Рішення № 67967545, 22.06.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

22.06.2017

Справа № 369/3730/17

Провадження № 2/369/2301/17

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатов Д.Д.

при секретарі Кузьменко П.О., Ярмак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» про повернення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» про повернення безпідставно отриманих коштів, посилаючись на те, що 09.03.2017 року між ТОВ «Ресурсозбереження» в особі Кацапа Федіра Івановича та ОСОБА_1, укладено договір на теплопостачання квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 вказаного договору, теплопостачальник ТОВ «Ресурсозбереження» постачає споживачу (ОСОБА_1.) теплову енергію для опалення та підігріву води відповідно до умов договору, а споживач своєчасно оплачує спожиту теплову енергію у терміни, передбачені цим договором. Базовий тариф на момент укладення договору встановлюється регулятором ринку комунальних послуг згідно з чинного законодавства і складає: опалення - 31,93 грн./м-2; підігрів води - 66,88 грн./м-З, 1 Гкал-1361,74 грн.

Відповідно до ч. 2 вказаного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію та підігрів води, спожитих за розрахунковий період, яким є календарний місяць, здійснюється споживачем щомісячно самостійно, згідно з отриманим рахунком, у термін з 05 числа поточного місяця до 25 числа цього ж місяця. Вартість теплової енергії на опалення визначається теплопостачальником з розрахунку: без встановлення вузла обліку теплової енергії:

В=Т х Sоп, де Т- тариф на опалення, Sоп - опалювана площа квартири.

Так позивач зазначає, що 16.03.2017 р. ТОВ «Ресурсозбереження» як споживачу виставлено рахунок на оплату послуг за постачання теплової енергії для опалення на загальну суму 5138,70 грн. (п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень) сімдесят копійок. В той же день позивачем повністю сплачено всю суму коштів, що підтверджується квитанцією № 27 від 16.03.2017.

Відповідно до укладеного договору від 09.03.2017 р., теплопостачальником здійснено постачання споживачу теплової енергії для опалення квартири АДРЕСА_1 з 09.03.2017 по 16.03.2017, тобто протягом 8 днів. Загальна площа квартири АДРЕСА_1 складає 36,2 м-2.

При цьому відповідно до умов договору вартість одного дня опалення фактично складає 36,05 грн., тобто за вісім днів надання послуг за постачання теплової енергії для опалення я маю сплатити 288,4 (двісті вісімдесят вісім) гривень 40 копійок.

Вказує, що теплопостачальник ТОВ «Ресурсозбереження» всупереч вимогам вищевказаних нормативно-правових актів було безпідставно виставлено як споживачу рахунок на оплату послуг за постачання теплової енергії для опалення квартири АДРЕСА_1, на загальну суму 5138, 70 грн.

Посилаючись на вищевикладене та норми законодавства позивач просив суд: визнати безпідставним нарахування теплопостачальником ТОВ «Ресурсозбереження» (ЄДРПОУ 31254730) як споживачу грошових коштів на загальну суму 5138,70 грн. (п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень) сімдесят копійок за користування послугами по постачанню теплової енергії для опалення квартири АДРЕСА_1. Зобов'язати ТОВ «Ресурсозбереження» провести перерахунок за користування послугами по постачанню теплової енергії для опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 09.03.2017 по 16.03.2017 та визначити суму 288,4 грн., яка підлягає сплаті за користування послугами по постачанню теплової енергії для опалення вказаної квартири. Зобов'язати ТОВ «Ресурсозбереження» повернути безпідставно сплачені кошти відповідно до квитанції № 27 від 16.03.2017 на загальну суму 4850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп. на рахунок № НОМЕР_1, ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснив суду, що вказаний рахунок на оплату був виставлений за фактично спожиту теплову енергію. Жодних заяв чи інших повідомлень від позивача про обмеження чи припинення теплопостачання, а також актів про проведення процедури відключення не було.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи із змісту ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як встановлено в судовому засіданні, 09.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурсозбереження» в особі директора Кацапа Федора Івановича та ОСОБА_1, укладено договір на теплопостачання квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 вказаного договору, теплопостачальник ТОВ «Ресурсозбереження» постачає споживачу (ОСОБА_1.) теплову енергію для опалення та підігріву води відповідно до умов договору, а споживач своєчасно оплачує спожиту теплову енергію у терміни, передбачені цим договором. Базовий тариф на момент укладення договору встановлюється регулятором ринку комунальних послуг згідно з чинного законодавства і складає: опалення - 31,93 грн./м-2; підігрів води - 66,88 грн./м-З, 1 Гкал-1361,74 грн.

Відповідно до ч. 2 вказаного договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію та підігрів води, спожитих за розрахунковий період, яким є календарний місяць, здійснюється споживачем щомісячно самостійно, згідно з отриманим рахунком, у термін з 05 числа поточного місяця до 25 числа цього ж місяця. Вартість теплової енергії на опалення визначається теплопостачальником з розрахунку: без встановлення вузла обліку теплової енергії:

В=Т х Sоп, де Т- тариф на опалення, Sоп - опалювана площа квартири.

Так позивач зазначає, що 16.03.2017 р. ТОВ «Ресурсозбереження» як споживачу виставлено рахунок на оплату послуг за постачання теплової енергії для опалення на загальну суму 5138,70 грн. (п'ять тисяч сто тридцять вісім гривень) сімдесят копійок. В той же день позивачем повністю сплачено всю суму коштів, що підтверджується квитанцією № 27 від 16.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, набуття права власності позивачем на квартиру АДРЕСА_1 відбулося набагато раніше заключення договору та початку опалювального сезону.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги » залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водо відведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (бапансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 179, 212 - 215, 217, 218, 294 ЦПК України; ст. ст. 257, 264, 266, 267, 322, 509, 525, 526, 610, 612,625 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 162 ЖК України; ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя: Д.Д.Усатов