Рішення № 68020049, 26.07.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11560/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору поруки недійсним, визнання відсутнім права вимоги,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача за участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору поруки недійсним, визнання відсутнім права вимоги. Свої вимоги мотивував тим, що 22 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айбокс» укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1. Під час здійснення Уповноваженою особою Фонду тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. проведено перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону та виявлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 25.06.2014 додатково було укладено Договір поруки № П-2002859-10 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2. Однак всупереч ч.2 ст. 553 ЦК України, якою передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, пунктами 1.3. та 2.1. цього договору відповідальність Поручителя обмежується коштами, які знаходяться на його рахунках, відкритих виключно у Кредитора. Фактично таке формулювання меж відповідальності Поручителя підпадає під ознаки іншого виду забезпечення виконання зобов'язань - договору застави, предметом якого є грошові кошти, які обліковуються на банківському рахунку, відкритому в АТ «Дельта Банк». Зазначене також підтверджує призначення платежу, яке зазначене у Меморіальному ордері №11696197 від 12.02.2015 - «зняття з обліку застави згідно договору № П-2002859-10 від 25.06.2014, за кредитним договором НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014». Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Крім того, всупереч ст. 554-555 ЦК України Кредитор не направляв ані Позичальнику, ані Поручителю вимоги про погашення заборгованості, як і не направляв вимоги всім іншим заставодавцям та поручителям - Компанії «Бенезія Інвестментс Лімітед», Компанії «Ардо Істеблішмент Лімітед», Компанії «Мінола Трейдінг Лімітед», ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тож погашення заборгованості відбулось з порушенням процедури стягнення, визначеної як умовами Договору поруки, так й нормами чинного законодавства. Більш того, 12.02.2015 поручителем ОСОБА_2 було здійснено повне погашення кредитних коштів за Кредитним договором на загальну суму 25 000 000, 00 грн. за відсутності простроченої заборгованості та відсутності вимоги кредитора до боржника, заставодавців та поручителів. Враховуючи, що Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, постановою Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постановою Правління НБУ № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» були встановлені обмеження у діяльності АТ «Дельта Банк», як юридичної особи, що входить до банківської системи України, відповідно правочин, укладений в порушення постанов НБУ, має бути визнаний недійсним, як такий, що укладений юридичною особою, яка не мала права його вчиняти. Вважає, що Договір поруки № 11-2002859-10 від 25.06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, є недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки порушує ч.ч. 1, 3 ст. 207 ГК України, ст.ст. 553-555 ЦК України, ст.ст. 67, 73, 75 Закон України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 5.1., 5.З., 5.6., 5.7., 7.9., 12.2., 12.3. Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, Постанову Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постанову Правління НБУ № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк», є недійсним на підставі ч.2-3 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки особа, яка вчинили правочин не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, є нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч.2 ст. 215 ЦК України. Позивач просив про визнання договору поруки недійсним, визнання відсутнім права вимоги.

Представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" в судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

22 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айбокс» укладено Договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 (а.с. 14-15,16).

Відповідно до п.1.1. Договору кредитної лінії № НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, Кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом «Кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а в сукупності - «Транші», та умовах, визначених цим Договором, в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 80 000 000, 00 грн. (вісімдесят мільйонів гривень 00 копійок) зі сплатою плати за користування Кредитом у розмірі 16 % (шістнадцять процентів) річних, в порядку визначеному цим Договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 31.12.2017.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором додатково 25.06.2014 було укладено Договір поруки № П-2002859-10 між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 (а.с.12-13).

Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс» (надалі за текстом - «Позичальник») зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених Договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, що укладений «22» травня 2014 року між Кредитором та Позичальником, надалі за текстом - «Договір кредиту», за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору отриманий кредит у розмірі 80 000 000, 00 грн. (вісімдесят мільйонів гривень 00 копійок) зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у Договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до Договору кредиту, що укладені на дату укладання цього Договору та/або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до «31» грудня 2017 року включно або в термін, що вказаний в п.1.1. Договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту та цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.

Згідно з п.1.3. Договору поруки, у разі невиконання Позичальником забезпечених порукою зобов'язань, Поручитель доручає Кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків Поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті ним у Кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між Позичальником та Кредитором щодо погашення заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає Кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній Кредитором самостійно на підставі Договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього Договору до повного виконання будь-яких зобов'язань Поручителя перед Кредитором за цим Договором. При цьому Сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку Поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення Поручителя та/або Позичальника в будь-якій Формі.

Пунктом 2.1. Договору поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає: погасити основну суму заборгованості за Договором кредиту в сумах та в терміни, зазначені в Договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у Договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені Договором кредиту; сплатити інші витрати, пов'язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги.

Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що сторони домовились, що відповідальність Поручителя за цим Договором не розповсюджується на будь-яке інше майно, в т.ч. на кошти Поручителя, які знаходяться на рахунках в інших банківських установах.

У підпункті 3.1.1.-3.1.2. п.3.1. Договору поруки зазначено, що Поручитель зобов'язаний протягом одного банківського дня від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування Кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунок Кредитора, зазначений в такій вимозі; уразі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення.

У пункті 3.2. Договору поруки визначено, що Поручитель має право: 3.2.1. попередивши письмово Кредитора не пізніше як за п'ять банківських днів достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою; 3.2.2. зворотної вимоги до Позичальника в межах суми виконаного ним зобов'язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов'язанням.

Підпунктом 3.4.1. п.3.4. Договору поруки закріплено, що Кредитор має право у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання звернути стягнення на все майно Поручителя та/або Позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

В обґрунтування визнання договору поруки недійсним позивач посилається на порушення ч. І,3 ст. 207 ГК України, ст.ст. 553-555 ЦК України, ст.ст. 67, 73, 75 Закон України «Про банки і банківську діяльність», п.п. 5.1., 5.З., 5.6., 5.7., 7.9., 12.2., 12.3. Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, Постанову Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та Постанову Правління НБУ № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк.

Представник позивача стверджувала, що AT «Дельта Банк», здійснюючи погашення заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, був зобов'язаний здійснити дану банківську операцію виключно через кореспондентській рахунок, відкритий у НБУ, проте такий порядок не було дотримано, оскільки погашення заборгованості відбувалось напряму з депозитного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «Айбокс», реальних грошових надходжень AT «Дельта Банк» не отримував.

Крім того, представник позивача стверджувала, що фактично таке формулювання меж відповідальності Поручителя підпадає під ознаки іншого виду забезпечення виконання зобов'язань - договору застави, предметом якого є грошові кошти, які обліковуються на банківському рахунку, відкритому в АТ «Дельта Банк». Зазначене також підтверджує призначення платежу, яке зазначене у Меморіальному ордері №11696197 від 12.02.2015 - «зняття з обліку застави згідно договору № П-2002859-10 від 25.06.2014, за кредитним договором НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014».

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено право банку відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Пунктом 12 ч. І ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів НБУ, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, НБУ адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Згідно із ч.1-2 ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національній банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв, зазначеному у ч. 1, крім того НБУ має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами НБУ.

Згідно з п.п. 9 п.12.2 глави 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління Національній банк України від 17.08.2012 № 346 (у редакції від 22.09.2014, що діяла на час прийняття Постанови), Національній банк України має право віднести банк до категорії проблемних у разі наявності такого критерію, як здійснення ризикової діяльності.

У пункті 12.3. глави 12 Положення № 346 (у редакції від 22.09.2014, що діяла на час прийняття Постанови) зазначено, що рішення Правління Національного банку України про віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних має містити обмеження у діяльності банку (філії іноземного банку).

Одним із обмежень, запроваджених Постановою Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014, була вимога приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими операціями Банку, тільки в грошовій Формі.

Пунктом 7.9. Положення № 346 встановлено, що Банк з моменту отримання рішення НБУ про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

Частиною 6-7 ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національного банку України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду.

Куратор банку має право вимагати виключно в письмовій формі від керівників банку усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, надання письмових пояснень з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, виконання вимог та обмежень у діяльності банку, встановлених НБУ. а також щодо проведення банком будь-яких операцій.

Відповідно до п.5.1., 5.3. глави 5 Положення № 346 (у редакції від 26.01.2015, що діяла на час операції по погашенню заборгованості), Національного банку України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами НБУ, та/або в разі наявності хоча б однієї з ознак зазначених у п.5.1. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління НБУ.

Пунктом 5.6., 5.7. глави 5 Положення № 346 (у редакції від 26.01.2015, що діяла на час операції по погашенню заборгованості) передбачено, що куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

Частиною 9 ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Правлінням НБУ прийнято Постанову № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення AT «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої цього ж дня Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято Рішення № 51 від 02 березня 2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк», а згодом - 02.10.2015 Правлінням НБУ прийнято Постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Дельта Банк», на підставі якої цього ж дня Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято Рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації AT «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» (а.с. 65 - 66, 67, 68, 71).

Підставою визнання недійсним Договору поруки позивачем зазначено також відсутність обов'язкової вимоги чинності правочину, яка передбачена ч. 2-3 ст. 203 ЦК України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України такий правочин є недійсним, оскільки відсутність рішення колегіального органу свідчить про відсутність волевиявлення АТ «Дельта Банк» на вчинення правочину та уповноваження конкретної особи на його підписання.

Згідно з положеннями статті 92 ЦК України, якщо орган чи особа діє від імені юридичної особи, вона повинна діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представник позивача стверджувала, що від імені АТ «Дельта Банк» спірний Договір поруки підписаний одноособово Головою Ради Директорів Поповою О.Ю., яка не була уповноважена на укладання Договору поруки з ОСОБА_2 відповідно до Статуту АТ «Дельта Банк».

Згідно з ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства» кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. На засіданні колегіального виконавчого органу ведеться протокол. Протокол засідання колегіального виконавчого органу підписується головуючим та надається за вимогою для ознайомлення члену колегіального виконавчого органу, члену наглядової ради або представнику профспілкового чи іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань. Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п.6.1. ст. 6 Статуту АТ «Дельта Банк» (редакція від 29.04.2014, що діяла на момент укладання оспорюваного правочину), органами управління Банку є Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Рада Директорів.

Пунктом 6.5.1. Статуту, п.1.1. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» (редакція від 22.04.2011, діяла на момент укладання оспорюваного правочину) встановлено, що Рада Директорів є виконавчим органом Банку. Рада Директорів здійснює управління поточною діяльністю Банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності Банку та несе відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності Банку згідно з принципами та порядком, встановленими Статутом Банку, рішеннями Загальних зборів акціонерів і Спостережної ради Банку.

Згідно з п. 6.5.5.-6.5.7. Статуту, п.2.3, 3.1. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», у межах своєї компетенції Рада Директорів діє від імені Банку, підзвітна Загальним зборам акціонерів та Спостережній раді Банку. Рада Директорів діє на підставі Положення про Раду Директорів Банку, що затверджується Загальними зборами акціонерів Банку. Права та обов'язки членів Ради Директорів визначаються чинним законодавством, Статутом Банку та Положенням про Раду Директорів Банку, а також трудовим договором, що укладається з кожним членом Ради Директорів. Рада Директорів вирішує всі питання діяльності Банку, крім питань, віднесених до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Банку. Рада Директорів Банку вирішує всі питання діяльності Банку, за винятком тих, що відносяться до компетенції Загальних зборів акціонерів Банку та/або Спостережної ради Банку, а також виконує передані їй Загальними зборами акціонерів та/або Спостережною радою Банку функції, що належать до компетенції цих органів, крім питань що відносяться до виключної компетенції.

Пунктом 4.1.-4.2. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк» встановлено, що Голова Ради Директорів організовує роботу Ради Директорів, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань Ради Директорів. Голова Ради Директорів має право без доручення (довіреності) діяти від імені Банку відповідно до рішень Ради Директорів, в тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку: видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові до виконання всіма працівниками Банку.

Відповідно до п. 6.5.10.1.-6.5.10.3. Статуту, П.4.3.1.-4.3.3. Положення «Про Раду директорів АТ «Дельта Банк», Голова Ради Директорів керує роботою Ради Директорів та без довіреності (доручення) представляє Банк в усіх підприємствах, установах та організаціях як в Україні, так і за її межами, вчиняє правочини, укладає договори, угоди, видає довіреності, підписує будь-які документи та здійснює інші дії в межах своїх повноважень; відповідно до законодавства України на власний розсуд розпоряджається майном та коштами Банку на суму, що не перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку. Розпорядження майном та коштами Банку на суму, що перевищує 25 (Двадцять п'ять) відсотків регулятивного капіталу Банку, здійснюється з урахуванням положень п.6.4.3.38 цього Статуту; для вирішення окремих питань, що входять до його компетенції видає довіреності на право представництва, інтересів БАНКУ, підписання договорів, угод та зобов'язань від імені Банку. Пунктом 6.5.12. Статуту встановлено правило двох підписів: будь-які правочини (у тому числі, але не виключно: договори (контракти), угоди, довіреності, гарантії, тощо) та інші документи, конкретний перелік яких визначається та встановлюється Спостережною Радою Банку, від імені Банку повинні бути підписані спільно Головою Ради Директорів (або виконуючим обов'язки Голови Ради Директорів) та особою, призначеною Спостережною Радою Банку з поміж Членів Ради Директорів Банку або Заступників Голови Ради Директорів Банку. Правочини та документи, зазначені в цьому пункті Статуту, вважатимуться належним чином укладеними (вчиненими) та будуть мати юридичну силу для Банку виключно у випадку, коли вони укладені з дотриманням такого правила двох підписів.

Представник позивача стверджувала, що рішення колегіального органу - Ради Директорів АТ «Дельта Банк» - щодо уповноваження Попової О.Ю. укладати від імені банку Договір поруки із ОСОБА_2 - не приймалось, до того ж при укладанні Договору поруки не дотримано правило двох підписів. Протокол № 31/01/02 Засідання Кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 25.06.2014 за формою та змістом не відповідає Положенню про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», засідання Кредитного комітету від 25.06.2014 відбулось за відсутності необхідного кворуму, а тому воно є недійсним, та Протокол не підміняє рішення Ради Директорів про прийняття колегіального рішення про укладання Договору поруки з ОСОБА_2, якого немає (а.с. 53,54,55).

При цьому представник позивача посилається на п.п. 4.1.- 4.3. Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», якими передбачено, що засідання Комітету та Малого комітету проводиться за необхідності, але не рідше одного разу на місяць. У виключних випадках, при неможливості проведення засідання, допускається вирішення питання в робочому порядку з обов'язковим протокольного рішення. Матеріали до засідань Комітету та Малого комітету відповідні структурні підрозділи Головного офісу Банку повинні надавати секретарю Комітету або секретарю Малого комітету не пізніше 16-ї години робочого дня, що передує дню засідання Комітету або Малого комітету відповідно. На основі переданих матеріалів секретар формує порядок денний засідання Комітету або Малого комітету на надає його в день засідання до 10-ї години Голові Комітету або Голові Малого комітету відповідно; пункт 4.6 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», яким визначено, що засідання Комітету та Малого комітету вважається дійсним, якщо на ньому присутні не менше, ніж 3/5 його кількісного складу, пункту 4.10 Положення про Кредитний комітет та Малий Кредитний комітет АТ «Дельта Банк», яким встановлено, що прийняте Комітетом або Малим комітетом рішення повинно бути чітко сформульоване у протоколі засідання (Додаток 1) та у додатку до протоколу (Додаток 2), який має силу протокольного рішення, містить умови проведення кредитної (інвестиційної) операції (мета, сума, строк, відсоткова ставка, вид та розмір забезпечення тощо) і є обов'язковим для виконання відповідними службами Банку. Протокол та додаток до протоколу веде секретар Комітету (для Малого комітету - Секретар Малого комітету). Після засідання протокол та додаток до протоколу підписують всі члени Комітету (для Малого комітету - всі члени Малого комітету), що брали участь у засіданні.

Згідно ч.1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Жодних дій, що свідчать про прийняття до виконання банком Договору відступлення права вимоги, або схвалення такої угоди, вчинено не було.

Крім того, підставою визнання недійсним договору поруки позивачем зазначено правила ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п.17 ч.2 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції на час направлення повідомлення про нікчемність), уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно із ч.1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід., необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 4 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У ч.1-5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання,, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед інтими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Представник позивача стверджувала, що Банк, уклавши Договір поруки та, здійснивши погашення заборгованості за Кредитним договором з рахунку Поручителя у Банку, надав окремому кредитору Банку переваги (у вигляді передачі їм прав вимоги до Позичальника), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що зазначено у п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину.

Судом встановлено, що за результатами поведеної перевірки в межах ст. 38 Закону, комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015., був складений протокол № 81, яким віднесено до категорії нікчемних Договір поруки № П-2002859-10 від 25.06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 (а.с. 56-60, 61-62, 63).

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК (435-15) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Однак зазначені представником позивача обставини не є підставами для визнання договору поруки недійсним.

Тому у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору поруки недійсним, визнання відсутнім права вимоги слід відмовити.

Керуючись Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 6, 203, ч.2 ст. 207, 215, ч. 1 ст. 216, 236, 241, 553, 626, 627, 628 ЦК України, Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 346 від 17 серпня 2012 року, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору поруки недійсним, визнання відсутнім права вимоги відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 31 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна