Ухвала суду № 68020944, 24.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3426/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Васильєва Н.П.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Соколова А.В.

представника власника майна Башти М.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката Башти М.І. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ТрембачаА.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області СемеренкоЮ.Л. та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, із забороною розпоряджатись та користуватись ними:

1. Автозаправну станцію, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 101052521219, що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,

2. Комплекс будівель та споруд АЗС, за адресою:АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 207817921104, що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1,

7. Комплекс будівель та споруд АДРЕСА_1 що на праві власності зареєстровано за ТОВ «ТОВ «КОМПАНІЯ «НАФТА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 38811673).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахувавши сукупність доказів, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, наявність даних про належність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, до речових доказів, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_2 - адвокат Башта М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необгрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, представник зазначає, що слідчим суддею, всупереч положенням ст.173 КПК України, не зазначено правової підстави для накладення арешту на майно, та задоволено клопотання слідчого на підставі припущень сторони обвинувачення.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що слідчим суддею не вказано, яким чином арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, не враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та не взято до уваги, що накладення арешту із забороною користування і розпорядження майном є фактично перешкоджанням господарській діяльності ОСОБА_6 та порушенням його права на власність.

Також представник зазначає, що слідчим суддею не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_7, як і не обґрунтовано передумов, які б вказували на ймовірність зникнення або втрати арештованого майна внаслідок дій підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею поза межами наданих йому повноважень визначено порядок виконання ухвали про арешт у спосіб, не передбачений чинними процесуальними нормами.

Одночасно представник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику у судове засідання власника майна, про існування зазначеної ухвали ОСОБА_2 стало відомо 20.06.2017 року, апеляційна скарга подана на наступний день, а саме 21.06.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що про існування ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 20.06.2017 року, апеляційна скарга подана на наступний день, а саме 21.06.2017 року, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 22016101110000165, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 361 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Трембач А.О., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Семеренко Ю.Л., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна,яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно.

З цим рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий в особливо важливих справах Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Трембач А.О., звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об'єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об'єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Наведення слідчим підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України у клопотанні про арешт майна, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які слідчий додає до свого клопотання.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Проте, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, не надано такої постанови прокурором і під час апеляційного перегляду справи.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, з огляду на вищенаведені обставини.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката Башти М.І. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Трембача А.О. та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, із забороною розпоряджатись та користуватись ними, чіткий перелік яких міститься в ухвалі слідчого судді, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області Трембача А.О., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Семеренко Ю.Л., по накладенню арешту на майно у кримінальному провадженні № 22016101110000165, відомості про яке внесені до ЄРДР 07.09.2016 року.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ _______ ______

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.