Постанова № 68014007, 27.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Справа № 916/3954/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки"на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016за скаргоюКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки"надії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіу справі№ 916/3954/15 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки"до1. Відділення № 13 Філії "Одеське РУ АТ "Фінанси та Кредит" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"прозобов'язання виконати умови договору за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 916/3954/15 задоволено позов Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки", зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" грошову суму в розмірі 74508,63 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" 10074,00 грн. пені, 828,07 грн. 3% річних, 10912,63 грн. інфляційних втрат, 1445,20 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення суду видано накази від 11.01.2016.

Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва із заявою про примусове виконання наказів Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати в строк двох днів на поточний рахунок Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" грошову суму в розмірі 74508,63 грн.; про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" 10074,00 грн. пені, 828,07 грн. 3% річних, 10912,63 грн. інфляційних втрат, 1445,20 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 916/3954/15 від 11.01.2016 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати в строк до двох днів на поточний рахунок Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" грошову суму в розмірі 74508,63 грн.

Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося до суду першої інстанції зі скаргою, в якій просило визнати дії державного виконавця Бекірової С.Н. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження про стягнення 74508,63 грн. неправомірними; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження державного виконавця Бекірової С.Н. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження про стягнення 74508,63 грн. скасувати; зобов'язати головного державного виконавця Бекірову С.Н. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві виконати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 916/3954/15, наказ Господарського суду міста Києва № 916/3954/15 від 11.01.2016 прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження і забезпечити виконання наказу Господарського суду міста Києва № 916/3954/15 від 11.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 916/3954/15 (суддя Якименко М.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (головуючий суддя Ропій Л.М., судді Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.), відмовлено у задоволенні скарги Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 916/3954/15, направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 26, 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.07.2017 у справі № 916/3954/15 (колегія суддів: Іванова Л.Б. - доповідач, Гольцова Л.А., Козир Т.П.) прийнято касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" до провадження та призначено скаргу до розгляду на 27.07.2017.

Відповідно до розпорядження керівника апарату від 24.07.2017 № 08.03.-04/2896, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: Іванова Л.Б., Гольцова Л.А., Губенко Н.М.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи та зазначено судами попередніх інстанцій, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 50248201 від 22.02.2016 Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві мотивована тим, що постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 № 171 у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження, визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасовому адміністратору АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець посилався на пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" та зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена після офіційного оприлюднення інформації щодо віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних.

Відмовляючи у задоволенні скарги Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" на дії державної виконавчої служби, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій неправомірними.

Суди посилаються на норми статей 46, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначають, що вказаний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Колегія суддів не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Офіційне оприлюднення - оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Згідно з частиною 3 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

За змістом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, відповідно до статті 7 вказаного Закону, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Проте, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, до процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку і їх ліквідації застосовуються виключно норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження наведеного не врахував, а тому безпідставно застосував положення пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено відмову у відкритті виконавчого провадження саме у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Наведене також підтверджується змістом частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6-1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування виконавчою службою положень пункту 6-1 частини 1 статі 26 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковими. Необґрунтованими є також посилання судів і на положення ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки вказаною статтею передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження, а не для відмови у його відкритті.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні скарги позивача є передчасними, у зв'язку з чим прийняті у справі № 916/3954/15 судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 916/3954/15 скасувати.

Справу № 916/3954/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО