Рішення № 67995129, 26.07.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/79/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017 Справа № 908/585/17

м. Запоріжжя

За позовом заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (69057, м. Запоріжжя. вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, 4)

позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2)

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 3)

про визнання недійсними та скасування наказів, зобовязання повернути земельну ділянку

Суддя Зінченко Н.Г.

Представники сторін:

від прокуратури ОСОБА_1, посвідчення № 035882 від 05.10.2015;

від позивача-1 - ОСОБА_2, дов. № 10/14 від 22.06.2017;

від позивача-2 - ОСОБА_2, дов. № 4/15-702 від 21.06.2017;

від відповідача-1 ОСОБА_3, дов. № 2 від 03.01.2017;

від відповідача-2 ОСОБА_4, довіреність № 2 від 08.03.2017;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/585/17, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, позовну заяву заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів про визнання недійсними та скасування наказів, зобовязання повернути земельну ділянку, та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/585/17 скасовано. Матеріали справи № 908/585/17 передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2017 справа № 908/585/17 передана на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2017 порушено провадження у справі № 908/585/17, та присвоєно номер провадження 4/79/17, судове засідання призначено на 05.07.2017, у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. В судовому засіданні 05.07.2017 на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 17.07.2017.

Ухвалою від 17.07.2017 строк розгляду справи за заявою прокурора продовжено на п'ятнадцять днів до 31.07.2017, судове засідання призначено на 26.07.2017.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, ст. ст. 16, 1212 ЦК України, ст. 116, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 29, 49 ГПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» і полягають в тому, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області шляхом видання наказів від 16.08.2016 № 8-2636/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування» розпорядилося земельною ділянкою з кадастровим номером 2321581400:06:001:0015, чим порушило право постійного користування Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) на неї.

Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-1 у справі, позовні вимоги прокуратури підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, про що зазначив у письмових поясненнях від 10.07.2017.

Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1), позивач-2 у справі, письмових пояснень із викладенням своєї правової позиції щодо предмету позову не надав.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач-1 у справі, у клопотанні від 05.07.2017 та додаткових письмових поясненнях по справі № 908/585/17 зазначає, що провадження по справі має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки 15.11.2016 Головним управлінням було видано наказ № 8-4425/15-16-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», яким, серед іншого, прийнято рішення про припинення відповідачу-2 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015), розташованою на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів) зареєстрованого у субєкта державної реєстрації прав на нерухоме майно 11.10.2016 за № 16894351. Також, за змістом п. 4 згаданого наказу, ухвалено накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.08.2016 № 8-2636/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування» вважати такими, що втратили чинність.

Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів, відповідач-2 у справі, у відзиві від 04.07.2017 на позовну заяву проти позову заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що відповідач-2 11.10.2016 провів державну реєстрацію права користування земельною ділянкою у відповідності до діючого законодавства України та набув на законних підставах право користування земельною ділянкою, яка стосується цієї справи. Однак, у звязку з суспільним напруженням біля цієї земельної ділянки відповідач-2 прийняв рішення про її добровільне до держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, у звязку з чим 11.10.2016 звернувся до останнього із заявою про припинення права постійного користування на земельну ділянку. У відповідь на зазначену заяву відповідач-1 надав відповідачу-2 наказ від 15.11.2016 № 8-4425/15-16-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», після чого Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів звернулося до державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для реєстрації права відмови від користування земельною ділянкою та реєстрації її за власником в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, однак отримав відмову у такій реєстрації у звязку з наявністю у державному реєстрі зареєстрованих обтяжень нерухомого майна у вигляді арешту, зокрема, щодо спірної земельної ділянки в рамках кримінального провадження № 12016080210001547 стосовно посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. З метою здійснити перереєстрацію права користування земельною ділянкою на відповідача-1 27.02.2017 відповідач-2 самостійно звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з клопотанням про повне скасування вищезазначеного арешту. Однак, до сьогоднішнього часу клопотання по суті не розглядається, що створює перешкоди для самостійної дії відповідача-2 щодо державної реєстрації права відмови від користування земельною ділянкою та повернення її до держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Підкреслює, що у господарських взаємовідносинах, що склалися між відповідачем-1 та відповідачем-2 щодо передачі спірної земельної ділянки з боку відповідача-1 в постійне користування відповідачу-2, позивач-2 є третьою особою, з якою у відповідача-2 жодних взаємостосунків щодо прийому-передачі земельної ділянки не було. До того ж, земельне законодавство України не передбачає передачу земельних ділянок у вигляді їх повернення право користувачам на користь будь-яких третіх осіб, у тому числі позивача-2.

За письмовими клопотаннями представників сторін та прокуратури розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник прокуратури в попередніх судових засіданнях пояснив, що позовні вимоги про визнання недійсними наказів заявлено до відповідача-1, а про зобовязання повернути земельну ділянку до відповідача-2. Крім того, пояснив, що спірні накази підлягають визнанню недійсними, а не скасуванню. В судовому засіданні 26.07.2017 представник прокуратури позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з урахуванням наданих раніше в судових засіданнях усних пояснень та уточнень.

Представник позивачів в судовому засіданні 26.07.2017 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 26.07.2017 підтримав подане раніше клопотання про припинення провадження по справі, просив його задовольнити та припинити провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про визнання наказів недійсними; в частині позовних вимог про повернення земельної ділянки відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 26.07.2017 підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 26.07.2017 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/585/17 повернуто без розгляду позовну заяву прокурора та встановлено, що при зверненні з позовом до суду прокурором невірно визначено позивача з метою захисту інтересів держави та в даному випадку прокурор не наділений правом здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державної установи Дружелюбівський виправний центр (№ 1).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 908/585/17 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 та колегією суддів зазначено наступне: З тексту позовної заяви вбачається, що в результаті дослідження характеру спірних правовідносин прокурором при зясуванні наявності підстав для представництва, встановлено, що безпосередньо інтереси держави порушено неможливістю забезпечити державною установою Дружелюбівський виправний центр (№1) здійснення функції, делегованих державою, щодо організації виконання покарань у вигляді обмеження волі.

Так, відповідно до листа Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) на останню покладено забезпечення створення умов для залучення засуджених, відповідно до вимог КВК України до суспільно-корисної оплачуваної праці та забезпечення (при наявності умов) створення і розвитку підсобного господарства з метою вироблення сільськогосподарської продукції для покращення матеріально-побутового забезпечення засуджених, а також персоналу виправного центру.

Реалізація вказаних делегованих повноважень держави можлива лише за умови наявності в установи виконання покарань відповідних засобів, зокрема, земельних ділянок.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.

Відповідно до Положення про Державну установу Дружелюбівський виправний центр (№ 1) затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 №3679/128/5 Дружелюбівський виправний центр є державною установою, яка входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України.

Органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України. Діяльність виправного центру контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

З огляду на наведене, з метою реального та максимально ефективного поновлення інтересів держави прокурор визначив в якості другого позивача саме державну установу Дружелюбівський виправний центр ( №1)..

З огляду на викладене, при розгляді даної справи суд виходить з того, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді є підтвердженими.

Як встановлено, на території с. Дружелюбівка Вільнянського району Запорізької області з 1988 року по 29.11.1999 функціонувала установа ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому (на теперішній час - Державна установа Дружелюбівський виправний центр(№1).

На підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 № 58 установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому 24.01.1997 отримано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312, який зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 710.

Вказаним державним актом посвідчено отримання установою ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому у постійне користування земельної ділянки загальною площею 2788 га для ведення сільського господарства, яка розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 № 165 установу ЯЯ 310/1 УВС Запорізького облвиконкому перейменовано в Дружелюбівську виправну колонію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№ 1).

В подальшому, наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21.11.2004 № 219 Дружелюбівську виправну колонію (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр (№1).

Наказом Державної пенітенціарної служби України від 01.11.2011 № 480 Дружелюбівський виправний центр Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Запорізькій області (№1) перейменовано у Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1).

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/128/5 державну установу Дружелюбівський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1) перейменовано у державну установу Дружелюбівський виправний центр (№1).

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 25.11.2003 № 630 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівській виправній колонії (№1) загальною площею 2718 га, які розташовані на території Дружелюбівської сільської ради.

На виконання вказаного розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на замовлення Дружелюбівської виправної колонії (№1) (договір № 71 від 23.02.2004) протягом 2004-2005 років виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації від 27.10.2005 № 765 Про затвердження технічної документації по інвентаризації земель Дружелюбівської ВК №1 затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 загальною площею 2552,0047 га, з них: сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га, на території Дружелюбівської сільської ради.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ від 16.08.2016 № 8-2636/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким надано дозвіл відповідачу-2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Орієнтовний розмір земельної ділянки 27,1706 га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому відповідачем-1 видано наказ від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування, яким затверджено розроблений проект землеустрою та передано у постійне користування відповідача-2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Таким чином, земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015) на момент її передачі відповідачем-1 у постійне користування відповідача-2 перебувала у постійному користуванні позивача-2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 від 24.01.1997.

Факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача-2 також підтверджується матеріалами технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Прокурор, звертаючись з даною позовною заявою до суду, вважає, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.08.2016 № 8-2636/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування видано з порушенням вимог земельного законодавства та перевищенням повноважень.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані докази, суд вважає що позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області підлягають задоволенню у повному обсязі, а до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених ч. 8 ст. 122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян чи юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Запорізької області є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (відповідач-1 у справі).

Як вбачається, право постійного користування позивача-2 на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку на момент видання відповідачем-1 спірних наказів припинено не було. Земельна ділянка у користувача не вилучалась та знаходилась в постійному користуванні.

Враховуючи викладене, накази відповідача-1 № 8-2636/15-16-СГ від 16.08.2016 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та № 8-3772/15-16-СГ від 10.10.2016 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування суперечать ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України та порушують право постійного користування землею позивача-2.

Таким чином, позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання недійсними наказів є законними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування відповідачем-2, у встановленому законом порядку 11.10.2016 за № 16894351 зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до змісту позовних вимог, в даному випадку, предметом спору є відновлення права позивача-2 на земельну ділянку шляхом повернення її законному користувачу.

Судом зясовано, що довідкою державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується факт реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ТОВ Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів.

Разом з цим, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка фактично відповідачу-2 не передавалася, з фактичного користування позивача-2 не вибувала. З пояснень представника позивача-2 слідує, що земельна ділянка ним оброблялася, вирощувалася сільськогосподарська продукція, відповідач-2 жодним чином не чинив перешкод в користуванні нею. Натомість, матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 вживав усіх заходів для припинення права його користування спірною земельною ділянкою (заява № 25 від 11.10.2016). В тому числі, звертався до різних судових інстанцій з приводу зняття арешту зі спірної земельної ділянки для проведення державної реєстрації припинення речового права на земельну ділянку (клопотання вх. № 3653 від 27.03.2017 до Вільнянського районного суду Запорізької області, клопотання вх. № 14833 від 26.04.2017 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, клопотання до Соломянського районного суду м. Києва, направлене 05.07.2017).

Фактичні дані, з яких би вбачалось порушення відповідачем-2 прав позивача-2 щодо користування земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлене, що стосується вимоги про зобовязання відповідача-2 повернути земельну ділянку позивачу-2, то підстав для цього суд не встановив.

Посилання прокурора на ст. 1212 ЦК України суд вважає недоречними, з огляду на те, що обєктом повернення є земельна ділянка, у користуванні якою відповідач-2 не чинить перешкоди та, як встановлено, спірна земельна ділянка не вибувала з фактичного користування позивача-2. Тому, до даних правовідносин є помилковим застосування приписів ст. 1212 ЦК України щодо зобовязання повернути потерпілому майно, набуте без достатньої правової підстави.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, в даному випадку, суд вважає, що відновлення становища, що існувало до порушення прав позивача-2 відбудеться через скасування запису про реєстрацію права постійного користування за відповідачем-2 на підставі рішення суду про визнання недійсними спірних наказів відповідача-1.

Задоволення ж вимог про зобовязання повернути земельну ділянку не призведе до відновлення прав позивача-2, оскільки земельна ділянка, як встановлено в ході судового розгляду справи, з фактичного користування останнього не вибувала.

Разом з тим, примусове виконання рішення суду призведе до невиправданих витрат та неможливості виконання такого рішення взагалі.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів про зобовязання останнього повернути на користь Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Клопотання відповідача-1 про припинення провадження по справі судом залишено без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до п. п. 4.2, 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає, що відсутні правові підстави для припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки самий лише факт прийняття Головним управлінням наказу від 15.11.2016 № 8-4425/15-16-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою не свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань щодо предмету спору, адже спірні накази лише визнано таким, що втратили чинність.

Таким чином підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України відсутні.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за позовні вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання недійсними наказів в сумі 3200 грн покладаються на відповідача 1, за позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів про зобовязання повернути земельну ділянку в сумі 1600 грн залишаються за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Позовні вимоги заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) до відповідача-1 про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 16.08.2016 № 8-2636/15-16-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

4. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 10.10.2016 № 8-3772/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 27,1706 га кадастровий номер 2321581400:06:001:0015 в постійне користування.

5. В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Запорізької області начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа Дружелюбівський виправний центр (№1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів про зобовязання останнього повернути на користь Державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 27,1706 га (кадастровий номер 2321581400:06:001:0015) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь прокуратури Запорізької області (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Матросова, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України 28 липня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.