Постанова № 68000998, 28.07.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 липня 2017 р. Справа № 802/1155/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюк М.А.

представника позивача: Бойка С.В.

представників відповідача: Кононова В.Д., Гудожник Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (далі - ТОВ "Еко Ніка", товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2017 р. №0005541401, № 0005551401.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трейд Векс" за період листопад 2016 року, складено акт, в якому зафіксовано порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Еко Ніка" занижено податок на додану вартість на суму 617 490 грн. та завищено від`ємне значення в сумі 23 440 грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту. В подальшому, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначені суми грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача, висновки податкового органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки податкові та видаткові накладні отримані від ТОВ "Трейд Векс", що стали підставою зарахування підприємством податкового кредиту, належним чином оформленні та надані для огляду під час проведення перевірки державному податковому інспектору. Більш того, акцентує увагу на тому, що фактичність господарської операції по поставці товару податковим органом не заперечується.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та послався на наступне.

В ході проведеної перевірки встановлено, що у ТОВ "Трейд Векс" відсутні необхідні умови та ознаки для здійснення задекларованих господарських операцій, що підтверджує, що підприємство фактично не реалізувало ТОВ "Еко Ніка" засоби захисту рослин в листопаді 2016 року на суму 3845580 грн. в т.ч. ПДВ 640 930 грн. В свою чергу, необхідною умовою для відображення операцій у складі витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до складу витрат та податкового кредиту отриманий товар від ТОВ "Трейд Векс".

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 30.05.2017 року № 979 та наказу від 30.05.2017 року за № 1044 з 30.05.2017 року по 06.06.2017 року податковим органом проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Еко Ніка» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трейд Векс" за листопад 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 13.06.2017 року за № 633/1406/40553790, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за листопад 2016 року на суму 617 490 грн. та завищено від`ємне значення за листопад 2016 року в сумі 23 440 грн., яке в подальшому включається до складу податкового кредиту".

Дані висновки податкового органу ґрунтуються на наступному.

Як зазначено у акті, від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області отримано матеріали зібраної податкової інформації від 08.12.2016 року № 405/11-23-12-01/40806018, якою не підтверджено реальність придбання ТОВ "Трейд Векс" ТМЦ у контрагентів - постачальників та в подальшому їх реалізація контрагентам - покупцями за жовтень - грудень 2016 року. А , відтак у ТОВ "Трейд Векс" відсутні необхідні умови та ознаки для здійснення задекларованих господарських операцій, що підтверджує, що підприємство фактично не реалізувало ТОВ "Еко Ніка" засоби захисту рослин в листопаді 2016 року на суму 3845580 грн. в т.ч. ПДВ 640 930 грн. А відтак, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ "Еко Ніка" та відображені в податковому обліку ТОВ "Еко Ніка" (декларації з податку на додану вартість) в листопаді 2016 р. не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даного товару. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій із ТОВ "Трейд Векс" та ТОВ "Еко Ніка".

На підставі акту перевірки відповідачем 04.07.2017 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0005541401, № 0005551401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 640 930 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі у сумі 154 373 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пунтку 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як встановлено судом, 04.11.2016 року між ТОВ «Еко Ніка» (покупець) та ТОВ "Трейд Векс" (продавець) укладений договір поставки № ТВ -04/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві засоби захисту рослин, а покупець прийняти та оплатити товар. Передача товару постачальником і прийняття товару покупцем оформляється видатковою накладною, яка підписується представниками Сторін, дата оформлення такої вважається датою передачі товару покупцю. Розрахунки за цим договором здійснюються Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за поставлений постачальником товар здійснюється покупцем, згідно виставлених рахунків наступним чином: 100 % вартості товару покупець оплачує з відстроченням платежу до 30 листопада 2017 року; покупець може розрахуватися за отриманий товар векселями, відповідно до чинного законодавства України.

В підтвердження витрат на придбання товару у ТОВ "Трейд Векс" позивачем надано наступні документи: видаткові накладні №ТВ -287 , №ТВ -289 від 08.11.2016 р.; податкові накладні №287, №289 від 08.11.2016 р.; товарно - транспортні накладні від 08.11.2016 р., 10.11.2016 р.; 12.11.2016 р.;14.11.2016 р.; 18.11.2016 р.; 21.11.2016 р., 23.11.2016 р., 25.11.2016р., 28.11.2016р., 30.11.2016 р., 02.12.2016р. 03.12.2016р.; платіжні доручення №240 від 23.11.2016 р., №256 від 28.11.2016 р., №257 від 28.11.2016р., №263 від 01.12.2016 р., №272 від 06.12.2016 р., №278 від 08.12.2016 р.

Надані позивачем первинні документи, по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, суд зазначає, що позивачем суду надані усі первинні документи, які підтверджують факт придбання ним товару та реальне вчинення господарської операції.

Окрім того, суду надані документи, на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаних добрив, а саме:, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за листопад 2016 р. і березень 2017 р.

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду справи відповідач, також не заперечував проти факту наявності товару у ТОВ "Еко Ніка".

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства які стали наслідком, прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки, саме з вказаного приводу, визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частини першої статті 244.2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах ("Булвес" АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) де зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд також зазначає, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі на який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень такими контрагентами діючого законодавства.

Окрім того, суд зважує і на позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Тімуртас проти Туреччини (2010 рік, заява N 23531/94), яка полягає у тому, що тягар доказування покладається саме на органи державної влади, які мають надати належні та переконливі докази наявності виявленого порушення.

Окремо суд зазначає, що висновки податкового органу фактично ґрунтуються на податковій інформації. Доказів щодо проведення документальної або зустрічної перевірки у контрагента позивача суду не надано.

Щодо аргументів податкового органу про персонал та незначний штат працюючих осіб у контрагента, то слід зазначити, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до проведення необхідних дій у процесі виконання господарської операції. Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит залежно від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється господарська операція.

З урахуванням викладеного та позиції Верховного суду України, суд не погоджується з доводами податкового органу, покладеними в основу оскаржуваних рішень.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 04.07.2017 р. за №0005541401 та №0005551401.

Стягнути на користь ТОВ "Еко Ніка" (вул. 50 - річчя Жовтня, буд.18/А, с. Строїнці, Тиврівський район, Вінницька область) судовий збір у розмірі 13 261,95 (тринадцять тисяч двісті шістдесят одна гривня 95 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна