Ухвала суду № 68007516, 30.06.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/20097/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 11-кп/789/170/17 Доповідач - Галіян Л.Є.Категорія - ч.3 ст.368 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої - Галіян Л.Є.

Суддів - Ваврів І. З., Лекан І. Є.,

при секретарі Романській К.М.

за участю прокурора Оскоріпа В.В.

заставодавця ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_1 про повернення застави,-

в с т а н о в и л а :

06 квітня 2017 року до Тернопільського міьськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання від заставодавця ОСОБА_1 про повернення йому застави в сумі 400 000 грн., внесеної на депозитний рахунок ТУДСА України в Тернопільській області у зв'язку з обранням ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави та набранням законної сили вироком, відповідно до якого ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.368 КК України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року в задоволенні даного клопотання відмовлено з тих мотивів, що виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року про засудження ОСОБА_2 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2, просить скасувати вищевказану ухвалу суду та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання заставодавця ОСОБА_1 про повернення йому застави в сумі 400 000 грн., яку він вніс 24 грудня 2015 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Тернопільській області №37316003000474 у зв'язку з обранням засудженому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, обґрунтовуючи прийняте ним рішення рішення про відмову у поверненні застави.

Зокрема, на думку апелянта, недопустимим є застосування місцевим судом положень ст.203 КПК України, яка стосується припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу, а в даному випадку мова йде про вирок.

Також вважає, що зупинення виконання виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року, який на час звернення до суду з вищевказаним клопотанням набрав законної сили, ніяким чином не впливає на припинення дії запобіжного заходу, обраного ОСОБА_2, оскільки право на повернення застави виникло у заставодавця з часу вступу вироку у законну силу, тобто з 23 лютого 2017 року дати ухвалення рішення Апеляційним судом Тернопільської області за результатами перегляду вироку суду першої інстанції.

Заслухавши суддюдоповідача; засудженого ОСОБА_2 та заставодавця ОСОБА_1, які підтримали подану апеляційну скаргу та, навівши мотиви, аналогічні викладеним у ній, просять скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання заставодавця ОСОБА_1 про повернення йому застави; прокурора, який рішення місцевого суду про відмову у поверненні ОСОБА_1 суми внесеної застави вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначено йому покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на три роки з конфіскацією всього належного майна.

Одночасно обвинуваченому ОСОБА_2 змінено запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 400 000 грн., які 24 грудня 2015 року ОСОБА_1, як заставодавець, вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Тернопільській області №37316003000474.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2017 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року змінено та ухвалено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.3 ст.368 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на три роки з конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до ч.2 ст.532 КПК України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Таким чином, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року набрав законної сили 23 лютого 2017 року.

Згідно ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.

За змістом ч.2 ст.43 КПК України, після набрання законної сили вироком Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року ОСОБА_2 набув процесуального статусу засудженого, а тому запобіжний захід у виді застави, який може бути застосований до підозрюваного чи обвинуваченого припинив свою дію.

Частиною 11 ст.182 КПК визначено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Аналогічні вимоги містить п.3 ч.1 ст.419 КПК України щодо вимог до резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Проте, як у вироку Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року, так і ухвалі Апеляційного суду Тернопільської області від 23 лютого 2017 року, якою змінено цей вирок, відомості щодо запобіжного заходу у виді застави, обраного ОСОБА_2 та внесеному заставодавцем ОСОБА_1, відсутні.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків, суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно із п.4 ч.2 ст.539 КПК України вирішення питання, передбаченого п.14 ч.1 ст.537 КПК України здійснюється судом, який ухвалив вирок.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого ним прийнято незаконне рішення про відмову у задоволенні клопотання заставодавця про повернення застави після набрання вироком законної сили.

Колегія суддів вважає, що зупинення виконання вироку на час розгляду касаційної скарги, як про це зазначено в ухвалі місцевого суду, жодним чином не впливає на необхідність повернення застави після набрання вироком законної сили.

Окрім того, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції, які базуються на застосуванні ст.203 КПК України, оскільки положення вказаної правової норми стосується виключно випадків негайного припинення дії запобіжних заходів, застосованих на підставі ухвали, а в даному випадку запобіжний захід був застосований вироком суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року, якою відмовлено в клопотанні заставодавцю про повернення застави слід скасувати.

Враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 діяло до 23 лютого 2017 року; за нього заставодавцем ОСОБА_1 була внесена застава в сумі 400 000 грн.; застава не була звернена в дохід держави, а вироком місцевого суду та ухвалою апеляційної інстанції її доля не вирішена, колегія суддів вважає, що клопотання заставодавця ОСОБА_1 є обґрунтованим і тому його необхідно задовольнити, повернувши йому внесену суму застави.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 411, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2, задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 квітня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_1 про повернення йому застави скасувати.

Клопотання заставодавця ОСОБА_1 задовольнити. Повернути ОСОБА_1 заставу в сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., внесену ним 24 грудня 2015 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Тернопільській області № 37316003000474 у зв'язку з обранням ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4