Рішення № 68015016, 25.07.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2017 Справа № 920/399/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м. Київ, в особі Сумської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія», м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Білопілля Сумської області

про стягнення 251032,00 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

За участю представників сторін:

від позивача: Михно А.О. (довіреність № 528 від 16.12.2016)

від відповідача: не прибув

від третьої особи: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поруки № 150/08-РБФ від 28.03.2008, а саме: 83426,39 грн. - заборгованість по процентах, 167605,61 грн. - пеня за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3765,48 грн.

Представник позивача протягом розгляду справи подавав до суду для долучення до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження заявлених вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду від 12.05.2017 та 30.05.2017 не виконав, відзив на позовну заяву не подав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Третя особа відзиву на позовну заяву не подала, у судове засідання її представник не прибув, про причини неявки суд не повідомив, ухвала господарського суду від 11.07.2017 повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за відмовою адресата від одержання».

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень створені сторонам усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», відповідно до Статуту та свідоцтва про державну реєстрацію) в особі директора Сумської філії та громадянкою України ОСОБА_1 (Позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір № 152/08-РБФ від 28.03.2008 (надалі - Кредитний договір), згідно якого останній були надані кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 200 000,00 грн. зі сплатою 19% річних та з кінцевим терміном їх повернення 27.03.2010.

У разі виникнення простроченої заборгованості, у відповідності з п. 3.1.10 Кредитного договору, на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи із процентної ставки, визначеної у п. 1.1., збільшеної на 1 процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Факт отримання гр. ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки №128_15 від 28.03.2008 та випискою з поточного рахунку ОСОБА_1

Судом також встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АБ «Укргазбанк», третьою особою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія» було укладено договір поруки № 150/08-ПФО від 28.03.2008 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався нести солідарну відповідальність з позичальником, за порушення виконання зобов'язання за Кредитним договором (п. 1.2. Договору поруки).

Також згідно п. 1.3. Договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж об'ємі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 1056-1 вказаного Кодексу визначає розмір процентів та вимоги до порядку їх сплати за договором.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначав позивач, в процесі користування кредитними коштами позичальник неодноразово порушував свої зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасного погашення кредитних платежів відповідно графіку погашення та сплати відсотків за користування кредитними коштами (п.п. 3.3.1., 3.3.2. Кредитного договору).

Для захисту своїх прав позивач звертався до Зарічного районного суду м. Суми, до господарського суду Сумської області з позовними заявами про стягнення з третьої особи як боржника за кредитним договором, а також до відповідача як боржника за договором поруки коштів за невиконання договірних зобов'язань.

Так, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.06.2011 у справі № 2-217/2011 позов банку було задоволено та стягнуто з позичальника заборгованість за кредитним договором у розмірі 133714,30 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2011 у справі № 5021/1487/2011 позов банку було задоволено та стягнуто з відповідача як солідарного боржника заборгованість за кредитом станом на 25.06.2011 у сумі 71513,93 грн., 15684,93 грн. заборгованості по відсотках, 47561,84 грн. заборгованості по сплаті пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту.

Стаття 599 цього Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Як зазначає позивач, на даний час вищезазначені судові рішення не виконані (про що позивачем подавались відповідні докази), сума кредиту банку не повернута, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачеві за період з 26.06.2011 по 25.04.2017 суму відсотків за користування кредитними коштами, а також нараховано пеню за несвоєчасну сплату відсотків та кредиту.

Нарахування зазначених коштів обґрунтоване умовами пунктів 1.1-1.3, 3.1 договору поруки № 150/08-ПФО, відповідно до яких відповідач відповідає за повернення заборгованості за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і третя особа - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - у повному обсязі; за невиконання або неналежне виконання умов п. 2.2 договору поруки поручитель сплачує на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобов'язання, обчислену від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки виконання зобов'язань.

Враховуючи, що станом на момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем, стягнута з нього судовим рішенням, залишається не сплаченою, суд зазначає про те, що порушення прав позивача є триваючим.

Наданим позивачем розрахунком підтверджується нарахування відповідачу наступних сум: 83426,39 грн. простроченої заборгованості за процентами, 78379,27 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 89226,34 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача за кредитним договором та договором поруки підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи аргументованих заперечень позовним вимогам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості по сплаті відсотків, а також нарахованої пені.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія» (40000, м. Суми, вул. Троїцька, 15; код ЄДРПОУ 32778814) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (м. Київ, вул. Єреванська,1, код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість у розмірі 251032 грн. 00 коп. за період з 26.06.2011 по 25.04.2017, яка складається з: 83426 грн. 39 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 78379 грн. 27 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 89226 грн. 34 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3765 грн. 48 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя В.Л. Котельницька