Рішення № 67997239, 27.07.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1723/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"27" липня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: представника позивача - Медведенка О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ДІАМАНТБАНК» звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО», ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 324 475,31 доларів США (еквівалентно 6 818 368 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.06.2013 р. між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ «ВОЗКО» укладений договір кредитної лінії № 463, відповідно до якого банк відкрив ПАТ «ВОЗКО» відновлювальну кредитну лінію строком до 17.08.2015 р. та надав кредит в межах встановленого ліміту у розмірі 1 500 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % від суми залишку заборгованості.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право позивача вимагати сплати неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та дострокового повернення всієї суми кредиту.

В порядку забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 30.07.2013 р. між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за № 463/3, відповідно до якого останній поручився за вчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Проте позичальник та поручитель ухилилися від виконання своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість по кредитному договору, яка в загальному розмірі становить 324 475,31 доларів США, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.09.2015 р. провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ "ДІАМАНТБАНК" до ПАТ "ВОЗКО" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Ухвалою суду від 27.07.2017 р. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача, третьої особи без самостійних вимог позовні вимоги підтримав у повному обсязі, відповідно до раніше поданої позивачем позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказувала на відсутність правових підстав для їх задоволення в силу припинення договору поруки, який був укладений між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та ОСОБА_3, що підтверджено рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17.11.2015 р. Додатково звертала увагу суду на те, що внаслідок припинення основного зобов'язання через ліквідацію юридичної особи - боржника ПАТ «ВОЗКО», припинився також договір поруки.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що 13.06.2013 року між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ПАТ «ВОЗКО» укладений договір кредитної лінії № 463, відповідно до якого банк відкрив ПАТ «ВОЗКО» відновлювальну кредитну лінію строком до 17.08.2015 р. та надав кредит в межах встановленого ліміту у розмірі 1 500 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % від суми залишку заборгованості.

Наслідками порушення його умов в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є право позивача вимагати сплати неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу та дострокового повернення всієї суми кредиту.

В подальшому до вказаного договору вносилися зміни, відповідно до Додаткових угод: №1 від 13.06.2013 р., №2 від 14.06.2013 р., №3 від 17.06.2013 р., №4 від 18.06.2013 р., №5 від 19.06.2013 р., №6 від 21.06.2013 р., №7 від 26.06.2013 р., №8 від 27.06.2013 р., №9 від 02.07.2013 р., №10 від 05.07.2013 р., №11 від 16.07.2013 р., №13 від 31.07.2013 р., №14 від 01.08.2013 р., №15 від 06.08.2013 р., №16 від 07.08.2013 р., №17 від 09.08.2013 р., №18 від 20.08.2013 р., №19 від 22.08.2013 р., в яких визначалась розміри траншів, всі інші умови - без змін. Додатковою угодою №21 від 26.02.2014 р. було перенесено строки сплати процентів, що нараховані за період з 25.01.2014 р. по 24.02.2014 р. Додатковими угодами №12 від 30.07.2013 р., №20 від 24.12.2013 р.,№ 22 від 11.04.2014 р., №23 від 05.05.2014 р., №25 від 13.06.2014 р., №26 від 28.11.2014 р., №27 від 31.12.2014 р., №28 від 30.01.2014 р., №29 від 27.02.2014 р. були внесені до п. 1.1 щодо розміру кредитної лінії та періодів її погашення, збільшено розмір процентів.

Також з матеріалів справи вбачається, що в порядку забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 30.07.2013 р. між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки за № 463/3, відповідно до якого останній поручився за вчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.611, ч. 2 ст.612, ст.ст.623-625, ч. 1 ст.1049, ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, відповідно до ст.ст. 553-554 ЦК України.

При цьому, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави зазначені в ст. ст.599,600,601,604-609 ЦК України.

Ст. 559 ЦК України передбачені випадки припинення поруки.

Зокрема, за правилами ч.1 даної статті порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Так, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю ( ч.1 ст. 609 ЦК України).

За такого, враховуючи термін «поруки», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою для припинення поруки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припинилося.

Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2017 р. набрало законної сили рішення Подільського районного суду міста Києва від 17.11.2015 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «ДІАМАНТБАНК» про визнання припиненим договору поруки. Згідно даного рішення договір поруки за № 463/33 від 30.07.2013 р., укладений між банком та ОСОБА_3 визнано припиненим.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, враховуючи, що одним з аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, вищевказані обставини не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Також з матеріалів справи слідує, що до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 31.12.2015 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПАТ «ВОЗКО», в зв'язку з чим, відповідно до ч.1 ст. 609 ЦК України, зобов'язання за кредитним договором, що був укладений між ПАТ «ВОЗКО» та ПАТ «ДІАМАНТБАНК» припинилося.

Таким чином, оскільки порука припинила свою дію в силу вищевикладеного, відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3, як поручителя, заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ВОЗКО» та ПАТ «ДІАМАНТБАНК».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДІАМАНТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право оскаржити рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.В. Лузан