Рішення № 68014425, 24.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1391/17

За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області

до відповідачів до відповідача ОСОБА_1 міської ради Київської області,

Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області

Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області,

Гостомельської селищної ради Київської області

про визнання недійсними рішення та визнання недійсним договору оренди та повернення нежитлового приміщення

Суддя С.І.Чонгова

Представники сторін:

від прокурора: Ясир Є.М. (службове посвідчення №028898 від 17.09.2014);

від відповідача 1: не з’явився;

від відповідача 2: не з’явився;

від відповідача 3: не з’явився;

від відповідача 4: ОСОБА_2 (довіреність №10 від 04.01.2017).

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради Київської області, Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та до Гостомельської селищної ради Київської області та просить суд:

- визнати незаконним рішення 26 сесії VII скликання ОСОБА_1 міської ради Київської області №1709-26-VII від 22.12.2016 “Про продовження терміну дії договору оренди на нерухоме майно, що знаходиться на балансі Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради, укладеного з Гостомельською селищною радою”;

- визнати недійсним з моменту укладення договір оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області;

- зобов’язати Гостомельську селищну раду Київської області (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, №220) звільнити та повернути нежитлове приміщення Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області, загальною площею 776,6 кв. м., вартістю 252390,00грн., яке розташована на вул. Свято-Покровській, № 220 в смт. Гостомель Київської області, згідно договору оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладеного 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області та повернути вказане нежитлове приміщення балансоутримувачу – Управлінню освіти і науки ОСОБА_1 міської ради.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те що, що договір оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області укладений з порушенням ч.5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч.2, ст.5 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст. ст. 20, 22, 24 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

Відповідач у справі – ОСОБА_1 міська рада Київської області у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора вказуючи на те, що розглянувши клопотання Управління освіти та науки та Гостомельської селищної ради, щодо прийняття на баланс виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради частини нежитлового приміщення 27.04.2017 ОСОБА_1 міською радою Київської області прийнято рішення “Про прийняття на баланс виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради частини нежитлового приміщення” . Зазначене рішення стосується частини, а саме 776,6м. кв. приміщення, яке орендує Гостомельська селищна рада. На виконання даного рішення ОСОБА_1 міською радою було направлено до Гостомельської селищної ради лист-повідомлення щодо припинення договору оренди.

Відповідач у справі – Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Відповідач у справі - Центр творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Відповідач у справі – Гостомельська селищна рада Київської області у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що законодавством України передбачено можливість отримання доходів від надання в оренду закладами освіти. Крім того, вказує про те, що приміщення яке передано в оренду фінансується з місцевого бюджету, а не Державного бюджету України, що виключає можливість застосування до нього положень ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 22.12.2016 ОСОБА_1 міською радою Київської області прийнято рішення №1709-26-VII “Про продовження терміну дії договору оренди на нерухоме майно, що знаходиться на балансі Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради, укладеного з Гостомельською селищною радою”, яким п. 1.4, зокрема, вирішено надати дозвіл Управлінню освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області на продовження договору оренди з Гостомельською селищною радою Київської області (а.с.17-17, зворот).

01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області (балансоутримувач), Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області (орендодавець) та Гостомельською селищною радою Київської області (орендар) укладено договір №4/2017 оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Ірпеня (а.с.18-20, зворот).

Відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно нежитлове приміщення площею 776,6 кв.м. за адресою смт. Гостомель, вул. Свято-Поковстка, 220. Майно передається для розміщення Гостомельської селищної ради (п.п. 1.1, 1.2 договору)

Вказаний договір оренди діє з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно.

Як вбачається з акту приймання-передачі орендарем передано, а орендодавцем прийнято вказане майно (а.с.21).

Звертаючись до суду, прокурор зазначає, що вказане в 1.4 рішення ОСОБА_1 міської ради підлягає визнанню недійсним, а також договір оренди укладений між відповідачами у даній справі підлягає визнанню недійсним з моменту укладення, оскільки вказане рішення та договір суперечать чинному законодавству щодо використання об’єктів освіти. А також об’єкт оренди підлягає звільненню та поверненню балансоутримувачу.

У зв’язку з чим, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Предметом спору у даній справі є законність прийняття радою оскаржуваного рішення в частині передачі в оренду відповідачу 4 майна, дійсність відповідного договору та правомірність перебування відповідного орендованого майна у володінні та користуванні відповідача 4.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання щодо передачі в оренду об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об’єктів у встановленому законом порядку, вирішуються районними і обласними радами виключно на пленарних засіданнях.

Також, згідно ч. 8 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про освіту” завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту», навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

У відповідності до преамбули ЗУ «Про позашкільну освіту», цей Закон відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

Згідно ст. 3 вказаного Закону, завданнями цього Закону є, зокрема, забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти.

Відповідно до ст. 4 згаданого Закону, позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду.

Як визначено ч. 1 ст. 12 вказаного Закону, позашкільний навчальний заклад за своїми організаційно-правовими формами може бути державної, комунальної або приватної форми власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону, державні та комунальні позашкільні навчальні заклади здійснюють свою діяльність після реєстрації статуту.

Згідно ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про позашкільну освіту», державні та комунальні позашкільні навчальні заклади створюються відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб за умови наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів та дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

Рішення про створення приватного позашкільного навчального закладу приймається засновником (власником) за наявності необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів та дотримання санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

Як визначено ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про позашкільну освіту», фінансування державних і комунальних позашкільних навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних позашкільних навчальних закладів - за рахунок коштів засновників (власників).

Фінансування державних, комунальних і приватних позашкільних навчальних закладів може здійснюватися також за рахунок додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством України.

Згідно ч. 3 згаданої статті, додатковими джерелами фінансування позашкільного навчального закладу є, зокрема, кошти, одержані від надання в оренду приміщень.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 27 вказаного Закону, вимоги до матеріально-технічної бази позашкільного навчального закладу визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами, правилами і стандартами облаштування та утримання позашкільного навчального закладу, навчальними планами та програмами.

Статтею 61 Закону України “Про освіту” встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Втім, відповідно до ч.5 ст. 63 Закону України “Про освіту” об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

Як вказано в п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов’язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 року та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Враховуючи наведені норми законодавства, хоча згідно з абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України “Про освіту” додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі на комунальній власності, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об’єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть бути об’єктами оренди у тому числі державної власності, об’єкті, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об’єкти освіти, що фінансуються з державного бюджету.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється положеннями вказаного Закону.

Як встановлено під час розгляду справи, в договорі оренди зазначено, що орендоване відповідачем 4 приміщення використовується з метою розміщення Гостомельської селищної ради, а не для цілей пов’язаних з навчально-виховним процесом, що суперечить нормам законодавства України.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідачів тісної співпраці в питаннях відзначення та нагородження вихованців вихованців та фінансування поїздок гуртків, оскільки така діяльність не є підставою для передачі в оренду приміщень закладів позашкільної освіти.

Крім того, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с.89) до видів діяльності відповідача 4 (Гостомельської селищної) віднесено – державне управління загального характеру до діяльності останнього не віднесено освітньої та виховної діяльності, отже діяльність відповідача 4 не пов’язана з навчально-виховним процесом.

Таким чином приміщення, яке передано в оренду є частиною будівлі дошкільного закладу, то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов’язаної з навчальним процесом.

Враховуючи викладене, при наданні спірного майна в оренду порушено вимоги ч. 5 ст. 63 Закону України “Про освіту”, п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації начально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001, ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”, зокрема, об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню та використанню не за призначенням.

Як визначено ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним рішення 26 сесії VII скликання ОСОБА_1 міської ради Київської області №1709-26-VII від 22.12.2016 “Про продовження терміну дії договору оренди на нерухоме майно, що знаходиться на балансі Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради, укладеного з Гостомельською селищною радою” підлягають задоволенню.

Крім того, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як визначено ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (частина 3 статті 207 ГК України).

З огляду на те, що згідно договору договору оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області частина приміщення передана відповідачу 4 для використання з метою розміщення, а також те, що сторонами не доведено суду факту використання вказаного приміщення для цілей пов’язаних з навчально-виховним процесом, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

В силу приписів частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, вимоги про визнання недійсним договору оренди №4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області, підлягають задоволенню.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, згідно статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, бо у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, рішенням ОСОБА_1 міської ради Київської області від 27.04.2017 №2137-32-VII вирішено прийняти безоплатно від Управління освіти і науки на баланс виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради частину нежитлового приміщення площею 776,6 кв.м., що знаходиться за адресою смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, 218.

Тобто, за вказаним рішенням балансоутимувачем спірного майна став виконавчий комітет ОСОБА_1 міської ради.

Прокурором під час розгляду справи не надано суду доказів оскарження вказаного рішення та вказане рішення не є підставою позовних вимог у даній справі.

У зв’язку з чим, вимога прокурора що зобов’язання Гостомельської селищної ради Київської області звільнити та повернути нежитлове приміщення Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області, загальною площею 776,6 кв. м., вартістю 252390,00грн., згідно договору оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладеного 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області та повернути вказане нежитлове приміщення балансоутримувачу – Управлінню освіти і науки ОСОБА_1 міської ради, є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради не є балансоутримувачем вказаного майна..

Відповідно до ч. 2, 3 ст.49 ГПК України з відповідачів на користь прокуратури Київської області підлягає стягненню 3200,00грн судового збору, зокрема, по 800,00грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення 26 сесії VII скликання ОСОБА_1 міської ради Київської області №1709-26-VII від 22.12.2016 “Про продовження терміну дії договору оренди на нерухоме майно, що знаходиться на балансі Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради, укладеного з Гостомельською селищною радою”.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади міста Ірпеня №4/2017, укладений 01.01.2017 між Управлінням освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області, Центром творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області та Гостомельською селищною радою Київської області.

4. В задоволенні вимог про зобов’язання Гостомельської селищної ради Київської області звільнити та повернути нежитлове приміщення Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Київської області на користь прокуратури Київської області 800,00грн судового збору.

6. Стягнути з Управління освіти і науки ОСОБА_1 міської ради Київської області на користь прокуратури Київської області 800,00грн судового збору.

7. Стягнути з Центру творчості дітей та юнацтва міста Ірпеня ОСОБА_1 міської ради Київської області на користь прокуратури Київської області 800,00грн судового збору.

8. Стягнути з Гостомельської селищної ради Київської області на користь прокуратури Київської області 800,00грн судового збору

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено 31.07.2017

Суддя С.І. Чонгова