Ухвала суду № 68015966, 24.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4543/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/434/17 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Стрільчук В.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання Концевич Я.О.,

з участю представника позивача Осадовського Р.Е.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2016 року позов ПАТ «УкрСиббанк» в даній справі задоволений.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає за адресою: 43026, АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_2, яка проживає за адресою: 43026, АДРЕСА_1, в користь ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005, код за ЄДРПОУ 09807750 на п/р 29090000000113) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11055005000 від 10.10.2006 року в розмірі 40 348,10 швейцарських франків, що станом на 05.12.2016 року еквівалентно 1 034 370,55 грн. та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит в розмірі 28 637,93 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі, представник відповідача ОСОБА_2 .- ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Статтями 1048, 1050 цього Кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ( далі ПАТ) «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11055005000. Згідно з умовами вказаного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 56 518,00 швейцарських франків строком до 08 жовтня 2027 року зі сплатою 7,99% річних.

У відповідності до п. 1.3.1. Кредитного договору за використання кредитних коштів процентна ставка встановлюється в розмірі 7,99% річних. Пунктом 1.3.4. визначено, що строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

У відповідності до п. 7.1. Кредитного договору у випадку порушення позичальником умов договору в т.ч. термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів більше ніж на один день. Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

16 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої змінено графік погашення кредиту.

23 грудня 2011 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились про договірне списання коштів з рахунків позичальника для погашення строкової та простроченої заборгованості по кредиту.

01 квітня 2014 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до якої викладено графік погашення кредиту в новій редакції. Сторони домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений термін, банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в подвійному розмірі від ставки встановленої умовами договору.

Умови укладеного між банком та позивачем кредитного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечував, тобто договір був результатом домовленості сторін і відповідав загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. ст. 3, 627 ЦК України.

Так, у кредитному договорі передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства. У договорі вказана сума кредиту, дата видачі кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним. Докази , які б спростовували дані обставини відповідачем не подавались.

При цьому протягом тривалого часу ОСОБА_2 виконував умови договору, сплачував усі платежі, отже, схвалив умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 11055005000/1 від 10 жовтня 2006 року.

Згідно з п. 1.4. Договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. У відповідності до п. 1.3. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вище вказаному Кредитному договорі.

01 квітня 2014 року між Банком та відповідачем 2, укладено Додаткову угоду № 1 до договору поруки №11055005000/1, відповідно до умов якої поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання.

В порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_2 не в повному обсязі виконав взяті за договором зобов'язання у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, що станом на 29.03.2016 року сума боргу позичальника перед ПАТ «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту становить 40348,10 швейцарських франків (з них: кредитна заборгованість 38 313,69 швейцарських франків, заборгованість по процентам 2034,41 швейцарських франків). Сума заборгованості позичальника по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 29.03.2016року становить 28637,93 грн. (з них: 21636,00 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 7001,93 грн. - пеня за прострочення сплати процентів).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду, що оскільки боржник ОСОБА_2 порушив зобов'язання щодо повернення кредитних коштів і станом на 29 березня 2016 року утворилась заборгованість, а відповідач ОСОБА_3 поручилась перед кредитором за позичальника ОСОБА_2 за виконання ним свого зобов'язання, то вказана грошова сума, з неї як з поручителя, підлягає стягненню в користь позивача солідарно з відповідачем ОСОБА_2

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо взятого судом за основу розрахунку позивача розміру її заборгованості перед банком, а тому ці заперечення не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що Банк в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки з 7,99% на 15,98%, згоди поручитель на збільшення якої не давав, а тому в силу ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_3 за даним кредитним договором є припиненою, не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з довідки розрахунку (а.с. 28-29), не відбувалось підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку, а виконувались положення договору, щодо нарахування підвищеної відсоткової ставки у випадку несвоєчасного виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги про порушення банком ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо не повідомлення у письмовій формі про всі умови кредитування є безпідставними та спростовуються самим текстом договору.

Так відповідно до п. 9.13 Кредитного договору, сторони домовились вважати, що укладений цей Договір, Позичальник своїм підписом засвідчує факт та згоду з умовами цього Договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим Договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього Договору, та що всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і Позичальник вважає їх справедливим по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього Договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України зокрема ЗК «Про захист права споживачів».

Даний кредитний договір підписаний особисто відповідачем ОСОБА_2, а отже своїм підписом він схвалив всі умови кредитного договору.

Крім того відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача» ( в редакції чинній на момент укладання оспорюваних Кредитних договорів), споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Відповідна правова норма надає право Позичальнику відмовитись від кредиту, в матеріалах справа відступні відомості про те, що з такою заявою відповідачі звертались до Банку та Баком їм було відмовлено.

Апелянт також стверджує, що Банк зобов'язаний визначити сукупну вартість кредиту з урахуванням процентів, відповідно до Постанови Правління Національного банку України.

Однак кредитний договір укладено 10 жовтня 2006 року, а Постанова Правління Національного Банку України прийнята 10.05.2007 року № 168 відповідно до якої Банк зобов'язаний визначити сукупну вартість кредиту з урахуванням процентів.

Позивачем не надано доказів пред'явлення ним вимоги до Банку перед укладенням кредитного договору про невідповідність його умов чинному законодавству, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів», чи доказів існування певних розбіжностей щодо умов договору при його укладенні, волевиявлення сторін було вільним і виражало їх волю, а тому колегія суддів вважає, що між сторонами при укладенні кредитного договору та договору поруки було досягнуто згоди щодо всіх його умов.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно з чинним на даний час цивільним процесуальним законодавством сам по собі факт розгляду судом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення (ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України), а відтак доводи апеляційної скарги про неотримання судових повісток від суду першої інстанції про час та місце розгляду справи не впливають на висновки , що зроблені судом під час ухвалення оспорюваного рішення.

Відповідачі не позбавлені були можливості, отримавши рішення суду першої інстанції про стягнення з них заборгованості за кредитним договором, викласти в апеляційній скарзі обґрунтування з посиланням на відповідні докази, безпідставного стягнення з них визначених банком сум.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до неповідомлення відповідачів про час та місце судового засідання, порушення банком при укладені кредитних договорів умов ЗУ «Про захист прав споживачів» та одностороннє підвищення відсоткової ставки за кредитом.

За змістом ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Враховуючи зазначене суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк», а висновки суду першої інстанції відповідачами у передбачених спосіб належними та до пустими доказами не спростовані..

Оскільки на час ухвалення рішення, була наявна заборгованість за кредитним договором, то в суді першої інстанції були наявні всі правові підстави для ухвалення такого рішення, і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Однак під час апеляційного розгляду даної справи відповідачем було надано лист ПАТ «УкрСиббанк» від 22 червня 2017 року, який скріплений підписом начальника відділення та круглою печаткою банку, за змістом якого Договір про надання споживчого кредиту №11055005000 від 10.10.2006 року припинений у зв'язку з виконанням Боржником всіх зобов'язань в повному обсязі належним чином, а саме: ОСОБА_2 повернено позику, що було надано йому з цільовим призначенням в розмірі 56518 швейцарських франків. В зв'язку з цим Договір іпотеки від 11 жовтня 2006 року укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 припинив свою дію, кредитні зобов'язання боржника виконані у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що між банком та відповідачами було досягнуто домовленості, за якими відповідачі внесли обумовлену суму коштів після сплати яких боргові зобов'язання вважаються виконаними.

Розділом VI ЦПК України врегульовано питання пов'язанні з виконанням судових рішень у цивільних справах.

Аналізуючи даний розділ, слід дійти висновку, що за кожним судовим рішенням видається виконавчий лист на підставі якого стягувач отримує присуджене судом у випадку невиконання боржником такого у добровільному порядку.

Оскільки на час перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 виконав всі свої зобов'язання, щодо погашення кредитної заборгованості, то колегія судді приходить до висновку, що заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2016 року не підлягає зверненню до виконання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2016 року в даній справі не звертати до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: