Рішення № 68017147, 16.06.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

16.06.2017

Справа № 369/5886/16-ц

Провадження № 2/369/390/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2017 року Києво- Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.

за участю секретаря Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 «Військторгсервіс» до ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року позивач ОСОБА_1 «Військторгсервіс» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що під час розгляду справи № 760/21460/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Військторгсервіс», про стягнення коштів стало відомо, що 15.03.2009 року між громадянином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_3 був укладений Договір позики.

Згідно п. 1.1. цього договору кредитор в порядку та на умовах договору надає позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк. За даним Договором сума позики становить 300 000 (триста) тисяч гривень. Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордера №97 позика надана у вигляді внесення готівкових коштів у національній валюті України до каси філії « Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс».

ОСОБА_1 «Військторгсервіс» стало відомо про існування вказаного договору з розгляду справи. Жодних документів на підтвердження існування в ОСОБА_1 немає.

Згідно Положення про філію «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» вказана філія є відокремленим структурним підрозділом ОСОБА_1 «Військторгсервіс», створеним відповідно до наказу генерального директора.

Відповідно до відповідно до п.п.1.7. філія здійснює свою діяльність від імені засновника і в межах повноважень, установлених цим Положенням та на підставі довіреності виданою засновником. Предметом діяльності філії є здійснення господарської діяльності від імені засновника. Відповідно до п. 4.1. філія має право самостійно від імені засновника здійснювати господарські операції та укладати з юридичними і фізичними особами України цивільно-правові договори в межах повноважень визначених довіреністю наданою засновником. П. 6.1. Управління поточною діяльністю філії здійснює начальник філії, діє на підставі положення і в межах довіреності наданої засновником.

Так позивач зазначає, що договір позики від 03.03.2009 р. укладено з перевищенням повноважень, довіреність видана ОСОБА_4 передбачала укладення договорів позики за умовами, що гранична сума коштів, залучених на підставі договорів не перевищуватиме 3000,000 грн. Так, ОСОБА_4 мав право укладати договори на суму меншу за 300 000,00 грн. Тому, укладення даного договору на суму, що перевищувала встановлену довіреністю, а саме у розмірі 300 000 грн. суперечить умовам чинного законодавства.

В той же час, жодних коштів на вказану суму до ОСОБА_1 не надходило. Жодних відомостей, які б підтверджували, дані кошти дійсно були отримані ОСОБА_1 відсутні.

Тому позивач просив суд визнати недійсним договір позики від 03.03.2009 року, укладений між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 "Військторгсервіс" в особі філії "Кримське управління військової торгівлі». Стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на сплату судового збору.

В судове засідання представник позивача не з»явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсітності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, причини неявки суду не повідомляв.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 03.03.2009 року між філією «Кримське управління військової торгівлі » Концерну «Військторгсервіс» укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання в порядку та на умовах даного договору.

Розмір позики - 300 000,00 грн. з виробничою метою (розділ 3 Договору).

Строк повернення позики - 04.06.2009 (п.6.1 Договору). Також передбачена можливість продовження даного строку (п.2.2 Договору).

Згідно п.4.2 Договору позика надається як в безготівковій формі шляхом переводу грошових коштів в розмірі позики на розрахунковий рахунок позичальника, так і шляхом внесення грошових коштів в касу філії «Кримського управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції до приходного касового ордеру №0097 від 04.03.2009, від відровідача філією «Кримського управління воєнної торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» на виконання вищезазначеного Договору було прийнято 300 000,00 грн.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Відповідно до Статуту концерну «Військторгсервіс», затвердженого Міністром оборони України 27.12.2006 №754, концерн «Військторгсервіс» є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Міністерства оборони України, є юридичною особою, самостійно розробляє та затверджує положення про філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці) концерну.

Згідно п.3.5 Статуту концерн має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, брати обов`язки та нести зобов`язання у передбачених чинним законодавством України випадках, бути позивачем, відповідачем, третьої особою, яка бере участь у справі (учасником судового процесу) в суді загальної юрисдикції, господарському, адміністративному суді, третейському суді тощо.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно п.4.1 Положення про філію «Кримське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс», затвердженого наказом генерального директора концерну «Військторгсервіс» №181 від 17.12.2009, філія має право самостійно від імені засновника здійснювати господарські операції з юридичними і фізичними особами цивільно-правові та господарські договори в межах повноважень визначених цим Положенням та довіреністю керівника філії.

За загальними правилами філія не є суб`єктом цивільних правовідносин, не має права бути стороною договорів, власником майна, оскільки не є юридичною особою.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Також, частиною 1 статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Так, відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «Військторгсервіс» в особі начальника філії «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності.

Згідно довіреності від 15.04.2008 концерн «Військторгсервіс» в особі генерального директора ОСОБА_5 уповноважив начальника філії «Кримське управління військової торгівлі» концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_6 в тому числі на укладенні від імені та в інтересах концерну всіх господарських договорів, договорів позики за умови, що сума не перевищує 300 000,00 грн.

Згідно Положення про філію «Кримське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» вказана філія є відокремленим структурним підрозділом ОСОБА_1 «Військторгсервіс», створеним відповідно до наказу генерального директора.

Відповідно до п.1.7. положення філія здійснює свою діяльність від імені засновника та в межах повноважень, установлених цим Положенням та на підставі Довіреності виданою засновником.

Предметом діяльності філії є здійснення господарської діяльності від імені засновника.

Відповідно до п. 4.1. філія має право самостійно від імені Засновника здійснювати господарські операції та укладати з юридичними і фізичними особами України цивільно-правові договори в межах повноважень визначених довіреністю наданою засновником.

П. 6.1. Положення передбачено, що Управління поточною діяльністю філії здійснює начальник філії, і діє на підставі Положення і в межах довіреності наданої засновником.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтями 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що довіреність, видана ОСОБА_4 передбачала укладення договорів позики за умови, що гранична сума коштів, залучених на підставі договорів не перевищуватиме 300 000,00 грн. Так, ОСОБА_4 мав право укладати договори на суму меншу за 300 000,00 грн. Тому, укладення даного договору на суму, що перевищувала встановлену довіреністю, а саме у розмірі 300 000 грн. суперечить умовам чинного законодавства.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 16,104, 202, 203, 207, 208, 215, 627, 628, 638,1046, 1047, 1051 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 57, 5860, 88, 208, 209, 212-215, 218ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 03.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 «Військторгсервіс» в особі філії «Кримське управління військової торгівлі» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня отримання рішення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Д.Д.Усатов