Ухвала суду № 67995949, 24.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.07.2017Справа № 910/22827/16За скаргою Публічного акціонерного товариства «Телесистеми України»

на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

у справі № 910/22827/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Телесистеми України»

про стягнення 29 888,35 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: не з'явився;

від боржника (скаржника): не з'явився;

від ДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Телесистеми України» (далі - Товариство): 23 588,35 грн. основного боргу з орендної плати, який утворився у зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.01.2015 №2015/07 (далі - Договір), та 6 300 грн. штрафу, а всього 29 888,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22827/16 позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Телесистеми України» з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 23 588 грн. 35 коп. основного боргу, 6 300 грн. штрафу і 1 378 грн. судового збору.

24.02.2017 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідний наказ.

19.06.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічним акціонерним товариством «Телесистеми України» було подано скаргу на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2017, справу № 910/22827/16 передано для розгляду скарги на дії ДВС судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 скарга Публічного акціонерного товариства «Телесистеми України» була прийнята до розгляду, розгляд скарги призначено на 24.07.2017.

07.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника скаржника (боржника) надійшли письмові пояснення, у яких скаржник, зокрема просив розгляд скарги здійснити за відсутності представника боржника.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, стягувач та боржник (скаржник) явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином.

Пунктом 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, а також беручи до уваги те, що всіх учасників процесу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 19 названого Закону, сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - постанова № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до п. 2 постанови № 14 стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Скарга мотивована тим, що згідно зі ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ПАТ "Телесистеми України" є - м. Київ, бул. Русанівський, 7. Жодного майна, розташованого в місті Запоріжжя не має. Пункт 10 ч. 4 ст. 4 того ж Закону передбачає, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Відтак державний виконавець Логвін О.І. не мав законних підстав для відкриття даного виконавчого провадження. Окрім того, 07.06.2017 відповідно до меморіального ордеру № Н06079ТІ63 з боржника без жодного попередження було стягнуто грошові кошти в розмірі 5 117,48 грн. Однак, станом на дату звернення до суду зі скаргою, ані постанови про відкриття виконавчого провадження, ані будь-яких інших постанов які б свідчили про обґрунтованість та підстави стягнення з скаржника коштів в розмірі 5 117,48 грн. постанови на адресу скаржнику не надходило.

В подальшому, скаржником було подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що лише 22.06.2017 скаржнику було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2017 та постанову про арешт майна боржника, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2017 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Логвіним О.І. винесено постанову ВП № 53890839 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.02.2017 у справі № 910/22827/16.

Також, 05.05.2017 Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Логвіним О.І. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/22827/16 від 24.02.2017 винесено постанову про арешт майна боржника.

Пункт 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що 1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на .03.2016 та станом на 04.08.2016 вбачається, що місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" є: 02154, м. Київ, Дніпровський район, Русанівський бульвар, 7.

Натомість позивачем наказ на примусове виконання подано до територіального органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням стягувача (м. Запоріжжя).

Відповідач зазначає, що жодного майна, розташованого в м. Запоріжжя не має.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у місті Києві належних та допустимих доказів, які б спростували обставини зазначені скаржником та встановлені судом, не подано.

Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З огляду на те, що боржник знаходиться у Дніпровському районі міста Києва та доказів знаходження його майна у місті Запоріжжя не подано, суд приходить до висновку що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 53890839 від 05.05.2016 винесена з порушенням місця виконання рішення.

Таким чином, дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у місті Києві щодо винесення постанови ВП № 53890839 від 05.05.2017 про відкриття виконавчого провадження є неправомірними, а постанова підлягає визнанню недійсною.

Щодо вимоги боржника про зобов'язання Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у місті Києві повернути незаконно стягнуті кошти у розмірі 5 117,48 грн., то суд зазначає, що зі змісту ст. 121-2 ГПК України вбачається, що господарський суд лише надає оцінку законності дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів згідно поданої скарги, і не розглядає питання наслідків виконавчих дій.

Таким чином, суд зауважує, що вимога про зобов'язання повернути незаконно стягнуті кошти не може бути предметом розгляду в порядку ст. 121-2 ГПК України, а може бути реалізована скаржником шляхом подачі окремого позову (п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9).

Відтак, вимога про зобов'язання повернути незаконно стягнуті кошти у розмірі 5 117,48 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що скарга Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Телесистеми України» на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Логвіна Олександра Івановича.

3. Визнати недійсною постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження № 53890839 від 05.05.2017.

4. В іншій частині скаргу відхилити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.А. Грєхова