Рішення № 68014423, 17.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1571/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМАКОМ, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО, Київська обл., с. Софіївська Борщагівка

про стягнення 1 530 071,61 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.06.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМАКОМ» (далі ТОВ «ФАРМАКОМ»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (далі ТОВ ФРАМ КО/відповідач) про стягнення з останнього 1 530 071,61 грн заборгованості по оплаті товару за договором №19/03 від 19.03.2015.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2017 за вищевказаними позовними матеріалами порушено провадження у справі №911/1571/17, розгляд справи призначено на 06.06.2017.

У судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено перерву до 03.07.2017.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2017 витребувано від відповідача докази реалізації/нереалізації товару за спірними видатковими накладними.

03.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» бути присутнім в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2017 відкладено розгляд справи на 17.07.2017 та повторно витребувано від відповідача належні та допустимі докази реалізації/нереалізації товару за спірними видатковими накладними.

17.07.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» бути присутнім в судовому засіданні. Водночас, відповідач вимоги суду не виконав, витребуваних доказів не надав.

Відповідно до частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема, такими обставинами є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З огляду вищезазначеного, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для застосування якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, у той час як викладені позивачем у клопотанні доводи щодо необхідності відкладення розгляду даної справи є необґрунтованими, суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №911/1571/17 та можливість розгляду спору у даній справі за наявними в ній матеріалами у судовому засіданні 17.07.2017 за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника сторінє, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015 між ТОВ «ФАРМАКОМ» (далі-продавець) та ТОВ "ФРАМ КО" (далі - покупець) було укладено договір №19/03 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до пп. 2.5., 2.6., 9.1. та 9.2. договору прийом товару по кількості і якості здійснюється представником покупця, що має відповідне доручення, згідно діючого законодавства.

Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від продавця (перевізника) за видатковою накладною (транспортним документом).

Договір набуває чинності з 19.03.2015 і діє до 31.12.2015.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Враховуючи відсутність з боку сторін заяв та пропозицій про припнення чи зміну умов вищезазначеного договору у передбачені ним строки, відповідний правочин був пролонгований на 2016, 2017 роки.

01.03.2016 та 01.07.2016 сторонами було укладено додаткові угоди до договору №№1 та 2.

Як слідує з викладених позивачем обставин, на виконання умов договору з травня 2016 по лютий 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 4 314 331,07 грн, що підтверджується скріпленими підписами та відбитками печаток сторін видатковими накладними за відповідний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

В підтвердження наявності повноважень представників відповідача на отримання товару за вищевказаними накладними суду надано копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

До того ж, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору, у тому числі відсутність заперечень щодо отримання товару за спірними накладними.

Втім, як зазначає позивач, відповідач, повернувши частково товар, свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кошти за решту отриманого товару не сплатив, внаслідок чого у нього виникала заборгованість перед позивачем у розмірі 1 530 071,61 грн.

В підтвердження відповідних обставин виникнення заборгованості позивачем надано власну довідку за підписами директора та головного бухгалтера товариства, а також довідку з АТ «ОТП Банк» №703-2/225.

Таким чином, посилаючись на те, що відповідач розрахунки за переданий товар згідно договору не провів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "ФРАМ КО" 1 530 071,61 гривень заборгованості.

В обґрунтування викладених заперечень на позовну заяву ТОВ "ФРАМ КО" зазначило, що позивачем не надано заявок на замовлення товару, відповідно до яких можливо було б встановити відповідність строків та обсягу поставленого товару замовленням відповідача.

До того ж, відповідач зауважив на тому, що позивачем, зважаючи на умови договору щодо проведення оплати за договором, не підтверджено належними доказами строку виконання відповідачем грошового зобовязання щодо кожної поставленої партії товару.

Крім того, відповідач зазначив про невідповідність вимогам закону наданих на підтвердження здійснення поставки товару видаткових накладних, перелік яких відповідачем наведено у відзиві на позов.

Дослідивши повно і всебічно матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пп. 4.2., 4.3. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2016, інформація про обсяги реалізації придбаного за цим договором товару та його залишках надається продавцю до 10 числа кожного місяця наступного за звітним, у вигляді письмового звіту.

Розрахунки за товар, що постачається за даним договором, здійснюються покупцем протягом 40 (сорока) календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту про реалізований товар, придбаний за цим договором.

Поряд з тим, відповідно до п. 4 додаткової угоди №1 до договору від 01.03.2016 у разі не надання письмового звіту в строки, що передбачені п. 4.2. цього договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість всього поставленого, але неоплаченого товару, до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт.

Приписами статей 32 - 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, ані доказів реалізації/не реалізації товару, отриманого за видатковими накладними за спірний період, ані доказів звітування відповідачем щодо реалізації відповідного товару суду не надано.

З огляду вищезазначеного, підписання відповідачем видаткових накладних за спірний період без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого позивачем товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по наданню звіту щодо реалізації відповідного товару до 10.03.2017, відтак, враховуючи відсутність наданих звітів щодо реалізації відповідного товару, обовязок по оплаті відповідно отриманого товару - до 30.03.2017 включно.

Посилання ж відповідача на відсутність документів на підтвердження здійснення ним замовлень на поставлений згідно спірних видаткових накладних товар оцінюються судом критично, позаяк в силу законодавчих приписів та умов договору фактична передача товару підтверджується підписаними видатковими накладними, у той час як обставини отримання товару за спірними видатковими накладними відповідач не заперечував, а часткові повернення та оплата відповідачем вартості поставленого позивачем згідно спірних видаткових накладних товару підтверджують обставини його отримання ТОВ "ФРАМ КО".

Доводи ж ТОВ "ФРАМ КО" щодо невідповідності видаткових накладених вимогам закону, у тому числі щодо не зазначення у таких документах уповноважених на отримання товару осіб, визнаються судом неспроможними, оскільки спірні видаткові накладні оформленні відповідно до вимог законодавства, у той час як повноваження представників відповідача на отримання товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджені наявними в матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, видачу яких відповідним особам відповідач не заперечив та не спростував.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість переданого позивачем товару не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 530 071,61 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, ідентифікаційний код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАРМАКОМ (61001, м. Харків, вул. Юрївська, 17, ідентифікаційний код 30590731) 1530071 (один мільйон пятсот тридцять тисяч сімдесят одну) грн 61 коп. заборгованості та 22 951 (двадцять дві тисячі девятсот пятдесят одну) грн 09 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.07.2017.

Суддя В.А. Ярема