Постанова № 67996103, 25.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа№ 910/3869/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Шаровський С.А. - представник за довіреністю від 14.12.2016 року;

від відповідача: Алтунін Я.І. - представник за довіреністю від 14.04.2017 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року

у справі № 910/3869/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод"

про стягнення 91 972, 07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" про стягнення 91 972, 07 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2701 про постачання електричної енергії від 01.08.2007 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлену активну електричну енергію та компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року позов задоволено повністю.

Непогоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що акт про використану електричну енергію за березень 2014 року від ТОВ «Дніпровський автобусний завод» підписано юристом Шевченко Д.В., тобто неуповноваженою особою, а акт про використану електричну енергію за квітень 2014 року підписаний невідомою особою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 18.07.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2017 року заперечував протми задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2017 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

У судовому засіданні 18.07.2017 року оголошено перерву до 25.07.2017 року.

Представники сторін у судовому засіданні 25.07.2017 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 01.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" (відповідач у справі, споживач за договором) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2701 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 2,8 мВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.1 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

За умовами договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; забезпечити отримання споживачем електричної енергії в межах дозволеної потужності 2,8 мВт (п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору).

Вказаним обов'язкам кореспондує визначений умовами п.п.2.3.3., 2.3.4 договору обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Зокрема, додатком № 3 до договору сторони погодили "Порядок розрахунків" та Додатком № 9 "Порядок розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії".

Так, відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору розрахунковим періодом встановлюється місяць з 19 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Згідно п. 1 додатку № 3 до договору в редакції додаткової угоди до договору від 01.12.2010 року розрахунковим періодом встановлюється місяць з 11 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

Пунктом 2 додатку № 3 до договору передбачено, що обсяги використаної електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ.

Відповідно до п.п. 2.2 додатку № 3 до договору підтвердження фактично використаного обсягу електричної енергії за звітний розрахунковий період, що належить до сплати споживачем здійснюється сторонами за формою акту про використану електричну енергію, погодженого сторонами (додаток 5 до договору), який споживач надає постачальнику протягом доби після завершення розрахункового періоду в двох примірниках.

Згідно з п.п. 4.2 додатку № 3 до договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом 1 доби після подання акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно з п. 2.2 цього додатку, або за остаточним рахунком нарахованим згідно п. 2.3 цього додатку, протягом 5 операційних банківських днів з дня отримання рахунку.

У відповідності до п. 1 додатку № 9 до договору "Порядок розрахунків вплати за перетікання реактивної електроенергії" розрахунок здійснюється для кожної площадки вимірювань за токами обліку, що зазначені в таблиці 1 до цього додатку "Перелік точок розрахункового обліку реактивної енергії".

За підсумками розрахункового періоду постачальник аза даними акту про використання електричної енергії споживачем (додаток № 5 до договору) здійснює обчислення платежів і виписує споживачу рахунок за перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних днів від дня отримання розрахункових документів (п. 14 додатку № 9 до договору).

За умовами п.5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формулою додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" - ТОВ "Дніпровський автобусний завод".

Так, згідно наявного в матеріалах справи додатку № 1 до договору сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2014 рік, зокрема, на березень 2014 року - 58,0 тис. кВт*год, на квітень 2014 року - 52,0 тис.кВт*год.

При цьому листами № 2/17.02.14 від 17.02.2014 року та № 1/17.03.2014 від 17.03.2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи, споживач звертався до постачальника з проханнями про зменшення ліміту енергоспоживання за березень та квітень 2014 року та встановлення в обсязі 0,00 кВт*год.

В свою чергу позивач у відповідності до вказаних звернень ТОВ "Дніпровський автобусний завод" скоригував споживачу обсяги споживання електричної енергії на березень - квітень 2014 року до 0,00 тис. кВт*год, про що на адресу споживача надіслані повідомлення № 6474/РВЕ 133000 від 18.02.2014 року та № 10347/РВЕ 133000 від 19.03.2014 року, які отримані останнім 18.02.2014 року та 19.03.2014 року відповідно.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до умов додатку № 3 до договору відповідачем були подані акти про використану електроенергію по ТОВ "Дніпровський автобусний завод" за період березень - квітень 2014 року.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначає, що на виконання умов вищезазначеного договору за період березень - квітень 2014 року включно позивачем здійснене постачання електроенергії споживачеві, в оплату якої позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки: за активну електроенергію на суму 45 287,26 грн. та на компенсацію за перетікання реактивної енергії на суму 965,44 грн.

Факт отримання рахунків на оплату використаної активної електричної енергії та компенсацію за перетікання реактивної електричної електроенергії за березень - квітень 2014 року 12.03.2014 року та 14.04.2014 року підтверджується підписами уповноваженого представника ТОВ "Дніпровський автобусний завод".

Також супровідним листом № 10375/1300 від 10.02.2017 року позивачем було направлено на адресу споживача рахунки та акти про використану електричну енергію за березень - квітень 2014 року, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист від 10.02.2017 року та повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого документи отримані відповідачем 15.02.2017 року.

Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем та спожитої відповідачем електроенергії за вказаними рахунками відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач зазначає, що в березні - квітні 2014 року мало місце перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину, а саме 25 387кВт*год в березні 2014 року та 11 168 кВт*год в квітні 2014 року, визначених на підставі п.6.13-6.16 ПКЕЕ, п.5.5 договору, а тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованоті у двократному розмірі.

Колегією суддів встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно - правових документів та договору про постачання енергії.

Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Частинами першою і другою статті 275 передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зокрема, додатком № 3 до договору сторони погодили "Порядок розрахунків" та додатком № 9 "Порядок розрахунків плати за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно п.5 додатку № 3 до договору перевищення договірної величини споживання електричної енергії та/або величин потужностей, визначених як різниця між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії і як різниця між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності протягом розрахункового періоду, належать сплаті споживачем на підставі рахунку постачальника протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику").

Відповідно до п.п.4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитих та договірних величин.

В свою чергу позивачем було визначено вартість перевищення договірної величини споживання електричної енергії за березень 2014 року в сумі 31 451,45 грн. та за квітень 2014 року в сумі 13 835,81 грн., всього 45 287,26 грн. та виставлено відповідачеві відповідні рахунки для сплати, які отримані останнім 12.03.2014 року та 14.04.2014 року відповідно. Окрім того, вказані рахунки направлялись споживачу вищезазначеним супровідним листом № 10375/1300 від 10.02.2017 року, та отримані ТОВ "Дніпровський автобусний завод" 15.02.2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, вказані рахунки за перевищення договірної величини споживання електричної енергії відповідачем оплачені не були.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що акти про використану електричну енергію за березень 2014 року від ТОВ «Дніпровський автобусний завод» підписано юристом Шевченко Д.В., тобто неуповноваженою особою, а акти про використану електричну енергію за квітень 2014 року підписані невідомою особою.

Так, колегією суддів встановлено, що 10.02.2017 року листом № 10375/1300 позивач направив відповідачу для підписання акти про використану активну та реактивну енергію за березень, квітень 2014 року та рахунки на сплату.

Водночас, колегія суддів зазначає, що заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем та спожитої відповідачем електроенергії за вказаними рахунками відповідачем позивачу не направлялось.

Як вбачається із матеріалів справи доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання електроенергії та забезпечення перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, доказів опротестування даних, зазначених в рахунках за період березень - квітень 2014 року до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" умов договору з боку відповідача відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач приймавши участь у розгляді справи в суді першої інстанції, в заперечення проти заявлених позовних не зазначав про підписання актів неуповноваженими особами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджували, що акти про використану електричну енергію за березень 2014 року від ТОВ «Дніпровський автобусний завод» підписано неуповноваженою особою, а акти про використану електричну енергію за квітень 2014 року підписані невстановлено особою, а не директором товариства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставивши споживачу (відповідачу) активну електричну енергію та забезпечивши перетікання реактивної електричної енергії між електропередавальною організацією та споживачем згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договору в обумовлений строк не оплатив вартість активної електричної енергії, перетікання реактивної електричної енергії та перевищення договірної величини споживання електричної енергії та має перед позивачем заборгованості з оплати 45 287,26 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 965,44 грн. боргу за перетікання реактивної електричної енергії, 45 287,26 грн. боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

До того ж, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату заборгованості у сумі 390, 30 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За приписами п.п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, враховуючи день фактичної оплати.

Так, перевіривши розрахунок пені наданий позивач колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у сумі 390, 30 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 41, 81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивач колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 41, 81 грн

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року у справі № 910/3869/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2017 року у справі № 910/3869/17 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/3869/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко