Рішення № 68018714, 28.07.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1239/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, і пені, суд –

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_4 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив. 22 квітня 2015 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без його фактичної участі та вказав, що з пред’явленим позовом ПАТ «УкрСиббанк» не погоджується та вважає його неправомірним і таким, що не відповідає вимогам законодавства, які регулюють кредитні правовідносини.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлена належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила. Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_5 позовні вимоги позивача не визнав, заперечив проти задоволення позову у повному обсязі. Додатково пояснив, що договори між позивачем та відповідачами укладені з порушеннями істотних умов договору та з використанням елементів нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства України про захист прав споживачів, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позові. Відповідно до заяви про уточнення розміру позовних вимог від 16.03.2015 року, просить суд, стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11183972000 від 16.07.2007 року в розмірі 26634,64 дол.США – кредитна заборгованість, 2634,62 дол.США – заборгованість за процентами, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі – 5352,60 грн., судові витрати покласти на відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5,дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як встановлено в судовому засіданні, 16 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту №1118397200 (надалі – Кредитний договір). Умовами кредитного договору передбачено, що позивач надав ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 51000,00 дол.США, а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 29.06.2018 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних.

21 січня 2010 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду №1 про зміну графіка погашення кредиту.

28 лютого 2014 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду №3, щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, за умовами якої сторони домовились, 28.02.2014 року змінити форму кредитування за Кредитним договором з кредитної лінії на кредит без права отримання нових траншів. Розмір ануїтентного платежу складає 440,00 дол. США.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань кредитного договору ОСОБА_3, між позивачем та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки №127230 від 16 липня 2007 року (надалі Договір поруки). Відповідно до умов якого поручитель зобов’язується відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов’язань, що виникли з Кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Позивач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов’язання та надав кредитні кошти позичальнику.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до п. 7.12 Кредитного договору, сторони домовилися вважати, що уклавши цей договір позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови цього договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також, що перед укладенням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Внаслідок порушення ОСОБА_3 умов Кредитного договору банк 06.11.2014 року направиив відповідачам вимоги про погашення простроченої заборгованості, що підтверджується реєстром поштових відправлень та повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на сьогоднішній день відповідачі свої зобов’язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту по сплаті процентів за користування кредитом не виконують.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_3 за Кредитним договором становить: 26634,64 дол.США – кредитна заборгованість, 2634,62 дол.США – заборгованість за процентами, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі – 5352,60 грн.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин за кредитним договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому вирішуючи питання щодо права позивача вимагати повернення кредиту в іноземній валюті, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статями 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 цього Декрету.

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки вони є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Саме такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України №6-145цс14 від 24 вересня 2014 року та №6-190цс15 від 16 вересня 2015 року, що відповідно до частини першої статті 360-7 ЦПК України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав банківську ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

З приводу посилання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на недотримання вимог законодавства України про захист прав споживачів при укладенні Кредитного договору, та укладення його з суттєвим порушенням істотних умов договору суд зазначає наступне:

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідач ОСОБА_3 тривалий час виконувала умови договору, неодноразово укладала з банком додаткові угоди, а почала вказувати про укладення Кредитного договору з порушенням істотних умов та вимог законодавства України про захист прав споживачів тільки після звернення банку до неї про стягнення заборгованості у зв’язку з несвоєчасним його погашенням.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 на виконання вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що Кредитний договір було укладено з ОСОБА_3 під впливом обману, з недотриманям істотних умов договору та шляхом використанням елементів нечесної підприємницької практики.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушили умови Кредитного договору та Договору поруки по своєчасному погашенню кредиту відповідно до його графіку, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі по оплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн. солідарно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, і пені, задоволити повністю.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок №29090000000113 в АТ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО 351005, код Банку09807750) з ОСОБА_3 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2) солідарно суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11183972000 від 16.07.2007 року в розмірі, а саме: 26634,64 дол.США – кредитна заборгованість, 2634,62 дол.США – заборгованість за процентами, та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі – 5352,60 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати понесені позивачем по справі по сплаті судового збору у розмірі 3654,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_7