Рішення № 68008425, 26.07.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/22673/16-ц

Провадження № 22-ц/792/874/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

ОСОБА_1 (головуючий)

ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою колективного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Колективного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» про стягнення боргу по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну її виплату, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_4 зазначала, що наказом директора КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» ОСОБА_7 №8 від 18 травня 2012 року її було звільнено з 21 травня 2012 року з посади інженера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. На час звільнення у відповідача перед позивачем був борг по заробітній платі у розмірі 14564 грн. 14 коп. А тому ОСОБА_4 просила суд стягнути з КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на її користь 14564 грн 14 коп заборгованості по заробітній платі, 14083 грн. 52 коп. втрати її частини у звязку з порушенням строків її виплати, 60350 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 10000 грн моральної шкоди, а всього 99997 грн. 82 коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на користь ОСОБА_4 93425,15 грн заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» 934,25 грн судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На підтвердження незаконності рішення зазначається про неправильне застосування судом ч. 1 ст. 117 КЗпП України, оскільки підставою відповідальності власника, за вказаною нормою, є склад правопорушення, який включає вину власника. Причиною ж нездійснення розрахунку з ОСОБА_4 у звязку з її звільненням є її неявка, а отже, з вини самої ОСОБА_4

Також судом порушено п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12 червня 2009 року №5, ст. 212 ЦПК України. Факти та матеріали, які ґрунтуються на наданих ОСОБА_8 документах, необхідно було судом оцінювати критично та з урахуванням інших доказів у справі, оскільки така інформація ґрунтувалась виключно на припущеннях ОСОБА_8 Крім того, суд порушив ст.ст. 213, 215 ЦПК України. В рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року не наведено жодних мотивів та будь-яких розрахунків сум заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди, на підставі яких суд дійшов висновку про стягнення саме 93425,15 грн.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_4 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції вважають законним.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 працювала в КП

«Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на посаді інженера і наказом №8 від 18.05.2012 року була звільнена із займаної посади з 21.05.2012 року у звязку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Станом на 9.11.2011 року позивачу не виплачено заробітну плату в сумі 14564,14 грн, що підтверджується листом Управління праці, соціального захисту населення і охорони здоров`я Хмельницької міської ради від 9.11.2011 року.

Факту виплати вказаної суми заборгованості станом на дату звільнення відповідачем в ході судового розгляду справи спростовано не було. Надані представником відповідача звіти, що подавалися підприємством до органів Пенсійного фонду, цієї обставини не доводять, оскільки лише у звітах за серпень-жовтень 2011 року наявні дані щодо позивача, при чому вказані в них суми нарахованої заробітної плати (480 грн, 480 грн, 375,24 грн) є меншими від мінімальної заробітної плати, встановленої на той період часу, що свідчить не про погашення вже існуючої заборгованості, а про періодичну виплату заробітної плати.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягала задоволенню у повному обсязі.

Крім того, визначаючи розмір виплат за час затримки виплати заробітної плати, суд першої інстанції керувався вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100. А оскільки представником відповідача не було надано відомостей про заробітну плату позивача за березень, квітень 2012 р., тому компенсація за час затримки розрахунку при звільненні позивача розрахована судом виходячи з мінімальної заробітної плати станом на березень та квітень 2012 року, яка згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» становила у місячному розмірі з 1січня -1073 грн, з 1 квітня 1094 грн.

Таким чином, за період з червня 2012 року по листопад 2016 р. включно компенсація за час затримки розрахунку при звільненні позивача, на думку суду першої інстанції, становить 59777 грн 49 коп.; вимоги ж в частині компенсації втрати частини заробітної плати у звязку порушенням строків її виплати в сумі 14083 грн. 52 коп. відповідачем не спростовані, а тому вони також підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню і заподіяна тривалою невиплатою заробітної плати моральна шкода, розмір якої визначено в сумі 5000 грн.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення заробітної плати, компенсації частини втрати у звязку з порушення строків її виплати та моральної шкоди є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними з наступних мотивів.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що роботодавець зобовязаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно ст. 31 цього ж Закону, відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Судом першої інстанції встановлено правильно, що згідно з наказом директора КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» ОСОБА_7 №8 від 18 травня 2012 року ОСОБА_4 було звільнено з 21 травня 2012 року з посади інженера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників.

За наслідками проведеної відділом трудових відносин та зайнятості населення управління праці, соціального захисту населення і охорони здоровя Хмельницької міської ради перевірки додержання законодавства про працю у Комунальному підприємстві «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр», яка була проведена 22.11.2011 року, встановлено, що підприємством було допущено порушення ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» щодо своєчасності виплати заробітної плати; інформація щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків її виплати та документи, які б підтверджували розрахунок зі звільненими працівниками, керівником підприємства надані не були.

Станом на 9.11.2011 року ОСОБА_4 не виплачено заробітну плату в сумі 14564,14 грн, що підтверджується листом Управління праці, соціального захисту населення і охорони здоров`я Хмельницької міської ради від 9.11.2011 року (а.с. 5).

Згідно з індивідуальними відомостями ПФУ, заробітна плата ОСОБА_4 становила за 2010 рік: березень 869 грн., квітень 884 грн., травень 884 грн., червень 884 грн., липень 888 грн., серпень 782, 06 грн., вересень 888 грн., жовтень 907 грн., листопад 907 грн., грудень 922 грн.; за 2011 рік: січень 941 грн., лютий 941 грн., березень 941 грн., квітень 960 грн., травень 960 грн., червень 960 грн., липень 960 грн., серпень 480 грн., всього 15958, 06 грн. (а.с. 39).

Як видно із звітності, поданої відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, станом на жовтень-листопад 2012 року на КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» обліковувалась заборгованість по заробітній платі в розмірі 4151,82 грн.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному та повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом, в порядку ч.4 ст.10 ЦПК України, розяснено відповідачу право на подачу доказів на спростування заявлених до нього вимог.

Відповідачем в підтвердження заперечень щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції належних та допустимих доказів надано не було.

З огляду на те, що при вирішені трудового спору обовязок доведення факту виплати заробітної плати, відсутності заборгованості по ній покладається саме на роботодавця, а будь-які сумніви з цього питання повинні тлумачитися на користь працівника, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 14564,14 грн в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги КП «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» не містять посилань і доказів, які б достовірно та беззаперечно свідчили про відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Також, статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (надалі компенсація), у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

З урахуванням положень вказаного Закону та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року, в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в розмірі 14083, 52 грн за період з червня 2012 року по листопад 2016 року. На спростування висновків суду першої інстанції в цій частині апелянт належних та допустимих доказів не надав.

Крім того, згідно зі ст. 237-1 КЗпП, у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування йому моральної шкоди.

В даному випадку, невиплата заробітної плати ОСОБА_4М призвела до необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність завданої позивачу моральної шкоди, та з урахуванням обставин справи, засад розумності та справедливості обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги і визначив її розмір в сумі 5000 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні через неповне зясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив з обгрунтованості цих вимог, оскільки відповідачем не доведено проведення повного розрахунку з позивачкою в день її звільнення або в подальшому, як і відсутність вини підприємства у не проведенні розрахунку.

Але при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то при визначенні розміру середнього заробітку суд першої інстанції не врахував наступних обставин.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З даних звітів до ПФУ, індивідуальних відомостей ПФУ вбачається, що, починаючи з серпня 2011 року позивачка не працювала повний робочий день та в місяць її заробіток становив половину посадового окладу в розмірі 480 грн (а.с.39).

А тому, період, за який підлягає оплаті середній заробіток за час затримки розрахунку, в межах заявлених позивачем позовних вимог, становить 1131 день - з червня 2012 року по листопад 2016 року включно. При цьому, одноденний заробіток становить 21 грн. 82 коп. (480:22). Відповідно, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача, складає 24678 грн. 42 коп. (21,82 Х 1131).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а суму стягнутого середнього заробітку слід зменшити до 24678 грн 42 коп.

Частиною 5 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. А тому, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 808, 86 грн ( 14564,14 грн+14083,52 грн+24678, 42 грн=53326, 08 грн; 1% від 53326, 08= 533,26 грн; 5000 грн моральної шкоди =275,60 грн; 533, 26 грн + 275, 60 грн=808, 86 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для часткової зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу колективного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року змінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з Колективного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на користь ОСОБА_4, до 24678 грн. 42 коп, а судового збору, який підлягає стягненню з Колективного підприємства «Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр» на користь держави до 808 грн. 86 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді підпис ОСОБА_2

підпис ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду М.М. Пастощук

=====

Головуючий у І інстанції Демінська А.А.

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 55