Ухвала суду № 67989195, 25.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1344/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Письменний О. А.

УХВАЛА

Іменем України

25.07.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У липні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 26 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 250000 грн., зі сплатою 18 % річних, з кінцевим терміном повернення по 26 березня 2018 року. 26 листопада 2008 року між ним та банком було укладено додаткову угоду про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами до 24,5 % річних.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязання за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 13 травня 2016 року становить 718694,09 грн., з яких: кредит 237496 грн., відсотки 447845,22 грн., комісія 16000 грн., пеня 17252,87 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 вересня 2010 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 308583, 22 грн., з них: кредит 237496 грн., відсотки 71087,22 грн. Різниця не стягненої суми заборгованості за кредитним договором складає 410110,87 грн., з яких: 376758 грн. заборгованість по відсотках, 16100 грн. заборгованість по комісії, 17252,87 грн. - пеня.

Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача на користь банку зазначену суму боргу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь банку 166154, 97 грн. - заборгованість по відсотках, 6300 грн. заборгованість по комісії, 16068, 24 грн. пеня та 1885, 23 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 144/2008/СІ, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 250000 грн., зі сплатою 18 % річних, з кінцевим терміном повернення по 26 березня 2018 року /а.с.5-8/.

Згідно додаткової угоди від 26 листопада 2008 року укладеної між відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3, пункт 1.4. кредитного договору викладено в наступній редакції: «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 24,5 % річних» /а.с.12/.

Загальна сума заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором станом на 13 травня 2016 року становить 718694,09 грн., з яких: кредит 237496 грн., відсотки 447845,22 грн., комісія 16000 грн., пеня 17252,87 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с.15-16/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 вересня 2010 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 308583, 22 грн., з них: кредит 237496 грн., відсотки 71087,22 грн. /а.с.20-21/.

Під час розгляду справі відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності /а.с.58-59/.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Поряд із цим, за змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про передбачене договором дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке ухвалене до спливу строку договору і не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу.

Однак, в разі заявлення стороною у спорі про застосування строків позовної давності, усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 цього кодексу встановлено, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

З огляду на зазначені норми та наявності заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: