Постанова № 67995640, 27.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"27" липня 2017 р. Справа № 903/90/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2017 року у справі № 903/90/15 (суддя Шум M.С.)

за скаргою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 48924247 по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер"

про звернення стягнення на предмет застави згідно договорів застави від 18.02.2009 року № 2-5 та р. № 122

за участю представників:

позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю, органу ДВС - не з'явився, нового стягувача ТзОВ "Вестконд" - ОСОБА_3, за довіреністю, ОСОБА_4, за довіреністю, третьої особи - не з'явився,

В судовому засіданні від 27.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.03.2015 року задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТзОВ "Поларт-Інвест" про стягнення заборгованості ТзОВ "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" в сумі 2835953,51 грн. за кредитним договором про надання кредиту на умовах овердрафту № 1-4 від 18.02.2009 року та звернено стягнення на рухоме майно ТзОВ "Поларт-Інвест" згідно з договором застави № 2-5 від 18.02.2009 року.

01.10.2015 року господарським судом Волинської області було видано позивачу наказ про примусове виконання вказаного рішення суду.

05.10.2015 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції (далі - органу ДВС) було відкрито виконавче провадження № 48924247 щодо примусового виконання наказу від 01.10.2015 року та винесено відповідну постанову.

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем Трикош І.О. 28.11.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві - ПАТ "Промінвестбанк".

Ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні № 48924247 та у виконавчому провадженні № 49528646 (що приєднані до зведеного виконавчого провадження № 49184625) з ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на правонаступника ТзОВ "Вестконд".

20.02.2017 року В.о. начальником Першого ВДВС м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 прийнято постанову № 7/02/2017 від 20.02.2017 року "Про перевірку виконавчого провадження", в якій дії державних виконавців цього відділу ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 18, 20, 36 Закону України "Про виконавче провадження", постановлено скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.11.2016 року та зобовязано державного виконавця Трикош І.О. усунути недоліки вказані в постанові, а саме провести ідентифікацію майна шляхом залучення субєкта господарювання, який надасть відповідний висновок.

На виконання вказаної вище постанови від 20.02.2017 року, заступником начальника органу ДВС ОСОБА_8 прийнято постанову "Про скасування процесуального документу" у виконавчому провадженні № 48924247, якою скасовано документ "Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу" від 28.11.2016 року, що виданий ОСОБА_7 при примусовому виконанні наказу № 903/90/15-1 виданого господарським судом Волинської області 01.10.2015 року.

27.02.2017 року ТзОВ "Поларт-Інвест" звернулось до суду першої інстанції із скаргою на рішення державного виконавця у виконавчому провадженні № 48924247, в якій просило скасувати постанову В.о. начальника Першого ВДВС м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 № 7/02/2017 від 20.02.2017 року "Про перевірку виконавчого провадження" та постанову заступника начальника Першого ВДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_8 від 20.02.2017 року у виконавчому провадженні № 48924247 "Про скасування процесуального документу".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.04.2017 року задоволенні зазначеної скарги ТзОВ "Поларт-Інвест" відмовлено.

Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ "Поларт-Інвест" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржену зухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу позивача № 48924247 від 27.02.2017 року.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю, оскаржувану ухвалу просив скасувати.

Представники ТзОВ "Вестконд" проти апеляційної скарги заперечили, з підстав просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники органу ДВС та третьої особи в засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час засідання орган ДВС були належним чином повідомлені.

Пункт 3.9.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби;

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 121-2 ГПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувана, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону), завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу ч. 1 ст. 18 цього ж Закону виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст.18 Закону виконавець має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону, для зясування та розяснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання.

Судами встановлено, що В.о. начальника Першого ВДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 у постанові №7/02/2017 від 20.02.2017 року "Про перевірку виконавчого провадження" дійшла висновку про те, що державними виконавцями не вчинено всіх відповідних заходів щодо розшуку майна зазначеного в рішенні суду першої інстанції від 23.03.2015 року та проведення його однозначної ідентифікації за адресою місцезнаходження боржника, а відтак, порушено ст.ст. 18, 20 Закону.

В силу ч. 3 ст. 74 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Судами також встановлено, що в межах кримінального провадження №42013190130000036, під час здійснення слідчих дій за місцезнаходженням скаржника, було виявлено певне не ідентифіковане майно, про що зазначено в протоколі огляду місця події від 13.01.2016 року, а відтак, існує необхідність у проведенні відповідних заходів щодо розшуку майна та проведення його однозначної ідентифікації за адресою місцезнаходження боржника, для належного виконання рішення суду.

В силу ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

В силу ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Судами вставнолено, що органом ДВС не виконано та не вжито всіх необхідних та можливих заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, дійшов вірного та підставного висновку про те, що будучи завершальною стадією судового процесу, виконання судових рішень має забезпечувати реалізацію захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, а ухилення від виконання судового рішення протирічить інтересам держави і суспільства, не сприяє захисту прав учасників судового процесу, зокрема, нового стягувача ТзОВ "Вестконд".

В силу п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Зважаючи на викладене та той факт, що рішення суду про стягнення з ТзОВ "Поларт-Інвест" заборгованості у розмірі 2835953,51 грн. шляхом звернення стягнення на рухоме майно на час розгляду скарги не виконано, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що постанови В.о. начальника Першого ВДВС м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 №7/02/2017 від 20.02.2017 року "Про перевірку виконавчого провадження" та постанова заступника начальника Першого ВДВС м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_8 від 20.02.2017 року у виконавчому провадженні №48924247 "Про скасування процесуального документу" винесені відповідно до чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що на даний час адресою боржника є АДРЕСА_1. Крім того, у боржника окрім нерухомості за адресою м. Львів, вул. Володимирська, 57а наявна нерухомість за іншими адресами, а саме: Здолбунівський район, смт. Мізоч, вул. Заводська, 1 та Чернівецька обл., Кіцманський район, смт. Лужани, пров. Заводський, 6, проте, державним виконавцем за жодною із вищевказаних адрес взагалі не здійснювалось виїзду, а відповідно, стверджувати, що рухоме майно, яке вказано у виконавчому документі не було переміщене боржником з однієї своєї нерухомості в іншу немає підстав, а це в свою чергу спростовує доводи скаржника про те, що державним виконавцем було здійснено всі надані йому спеціальним законодавством дії по розшуку та виявленню майна, яке підлягає до стягнення у справі.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги ТзОВ "Поларт-Інвест" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.2017 року у справі № 903/90/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Коломис В.В.