Ухвала суду № 67972910, 06.07.2017, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1297/17

2-к/264/1/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Іванченко А. М при секретарі Солонській Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі клопотання Акціонерного товариства «Лебединського ГЗК» про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення боргу та договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства (ПрАТ) «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання дозволу на примусове виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Лебединський ГЗК» звернулось до суду з клопотанням про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення боргу та договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК імені Ілліча») та надання дозволу на примусове виконання рішення. В обґрунтування клопотання ВАТ «Лебединський ГЗК» зазначило, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації від 17.03.2014 року з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь ВАТ «Лебединський ГЗК» стягнуто 36765,49 доларів США договірної пені та 618,87 доларів США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору. Вказане рішення набрало законної сили 17.03.2014 року, але до теперішнього часу боржником в добровільному порядку не виконано. На підставі викладеного, просив визнати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації від 17.03.2014 року про стягнення з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь ВАТ «Лебединський ГЗК» стягнуто 36765,49 доларів США договірної пені та 618,87 доларів США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та надати дозвіл на примусове виконання рішення.

Представник ПАТ «ММК імені Ілліча» в судове засідання не зявився, надіслав письмові заперечення, відповідно до яких вказав, що згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат іменем Ілліча» тип товариства було змінено на Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат іменем Ілліча», яке в свою чергу є правонаступником у повному обсязі майна, прав та обовязків Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат іменем Ілліча». Клопотання ВАТ «Лебединський ГЗК» про надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 13.10.11р. і документи, що додаються до нього, не оформлені відповідно до вимог, передбачених ЦПК України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної урядами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у м.Києві 20 березня 1992 року, а також Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, зокрема, додається виконавчий документ. АТ «Лебединський ГЗК» не надано Іллічівському районному суду м Маріуполя Донецької обл. оригінал виконавчого документа. Отже, у порушення ч. 4 ст. 394 ЦПК України АТ «Лебединський ГЗК» не було додано до клопотання повний пакет документів, встановлений Угодою про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, а також надані документи були оформлені не належним чином та не відповідають вимогам, передбаченими діючим законодавством. Разом з тим, згідно з п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» відповідно до міжнародних договорів України суд відмовляє у задоволенні клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду у випадку, коли закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення. Відповідно до ст. 391 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Згідно з інформацією, яка міститься в довідці МКАС при ТПП РФ від 26.02.2016 р. №1800-73/683, вказане рішення набрало законної сили 17.03.2014р. У звязку із чим, строк для предявлення рішення МКАС при ТПП РФ від 17.03.2014 року по справі № 73/2013 до примусового виконання в Україні сплив. Просив відмовити у задоволенні клопотання АТ «Лебединський ГЗК» про визнання й виконання рішення МКАС при ТПП РФ від 17.03.2014 р. по справі № 73/2013.

Суд, дослідивши матеріали клопотання вважає, що воно не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2014 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації було прийнято рішення за справою №73/2013 про стягнення договірної неустойки за договором постачання №111823 від 13.10.2011 року та з ПАТ (ПрАТ) «ММК імені Ілліча» на користь ВАТ «Лебединський ГЗК» стягнуто 36765,49 доларів США договірної пені та 618,87 доларів США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору. Вказане рішення набрало законної сили 17.03.2014 року, що підтверджується довідкою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації №1800-73/683 від 26.02.2016 року.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації від 17.03.2014 року на території Російської Федерації не виконано.

Відповідно до статті 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 394 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такого клопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Відповідно із ч.2 ст. 394 ЦПК України до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статей 53, 54 Мінської Конвенції укладеної між державами членами Співдружності Незалежних Держав «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах», яку ратифіковано із застереженнями Законом України №240/94-ВР (240/94-ВР) від 22.01.1993 року до клопотання про надання дозволу щодо примусового виконання на території України рішення суду Російської Федерації додаються :

а) рішення або його засвідчена копія, а також, офіційний документ про те, то рішення набуло законної сили і підлягає виконанню, або проте, що воно підлягає виконанню до набрання законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;

б) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання;

в) документ, з якого випливає, що сторона , проти якої було винесено рішення, не прийняла участі в процесі, була в належному порядку та своєчасно викликана до суду, а в разі її процесуальної недієздатності, була належним чином представлена.

Суд, який розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Сторони Договору, на території якої повинно бути здійснене примусове виконання.

Посилання представника ПАТ (ПрАТ) «ММК імені Ілліча» про невиконання заявником ВАТ «Лебединський ГЗК» вимог ч.4 ст. 394 ЦПК України в частині не надання повного пакету документів, встановленого Угодою про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності (угода СНД ратифікована Постановою Верховної Ради України за №2889-ХІІ від 19.12.1992р. «Київська конвенція 1992р.»), знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки до матеріалів справи дійсно не додано оригіналу виконавчого документа.

Згідно ст. 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Так, ст. 8 Угоди про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності (угода СНД ратифікована Постановою Верховної Ради України за №2889-ХІІ від 19.12.1992р. «Київська конвенція 1992р.») визначено перелік документів,що додаються до вказаного клопотання: 1) належним чином завірена копія рішення,про примусове виконання якого порушене клопотання;2) офіційний документ про те, що рішення набуло чинності, якщо це не випливає з тексту самого рішення; 3) докази повідомлення іншої сторони про процес; 4) виконавчий документ.

Так, суд зазначає, що ухвалою суду від 12 вересня 2016 року аналогічне клопотання ВАТ «Лебединський ГЗК» про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення боргу та договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання дозволу на примусове виконання рішення, вже було залишено без розгляду на підставі ст. 394 ч.4 ЦПК України. Ухвала ВАТ «Лебединський ГЗК» оскаржена не була та набрала законної сили 10 жовтня 2016 року.

Разом з тим, посилання представника ПАТ (ПрАТ) «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на те, що строк для предявлення рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації від 13.10.2011 року по справі № 73/2013 до примусового виконання в Україні сплив є не обґрунтованим, оскільки повністю спростовується штампом поштового відділення на конверті.

Таким чином, клопотання Відкритого акціонерного товариства «Лебединського ГЗК» про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення боргу та договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства (ПрАТ) «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання дозволу на примусове виконання рішення слід залишити без розгляду та повернути заявнику, оскільки недоліки, вказані в ухвалі суду від 12 вересня 2016 року враховані не були та нове клопотання було направлено до суду без виконавчого документу, що є обовязковим.

На підставі викладеного та керуючись п.12 Постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», ст.394 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Відкритого акціонерного товариства «Лебединського ГЗК» про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства (ПрАТ) «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання дозволу на примусове виконання рішення - залишити без розгляду, на підставі ст. 394 ч.4 ЦПК України.

Повернути клопотання Відкритого акціонерного товариства «Лебединського ГЗК» про визнання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгівельно-промисловій палаті Російської Федерації про стягнення договірної неустойки за договором постачання з Публічного акціонерного товариства (ПрАТ) «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання дозволу на примусове виконання рішення, особі що його подала - Відкритому акціонерному товариству «Лебединський ГЗК».

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м.Маріуполя протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: ОСОБА_1