Постанова № 68013958, 25.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року Справа № 910/10916/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Губенко Н.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.07.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2017у справі№ 910/10916/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1); 2. Національний банк України (третя особа-2)провизнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії,за участю представників: від позивачаХанович К.В., Таболін О.С.від відповідачаКоцюба О.В.від третьої особи-1Сотнікова І.В.від третьої особи-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") про: визнання недійсним іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 1871, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Державний ощадний банк України"; зобов'язання ПАТ "Державний ощадний банк України" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10916/16 (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючого, Жук Г.А., Агрикова О.В.) рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10916/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/10916/16, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.07.2017 о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.07.2017 № 08.03-04/2736 у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/10916/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2017 для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у справі № 910/10916/16 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Шевчук С.Р.

У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", який надійшов до Вищого господарського суду України 10.07.2017, відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 розгляд зазначеної касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відкладено на 25.07.2017 о 10 год. 10 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-2 не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

За клопотанням представника ПАТ "Дельта Банк" відповідно до положень ст. 811 ГПК України при розгляді касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у справі № 910/10916/16 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши представників позивача, відповідача, третьої особи-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та ВАТ "Державний ощадний банк України", яке змінило найменування на ПАТ "Державний ощадний банк України" (Кореспондент) було укладено договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л1 (далі - Договір № 151210-Л1), відповідно до умов якого для проведення розрахунків Банк відкриває Кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 16000804033 у валютах згідно заяви Кореспондента та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки, здійснює його обслуговування.

Також, 15.12.2010 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та ВАТ "Державний ощадний банк України", яке змінило найменування на ПАТ "Державний ощадний банк України" (Кореспондент) було укладено Договір про відкриття та ведення кореспондентського рахунку № 151210-Л2 (далі - Договір № 151210-Л2), відповідно до умов якого для проведення розрахунків Банк відкриває Кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" у українських гривнях (980) та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки, здійснює його обслуговування.

На виконання забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 151210-Л1 та Договором № 151210-Л2, 29.12.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (Іпотекодавець) та ПАТ "Державний ощадний банк України" (Іпотекодержатель) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1871 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах Іпотечного договору предмет іпотеки, що належить Іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6, 1.1.7, 1.1.8, 1.1.9, 1.1.10, 1.1.11 Іпотечного договору предметами іпотеки є 11 земельних ділянок, загальна вартість яких згідно з п. 1.3 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін становить 117 689 026,00 грн.

Відповідно до п. 7.1 Іпотечного договору Іпотековдавець передав, а Іпотекодержатель прийняв на зберігання правовстановлюючі документи на предмет іпотеки згідно акта приймання-передачі документів на зберігання, оформленого за формою, наведеною в додатку № 1 до Іпотечного договору, на строк його дії.

Пунктом 11.1 Іпотечного договору передбачено, що він діє до виконання зобов'язання за кожним договором кореспондентського рахунку в повному обсязі.

Як встановлено судами, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк"", відповідно до якого з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В..

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі ч. 4 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду 03.08.2015 прийняла рішення № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" до 02.10.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до 02.10.2015 включно.

У відповідності до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк" згідно статей 37, 38, 51, ч. 1 і 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

11.03.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадировим В.В. видано наказ № 67, згідно якого вирішено здійснити в АТ "Дельта Банк" перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) АТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями від 24.09.2015 № 56 виявлено, що нікчемним правочином згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є, зокрема, Іпотечний договір від 29.12.2014, укладений з ПАТ "Державний ощадний банк України" й посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі № 1871.

Повідомленням № 9310 від 29.09.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. було повідомлено ПАТ "Державний ощадний банк України" про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваного у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку з невиконанням ПАТ "Державний ощадний банк України" повідомлення № 9310 від 29.09.2015 та вважаючи, що Іпотечний договір є нікчемним, ПАТ "Дельта Банк" звернулось з даним позовом.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, відмовивши повністю у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність підстав вважати Іпотечний договір нікчемним в порядку п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та, відповідно, про відсутність підстав визнавати оспорюваний договір недійсним.

Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.ч. 1-5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора".

30.10.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", якою було віднесено до категорії проблемних до 180 днів для стабілізації діяльності позивача та відновлення його фінансового стану з дня прийняття цієї постанови до кінця строку, який визначений у п. 1 цієї постанови, запроваджено для позивача обмеження в його діяльності, зокрема, не передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором.

Відхиляючи доводи позивача про те, що Іпотечний договір повинен був бути погоджений куратором, суди попередніх інстанцій зазначили, що нормативно-правовими актами України не встановлено форми, порядку погодження куратора на укладення тих чи інших правочинів, тому відсутність такого погодження куратора при укладенні банком договорів забезпечення як підстави для визнання цих договорів недійсними не заслуговують на увагу.

Проте, суди не звернули уваги на те, що відповідно до Закону України "Про Національний банк України" (в редакції чинній на момент прийняття постанов Правління Національного банку України №№ 560/БТ, 692/БТ) Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Однак, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що обмеження, встановленні постановами Правління Національного банку України № 560/БТ, № 692/БТ діяли, зокрема, погодження куратором забезпечувальних договір, дійшли висновку про відсутність встановленої законодавством форми такого погодження куратора, в порушення вимог ст. ст. 47, 43 ГПК України, приймаючи оскаржувані рішення не дослідили чи набрали наведені постанови Правління Національного банку України чинності у порядку передбаченому ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" на час їх прийняття та чи доведено їх до відома позивача і коли.

Крім того, судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати, чи був обізнаний відповідач про вищезазначені постанови Правління НБУ, чи відповідні постанови Правління НБУ мали індивідуальний характер, тобто, були відомі лише банку, відносно якого їх прийнято.

Місцевим та апеляційним господарськими судами не надана належна правова оцінка доводам позивача про те, що умови Іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання ПАТ "Дельта Банк" зобов'язань за Договором № 151210-Л1 та Договором № 151210-Л2, передбачають передачу Іпотекодержателю предмета іпотеки (11 земельних ділянок) у разі визнання ПАТ "Дельта Банк" неплатоспроможним, та надають ПАТ "Державний ощадний банк України", як окремому кредитору, віднесеному до сьомої черги (юридичні особи), переваги перед іншими кредиторами в обхід встановленої чинним законодавством процедури черговості задоволення вимог кредиторів, що підпадає під ознаки нікчемності правочину, встановлені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

Судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно спірні правовідносини, не надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі № 910/10916/16 скасувати.

Справу № 910/10916/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Н.М. Губенко

С.Р. Шевчук