Постанова № 68014023, 27.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Справа № 922/4147/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 рокуу справі№ 922/4147/16Господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"про стягнення 39 775 319,25 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Старчик А.А.- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) 39775319,25 грн заборгованості, з яких 7486541,53 грн боргу, 19335839,81 грн пеня, 1086619,12 грн 3% річних, 11866318,79 грн інфляційні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2017 (суддя Аріт К.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7486541,53 грн основного боргу, 153412,73 грн 3% річних, 269275,69 грн інфляційних, 719505,74 грн пені, 140223,62 грн судового збору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 719505,74 грн пені.

Припинено провадження в частині стягнення 17896828,34 грн пені, 933206,39 грн 3% річних, 11597043,10 грн інфляційних втрат, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд встановив, що відповідач неналежно виконав зобов'язання з оплати природного газу, що виникли з договору купівлі-продажу природного газу № 3129/15-БО-32 від 08.12.2014, тому визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 7 486 541,53 грн.

В частині вимог пені, інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку, що оскільки станом на день набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30.11.2016) була відсутня заборгованість за спожитий газ в сумі 456 179 628,03 грн, поставлений за договором № 3129/15-БО-32 від 08.12.2014, то відповідно до частини 3 статті 7 закону нараховані на цю суму пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню з 30.11.2016; списання відбувається автоматично, на підставі норми закону.

Таким чином, нараховані позивачем на вартість спожитого та сплаченого природного газу пеня в сумі 17 896 828,34 грн., 3% річних в сумі 933 206,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 597 043.10 грн. підлягають списанню, тому предмет спору по даним сумам відсутній, а провадження у справі судом припинено з підстав, визначених п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня, нарахована на несплачену суму основного боргу 7 486 541,53 грн за грудень 2015 року, складає 1 439 011,47 грн за період з 22.01.2016 по 14.07.2016.

Враховуючи майновий стан відповідача, причини неналежного виконання зобов'язань за спірним договором, часткове добровільне погашення заборгованості суд вважав за необхідне зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача 719505,74 грн пені, задовольнивши таким чином клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (судді: Істоміна О.А., Барбашов С.В., Пушай В.І.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2017 залишено без зміни.

Позивач не погодився з судовими рішеннями та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 719505,74 грн пені, припинення провадження в частині стягнення відсотків річних в сумі 928808,36 грн, інфляційних втрат в сумі 11597043,10 грн, пені в сумі 17832323,94 грн скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 719505,74 грн пені щодо якої було відмовлено, а також відсотків річних в сумі 928808,36 грн, інфляційних втрат в сумі 11597043,10 грн, пені в сумі 17832323,94 грн щодо яких провадження у справі було припинено.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки на даний час не сформований реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відповідач не включений до такого реєстру, тому списання заборгованості неправомірне.

Скаржник вважає, що судами при застосуванні норм ст. 83 ГПК України не враховано роз'яснення п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з якими суд може зменшувати розмір пені та штрафу лише у виняткових випадках з урахуванням, в тому числі ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, а також не лише майнових, але й інших інтересів сторін; суд не надав оцінки причинам неналежного виконання зобов'язання та ступеню його виконання, не враховано інтереси сторін, зокрема вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про зменшення належної до сплати пені.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.12.2014 між Публічною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач, продавець) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідач, покупець) укладено договір №3129/15-БО-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України НАК Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Сторонами погоджено у пункті 1.2 договору, що продавець передає покупцеві в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 65700 тис. куб. м. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.3 договору).

З огляду на статтю 4 договору сторонами обумовлено, що до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або не належного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність в випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору).

Сторонами погоджено що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2 договору).

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 463 666 169,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 (за січень 2015), від 28.02.2015 (за лютий 2015), від 31.03.2015 (за березень 2015), від 30.04.2015 (за квітень 2015), від 31.05.2015 (за травень 2015), від 30.06.2015 (за червень 2015), від 31.07.2015 (за липень 2015), від 31.08.2015 (за серпень 2015), від 30.09.2015 (за вересень 2015), від 31.10.2015 (за жовтень 2015), від 30.11.2015 (за листопад 2015), та від 31.12.2015 (за грудень 2015), які підписані сторонами та скріплені печатками їх підприємств.

Господарським судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7486541,53 грн основного боргу, 153412,73 грн 3% річних, 269275,69 грн інфляційних, 719505,74 грн пені.

Перевіряючи правильність застосування норм права в межах доводів щодо неправомірності зменшення штрафних санкцій (пені та штрафу), що підлягають стягненню з відповідача, касаційна інстанція керується наступними мотивами.

Зокрема, суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив з того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором виникло внаслідок поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 статті 551 Цивільного Кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (пункт 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Згідно з Роз'яснень вказаним у пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного Кодексу України).

Судом встановлено, що комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є соціально значимим комунальним підприємством від якого залежить безаварійне та безперебійне постачання теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання усім групам споживачів у тому числі населенню та бюджетним установам (організаціям). Сплата штрафних санкцій у повному обсязі впливає не лише на майнові інтереси відповідача, а і на можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надання теплової енергії і послуг з теплопостачання населенню, яке обслуговується підприємством-відповідача.

Приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право господарського суду, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, касаційна інстанція визнає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення штрафних санкцій (штрафу та пені) обґрунтований.

Крім того, скаржник не згоден із судовим рішення в частині припинення провадження в частині стягнення 17896828,34 грн. пені, 933206,39 грн. 3% річних, 11597043,10 грн. інфляційних втрат, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" є підприємством, яке здійснює господарську діяльність із постачання, виробництва та транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами відповідно до ліцензії, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах комунальних послуг, а саме: серія АВ №597474 від 12.06.2012 року на ведення господарської діяльності із постачання теплової енергії; серія АВ №597472 від 12.06.2012 року на ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нецентральних або поновлюваних джерел енергії); серія АВ № 597473 від 12.06.2012 року на ведення господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Частиною 3 статті 7 цього Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

В спірному випадку пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2015 року природний газ.

Судом встановлено, що станом на день набрання чинності вказаного закону, у відповідача була відсутня заборгованість за спожитий газ в сумі 456179628,03 грн, з якої виходив позивач, нараховуючи штрафні санкції, тому касаційна інстанція визнає правильним правовий висновок, що нараховані на вказану суму пеня, інфляційні втрати та 3% річних не підлягають задоволенню.

При цьому, касаційна інстанція зазначає, що висновок судів про те, що спірні суми підлягають списанню не впливає на правильність припинення провадження у справі.

Доводи скарги про необхідність врахування обставин формування реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та включення до такого реєстру відповідача, відхиляються, оскільки на правильність висновку про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій такі обставини значення не мають. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що запроваджені Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" заходи щодо забезпечення інтересів боржника у спосіб припинення стягнення нарахованих штрафних санкцій перед стягувачем та їх реалізація не перебувають в залежності від обставин формування реєстру та участь відповідача у визначеній процедурі списання.

Оскільки суд встановив, що на момент прийняття рішення предмет спору відсутній, припинення провадження у справі згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є правомірним.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 922/4147/16 Господарського суду Харківської області залишити без зміни.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська