апеляційний суд враховує, що ПАТ «УкрСиббанк» надав розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, тоді як відповідачі вказаний розрахунок ніякими доказами не спростували та не надали доказів на підтвердження обставин, на які вони посилались, як на підставу своїх заперечень проти позову ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом, а отже колегія суддів не вбачає підстав для визнання розрахунку неправильним. Крім того, позивач з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом звернувся в межах встановленого статтею 258 ЦК України однорічного строку позовної давності, що підтверджується самим розрахунком заборгованості.

Стосовно позовної вимоги, заявленої ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, як до поручителя, яка за договором поруки відповідає солідарно з боржником за належне виконання останнім умов кредитного договору, то позивач звернувся до цього відповідача в межах шестимісячного строку, оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідачам письмові вимоги про погашення простроченого зобов'язання були направлені рекомендованими листами 16.10.2014 року, а в суд Банк звернувся з позовом 01.04.2015 року.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки, доводи ОСОБА_2 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, її апеляційна скарга не може бути задоволена.

Судом першої інстанції в повній мірі досліджені всі обставини справи та докази, які в ній містяться, а тому рішення суду є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.