Рішення № 67975386, 25.07.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 332/4028/15 Головуючий у 1 інстанції Федоренко О.І.

Номер провадження 22-ц/778/2200/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В позові позивач зазначав, що 20.04.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 11144694000 відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 13436 доларів США зі сплатою 12,5% річних на строк з 20.4.2007 року по 21.4.2013 року, з зазначенням умов і порядку повернення кредиту.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу права вимоги за кредитом, згідно якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, украденим між АКІБ «УкрСиббанк» і позичальником.

Позичальник належним чином не виконував умови погашення кредиту, останній платіж внесено 01.01.2012 року в розмірі 442,85 доларів США.

Станом на 28.07.2015 року, заборгованість становить 344242,36 грн. з яких: 188136,52 грн. заборгованість за тілом кредиту; 156105,84 грн. заборгованість по відсоткам.

На підставі викладеного, позивач пролив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом у сумі 344242,36 грн. та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2015 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ПАТ « Дельта Банк», будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ( а.с.132 ), до апеляційного суду не зявився. Від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 141 ).

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. ст. 303-1, 305 ЦПК України, та наявності клопотання ПАТ «Дельта Банк» про розгляд справи без його участі, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності Банку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявляв відповідач в суді першої інстанції.

Колегія суддів не може погодитися в повному обсязі із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зобов'язання виникають із підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України, зокремадоговорів.

Згідно з ч. 1ст. 626 цього Кодексудоговором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1ст. 610 цього Кодексупорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1ст. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першоюстатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язаннямають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зі справи вбачається та підтверджено її матеріалами, що 20 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 11144694000 за яким останній отримав кредит в розмірі 13436 доларів США, зі сплатою 12,5% річних на строк до 21 квітня 2014 року. (а.с. 5-12).

Відповідно до п. 1.2.2 кредитного договору відповідач зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 21 квітня 2014 року (а.с. 5).

Відповідно до Додатку № 1 договору графіку погашення кредиту позичальник зобовязується повернути Банку суму кредиту у термін передбаченим графіком, тобто періодичними щомісячними платежами, який становить 159.95 доларів США ( а.с. 17-18).

Відповідно до п. п. 1.3.1, 1.3.3, 1.3.4 нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом факт\ 360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною кредитного договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань ( внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зокрема за кредитним договором № 11144694000 від 20 квітня 2007 року. (а.с. 23-25).

ОСОБА_3 належним чином умови кредитного договору не виконує, останні платежі зі сплати суми кредиту здійснив 01.01.2012 року, у звязку з чим виникла заборгованість як за тілом кредиту так і за процентами, яка згідно наданого позивачем розрахунку складає у сумі 344242,36 грн., з яких: тіло кредиту 188136,52 грн., відсотки 156105,84 грн. за період з 19.12.2011 року по 28.07.2015 року (а.с. 88).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 19 березня 2014 року і справі № 6-20цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, та від 30 вересня 2015 року № 6-154 цс15, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

За кредитним договором, яким встановлено кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності ( ст. 257 ЦК України) щодо повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту ( ст. 261 ЦК України).

Ураховуючи те, що за умовами договору № 11144694000 від 20.04.2007 року, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань ( внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобовязання, яке виникло на основі договору, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір було укладено строком до 21.04.2014 року, останній платіж було здійснено 01.01.2012 року, а позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 01.09.2015 року, отже, в межах трирічного строку позовної давності відповідно до розрахунку ( а.с. 88) сума заборгованості за кредитом становить 74156,67 грн., за процентами 121057,56 грн., всього 195214,23 грн. за період з 01.09.2012 року по 28.07.2015 року ( станом, який зазначений в розрахунку заборгованості).

Виходячи з вищенаведеного, а також те, що відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності ( а.с. 50-51), то позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково про стягнення заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, що загалом становить 195214,23 грн.

Водночас, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що строк позовної давності сплив до всіх щомісячних платежів, не врахувавши при цьому, що відповідно до графіку погашення кредиту, останній щомісячний платіж позичальник повинен сплатити 21.04.2014 року, а відповідно до п 1.2.2 кредитного договору позичальник зобовязався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 21 квітня 2014 року, отже, строк позовної давності не сплив до щомісячних платежів, які виникли після 01.09.2012 року.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Дельта Банк» та стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом 74156,67 грн., за процентами 121057,56 грн., всього 195214,23 грн. за період з 01.09.2012 року по 28.07.2015 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір».

Таким чином, судові витрати у сумі 2072,13 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь держави, а 2147,35 грн. при подачі апеляції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11144694000 від 20 квітня 2007 року в сумі 195214,23 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 74156,67 грн., заборгованість по процентам - 121057,56 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2072,13 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2147,35 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: