Ухвала суду № 67986339, 27.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 липня 2017 року м. Київ К/800/25775/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ухилення від подання позову про знесення об'єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до імперативних положень частини сьомої статті 376 ЦК України; зобов'язати відповідачів подати адміністративний позов про знесення об'єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до імперативних положень частини сьомої статті 376 ЦК України одразу після вступу рішення в закону силу, вчинити дії по притягненню до правової відповідальності посадових осіб, що спричинили тривалу бездіяльність органу державної влади, яка знайшла своє вираження в ухиленні від подання позову про знесення об'єкту самочинного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, повідомити суд про виконання рішення шляхом подання відповідного звіту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що не погоджуючись з будівництвом багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 звертався до відповідачів із заявами про вжиття заходів щодо подання адміністративного позову про знесення самочинно збудованого будинку.

Не погоджуючись із відповідями відповідачів на його звернення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з пунктами 16, 17 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Нормами частини сьомої статті 376 ЦК України визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що органу державного архітектурно-будівельного контролю надано можливість здійснювати контроль у разі виявлення факту самочинного будівництва. У ході здійснення такого контролю посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки, серед іншого, мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Нормами чинного законодавства передбачено, що для прийняття рішення про знесення об'єкта будівництва слід обов'язково встановити наявність умов, передбачених статтею 376 ЦК України.

При цьому, знесення самочинно збудованого об'єкту можливе лише за рішенням суду як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством заходи.

Питання ж наявності підстав для знесення самочинно збудованого об'єкта, як і можливості усунення порушень у інший спосіб вирішуються судом у ході розгляду справи за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинно збудованого об'єкта.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2016 року у справі № 21-1609а16.

Враховуючи те, що встановлення наявності підстав для знесення об'єкта будівництва, як самочинного, не є предметом доказування у даній справі, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про безпідставність позовних вимог, а відтак про відмову у задоволенні позову.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 КАС України від 6 липня 2005 року № 2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін