Ухвала суду № 68002832, 25.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року № 876/2503/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чопської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Закарпатська митниця ДФС, яким просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил від 07.03.2014 року № 0211/30500/14 про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що Чопська митниця Міндоходів з урахуванням всіх обставин діяла обґрунтовано та у спосіб, що передбачений законами України. Отже, відповідачем доведено правомірність свого рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що справа про порушення митних правил була розглянута посадовою особою відповідача неповно та необ'єктивно, з позбавленням його можливості взяти участь у розгляді справи. На думку позивача, оскаржена постанова відповідача ґрунтується виключно на даних акта перевірки ПП «Компанія «Надежда» без їх перевірки та підтвердження іншими доказами і базуються на припущеннях. Позивач вказує, що в митній декларації ним були заявлені точні та достовірні відомості про митну вартість товару з дотриманням вимог Митного кодексу України. Зокрема, розмір витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України був включений до митної вартості в повному обсязі. А в акті наданих послуг, який досліджувався перевіряючими, вказаний розмір витрат за номерами вагонів по маршруту Речиця Бел. - Горинь експ. Бел., тобто витрати по території Білорусії до перетину кордону в розмірі 7840, 62 дол. США, при тому, що до митної вартості додано витрати 9260,00 дол. США. Також, на думку позивача, сума, зазначена перевіряючими та в протоколі в розмірі 13825,11 дол. США., в жодному документі не зафіксована та невідомо яким чином обчислена. Зарахування перевіряючими до митної вартості витрати за послуги, надані протягом всього часу задіяння вагонів, як це визначено п. 4.1 договору від 19.04.2012 року № 93-ТЭУ про надання транспортно-експедиційних послуг, суперечить вимогам закону. Крім того, з актом перевірки від 09.09.2013 року його не було ознайомлено і він не підписував цей акт, а також не має повноважень його оскаржити. Тому, на думку позивача, сплата ПП «Компанія «Надежда» коштів донарахованих за результатами перевірки згідно з цим актом не може бути доказом його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Також позивач вважає, що він являється декларантом, а, отже, не може нести відповідальність за ст. 485 Митного кодексу України. За таких обставин позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення митних правил, передбачені вказаною статтею.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 07.03.2014 року заступник начальника Чопської митниці Міндоходів - начальник управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Федорчук Ю.В. виніс постанову в справі про порушення митних правил № 0211/30500/14, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі триста відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 21905,88 грн.

Підставою накладення на позивача даного штрафу, як вбачається із зазначеної постанови, було те, що ОСОБА_1, будучи декларантом підприємства ПП «Компанія «Надежда», під час декларування митної вартості товару за митною декларацією від 13.06.2012 року № 305090000/2012/006593, заявивши у декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 15.05.2012 року про суму транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, подав документи з такими відомостями, що призвело до заниження митної вартості товару та у свою чергу до недобору митних платежів у сумі 7301,96 грн.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови з наступних підстав.

В період з 01.07.2013 року до 02.09.2013 року посадові особи Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області провели документальну планову виїзну перевірку ПП «Компанія «Надежда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року до 31.12.2012 року, за результатами якої був складений акт від 09.09.2013 року № 29/22/22519085.

Як вбачається з даного акта, під час перевірки посадові особи податкового органу здійснили також перевірку митних оформлень, за результатами чого встановлено факт заниження ПП «Компанія «Надежда» митної вартості шляхом декларування не в повному обсязі витрат на транспортування товару, що ввозився на митну територію України згідно із митною декларацією від 13.06.2012 року № 305090000/2012/006593.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки зафіксовано наступне (в частині, що стосується предмета спору в даній адміністративній справі).

Факт недекларування у повному обсязі транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, що призвело до порушення вимог ст. 58 Митного кодексу України та заниження митної вартості товару та несплати у повному обсязі митних платежів (податок на додану вартість) у сумі 7301,96 грн., підтверджується розрахунками, наведеними у додатку № 16 акту перевірки «Інформація щодо розрахунків розмірів несплачених митних платежів ПП «Компанія «Надежда», відповідно до яких база оподаткування - митна вартість товару: газ вуглеводний, скраплений (зріджений) пропан чистотою 46,01% - 48,12% = 174880 кг (митна декларація від 13.06.2012 року № 305090000/2012/006593) занижена на 36509,80 грн. В ході документальної перевірки встановлено нові складові частини митної вартості товарів, які ввезено на митну територію України згідно із вказаною митною декларацією, а саме сплачені ПП «Компанія «Надежда» кошти за експедиторські послуги Білоруському Республіканському унітарному підприємству по транспортуванню і забезпеченню зниженими нафтовими газами (РУП СГ - ТРАНС) на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.01.2012 року № 110/2012. Однак при декларуванні митної вартості товарів за вказаною митною декларацією, де експедитором вантажів було ООО «Сырьевые ресурсы-Бел», до митної вартості товарів не в повному обсязі включалась вартість транспортно-експедиційних послуг по території Республіки Білорусь, внаслідок чого загальна сума заниження митної вартості товару по зазначеній декларації складає 36509,80 грн.

За результатами даної перевірки Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.09.2013 року № 0000362201, яким збільшила ПП «Компанія «Надежда» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39945,49 грн.

Колегія суддів враховує, що ПП «Компанія «Надежда» оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, однак відкликало позовну заяву, в зв'язку з чим ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року у справі № 816/2667/14 позовну заяву було залишено без розгляду.

Пізніше ПП «Компанія «Надежда» сплатило зазначену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість платіжним дорученням від 02.10.2013 року № 1552.

Також з врахуванням висновків даного акта перевірки Головне управління Міндоходів у Полтавській області листом від 22.10.2013 року № 2809/7/16-31-22-06-17 повідомило Чопську митницю Міндоходів про встановлені під час перевірки порушення вимог ст. 58 Митного кодексу України в частині невключення в повному обсязі до митної вартості товарів витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, що призвело до заниження податкових зобов'язань ПП «Компанія «Надежда» із сплати митних платежів, а саме встановлено, що транспортні витрати на доставку товару до митного кордону України складають 110497,20 грн., що на 36509,80 грн. менше від задекларованих. Також відповідачу було надано матеріали зазначеної перевірки ПП «Компанія «Надежда».

Після отримання та опрацювання зазначених матеріалів Чопська митниця Міндоходів відповідно до п. 35 «Положення про митні декларації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, оформила аркуш коригування митної декларації від 13.06.2012 року №305090000/2012/006593, яким змінила митну вартість товару на 1775603,93 грн., тобто на ту, яка вказана у зазначеному акті перевірки.

Щодо тверджень позивача про те, що він в митній декларації заявив точні та достовірні відомості про митну вартість товару з дотриманням вимог Митного кодексу України, зокрема, включив до митної вартості в повному обсязі розмір витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, а включення до митної вартості витрати за послуги, надані протягом всього часу задіяння вагонів та експедиційних витрати на території України суперечить вимогам закону, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, на підставі митної декларації від 13.06.2012 року № 305090000/2012/006593 на митну територію України був ввезений товар: газ вуглеводний, скраплений (зріджений) пропан чистотою 52,24% - 55,87% = 258120 кг, відправник вантажу - Вечицький товарно-транспортний цех РУП СГ, одержувач - ПП «Компанія «Надежда». Товар був поставлений на митну територію України залізничним транспортом на умовах поставки FCA - BY Речіца. Декларування вантажу здійснював представник ПП «Компанія «Надежда» ОСОБА_1 У графі 12 зазначеної митної декларації митна вартість товару була зазначена у сумі 1739094,13 грн. за першим методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто до фактурної вартості товару додано витрати на його доставку. Згідно з офіційним тлумаченням Інкотермс 2010 термін FCA - «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, фактурна вартість товару склала 1665106,73 грн., а витрати на доставку товару 73987,40 грн. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

А згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 53 даного Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування, а транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень імпортного або іншого вантажу.

А відповідно до п. 4 ст. 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

Також відповідно до п. 1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 29 розділу III «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року № 65, до елементу «Інші операційні витрати» належать витрати, які включаються у собівартість перевезень і не враховані в попередніх елементах витрат, зокрема, витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг): оплата послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до вартості перевезень (робіт, послуг).

А відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію країни; витрати на страхування цих товарів.

Крім того, «Правилами заповнення декларації митної вартості», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/212296, якими визначають порядок заповнення декларації митної вартості, який використовується декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, передбачено, що у графі 20 декларації митної вартості зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тут же зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм законодавства у їх системному зв'язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на транспортно-експедиторські послуги підлягають обов'язковому включенню до митної вартості товарів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вартість послуг з транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України, сплачена ПП «Компанія «Надежда» перевізникам (експедиторам), відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості підлягає включенню до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 8 ст. 4 Митного кодексу України декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

А згідно з обліковою карткою суб'єкта зовнішньоекономічних операцій ПП «Компанія «Надежда» особою відповідальною за роботу з митними органами, у посадові обов'язки якої входить своєчасне,якісне заповнення митної декларації у відповідності до законодавчих актів, є саме ОСОБА_1

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, у спірному випадку декларантом виступав представник ПП «Компанія «Надежда» ОСОБА_1 (позивач у справі), який самостійно заявляв митну вартість зазначеного вище товару, отже, несе персональну відповідальність в межах законодавства за порушення митних правил.

А як зазначено вище, під час декларування митної вартості товару за митною декларацією від 13.06.2012 №305090000/2012/006593 ОСОБА_1 не заявив у повному обсязі суму транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, що призвело до заниження митної вартості товару (бази оподаткування) та у свою чергу до недобору митних платежів у сумі 7301,96 грн.

Також відповідно до п. 5 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

Однак, як встановив суд, ОСОБА_1 не скористався таким правом при митному оформленні товару за митною декларацією від 13.06.2012 року № 305090000/2012/006593.

А відповідно до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги, кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Враховуючи наведені вище обставини та положення норм законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено наявність в діях декларанта ОСОБА_1 ознаки порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 Митного кодексу України.

Щодо тверджень позивача про порушення посадовими особами Чопської митниці Міндоходів процедури оформлення матеріалів та розгляду справи про порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ч. 1 статті 347, п. 1 ст. 494 Митного кодексу України посадовим особам митних органів під час проведення документальної виїзної перевірки для з'ясування питань, пов'язаних з перевіркою, надається право складати протоколи про порушення митних правил у порядку, визначеному Митним кодексом. Протокол порушення митних правил складає посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення.

Як зазначено вище, порушення митних правил декларантом ПП «Компанія «Надежда» ОСОБА_1 було встановлено посадовими особами Чопської митниці Міндоходів за результатами опрацювання матеріалів перевірки цього підприємства, проведеної органом державної податкової служби за місцем його реєстрації.

В даному протоколі про порушення митних правил від 12.02.2014 року № 0211/30500/14 відносно ОСОБА_1, він був складений в присутності позивача і примірник протоколу він отримав цього ж дня. У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 26.02.2014 року об 11:30 год. в приміщенні Чопської митниці. Сам позивач зазначає, що прибув у встановлений час, але розгляд справи був відкладений на 05.03.2014 року, а потім на 07.03.2014 року, про що його було повідомлено особисто.

Водночас доводи позивача про те, що розгляд справи про порушення митних правил відбувся 07.03.2014 року у його відсутності, чим порушено його права, передбачені ст. 498 Митного кодексу України, як правильно встановив суд першої інстанції, спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме в оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил від 07.03.2014 року № 0211/30500/14 зазначено, що справу розглянуто у присутності громадянина ОСОБА_1, який при слуханні справи подав заперечення до протоколу про порушення митних правил. Також вказані доводи позивача спростовуються його особистим підписом про отримання примірника даної постанови.

Твердження позивача про те, що оскаржена постанова відповідача ґрунтується виключно на даних акта перевірки ПП «Компанія «Надежда» без їх перевірки та підтвердження іншими доказами і базуються на припущеннях, колегія суддів також вважає необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки, як вбачається із змісту даної постанови, в ній крім акту перевірки ПП «Компанія «Надежда» містяться посилання на відповідні документи, які відповідач також надав суду під час розгляду справи, що свідчить про належний, повний та об'єктивний розгляд посадовою особою Чопської митниці Міндоходів матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1

Таким чином, з врахуванням наведених вище обставин та положень Митного кодексу України, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Чопської митниці Міндоходів від 07.03.2014 року № 0211/30500/14, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 21905,88 грн., є правомірною та обґрунтованою.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2015 року у справі № 308/3280/14-а за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Н.В. Ільчишин

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 31.07.2017 року