Рішення № 67967166, 18.07.2017, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/44/17

Провадження № 2/362/870/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

при секретарі - Хоменко ОА., Харченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:04:001:0004 та площею 2 га з кадастровим номером 3221483300:04:001:0003 загальною вартістю 1890 050,25 грн., що розташовані в с. Іванковичі Васильківського району, витребувати на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3221483300:04:001:0001 та площею 2 га з кадастровим номером 3221483300:04:001:0002 загальною вартістю 1 890 050,25 грн., що розташовані в с. Іванковичі Васильківського району та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. ОСОБА_3, 27/2) судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Васильківським районним відділом земельних ресурсів 01.11.2004 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серія ЯБ №026481 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га серія ЯБ №026482 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до яких ОСОБА_4 нібито на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району 17 сесії 24 скликання б/н від 30.09.2004 року набуто у власність вказані земельні ділянки у с. Іванковичі Васильківського району. Крім того, Васильківським районним відділом земельних ресурсів 01.11.2004 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серія ЯБ №026483 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га серія ЯБ №026484 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до яких ОСОБА_5 нібито на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району 17 сесії 24 скликання б/н від 30.09.2004 року набуто у власність вказані земельні ділянки у с. Іванковичі Васильківського району. Однак, Іванковичівською сільською радою питання про передачу у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 указаних земельних ділянок на сесії сільської ради 30.09.2004 року не розглядалися та рішення не приймалися. Вказаний факт підтверджується тим, що Васильківським міжрайонним прокурором 16.06.09 року порушено кримінальну справу № 79-814 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем та службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, у тому числі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 У подальшому постановою Васильківського міськрайонного суду 21.05.2010 року у справі №1-143/10 кримінальну справу №79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_6 закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України, у звязку з його смертю. Судом встановлено, що ОСОБА_6 достовірно знаючи, що на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради, яка відбулася 30.09.2004 року питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не обговорювалося та не вирішувалося у вересні 2004 року у приміщенні Іванковичівської сільської ради, зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, склав та підписав завідомо підроблені рішення 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 року без номерів «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», завірив їх печаткою сільської ради та видав, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 На підставі вказаних рішень були виготовлені та видані ОСОБА_4 державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯБ №026481 на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3221483300:04:001:0004, серія ЯБ № 026482 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3221483300:04:001:0003, та ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯБ №026483 на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3221483300:04:001:0001, серія ЯБ № 026484 на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3221483300:04:001:0002, які розташовані в с. Іванковичі Васильківського району Київської області. Таким чином, передача у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок в с. Іванковичі на підставі підроблених рішень Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 року без обговорення цього питання та прийняття відповідного рішення сесією сільської ради свідчить про порушення вимог земельного законодавства та інтересів територіальної громади внаслідок вибуття з комунальної власності земель поза волею їх власника.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, оскільки земельна ділянка набута відповідачем з порушенням законодавства, депутати за виділення земельної ділянки не голосували, а голосували згідно протоколу на виділення земельної ділянки у довгострокову оренду земельної ділянки. Крім того, зазначила, що ними не пропущено строк звернення до суду.

ОСОБА_4 у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, застосувавши строки позовної давності.

Представник відповідачів у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, оскільки прокуратурою припушено строки позовної давності та застосувати строк позовної давності, оскільки прокуратурі було відомо про факти порушення їхнього права, прокурор не просив поновити строки позовної давності, вважаючи, що їх строки не порушенні, але вони в 2012 році вже звертались до суду з аналогічним позовом, який прокурором було залишено без розгляду. Крім, того прокурором не доведено факт підробки рішення сільської ради, також посилання прокурора на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2010 року не є належним, оскільки цією постановою було закрито провадження, яким не встановлено порушення сільською радою законодавства про видачу земельної ділянки.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно зясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням шістнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області №95 від 20 серпня 2004 року «Про розгляд заяв громадян про відведення земель для житлового будівництва та ведення особистого підсобного господарства», надано згоду на відведення земельних ділянок лісового фонду в оренду без вирубки дерев в довгострокову оренду для ведення особистого підсобного господарства та надано дозвіл на розробку проекту відведення земель лісового фонду. (т.1 а.с.120).

Згідно додатку №1 до рішення №95 від 20 серпня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 входять до списку громадян с Іванковичі, яким передаються земельні ділянки в довгострокову оренду (т.1 а.с.121).

Відповідно до протоколу шістнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 20 серпня 2004 року на порядку денному розглядалися заяви громадян про відведення земель для житлового господарства та ведення особистого підсобного господарства (т.1 а.с. 115-119)

Відповідно до протоколу шістнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року на порядку денному розглядалося питання про передачі у приватну власність земельних ділянок для спорудження обєктів індивідуального будівництва, виділення земельних ділянок та приватизація земельних ділянок (т.1 а.с.122-124)

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №026483 42904 ОСОБА_2 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії ХХІV скликання від 30 вересня 2004 року є власником земельної ділянки площею 0,250 га, яка розташована в с. Іванковичі, цільове призначення будівництво, обслуг. житлового будинку, господар. будівель і споруд, кадастровий номер 3221483300:04:001:0001 (т.1 а.с. 73).

Згідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №026482 42899 ОСОБА_1 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії ХХІV скликання від 30 вересня 2004 року є власником земельної ділянки площею 2,000 га, яка розташована в с. Іванковичі, цільове призначення ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483300:04:001:0003 (т.1 а.с. 74).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №026481-42900 ОСОБА_1 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії ХХІV скликання від 30 вересня 2004 року є власником земельної ділянки площею 0,250 га, яка розташована в с. Іванковичі, цільове призначення будівництво, обслуг. житлового будинку, господар. будівель і споруд, кадастровий номер 3221483300:04:001:0004 (т.1 а.с. 75).

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №026484 42903 ОСОБА_2 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії ХХІVскликання від 30 вересня 2004 року є власником земельної ділянки площею 2,000 га, яка розташована в с. Іванковичі, цільове призначення ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221483300:04:001:0002 (т.1 а.с. 76).

20 серпня 2004 року №95 Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 (т.1 а.с.88).

Листом сільського голови Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області ОСОБА_6 доручено організувати роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства гр.. ОСОБА_1 в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (т. 1 а.с.89).

У 2004 році ТОВ «Земельний кадастр» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (т.2 а.с.35-68).

Відповідно до висновку Васильківського районного відділу земельних ресурсів про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (т.1 а.с. 92).

Висновком відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства погодила і вважає за можливе передати у власність земельну ділянку гр.. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі загальною площею 2,250 га, з них:0,250 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Васильківського лісництва (т.1 а.с.94).

Згідно висновку Васильківської районної санітарно-епідеміологічної станції від 21 вересня 2004 року №1082 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність головний санітарний лікар ОСОБА_8 погоджує і вважає за можливе передати у власність земельну ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі (т.1 а.с.96).

Рішенням 17 сесії ХХІV Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області та передано у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі загальною площею 2,250 га, з них: 0,250 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Васильківського лісництва (т.1 а.с. 102).

20 серпня 2004 року №95 Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (т. 2 а.с.7).

Листом сільського голови Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області ОСОБА_6 доручено організувати роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства гр.. ОСОБА_2 в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (т. 2 а.с.8).

У 2004 році ТОВ «Земельний кадастр» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Іванковичі на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області (т.2 а.с.2-34).

Рішенням 17 сесії ХХІV Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Іванковичіна території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області та передано у власність земельну ділянку гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в с. Іванковичі загальною площею 2,250 га, з них: 0,250 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Васильківського лісництва (т.2 а.с.33)

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи 16 червня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення вчинених службовими особами Іванковичівської сільської ради під час передачі земельних ділянок у приватну власність (т. 2 а.с.88-89).

Відповідно до постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України закрито (т.1 а.с.15-20).

Як вбачається з ксерокопії позовної заяви 28 лютого 2012 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області звертався з позовом Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему у Київській області, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, що підтверджується відміткою вхідним штампом канцелярії Васильківського міськрайонного суду Київської області (т.2 а.с.70-77).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2012 року залишено без розгляду позовну заяву Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Головного управління Держкомзему у Київській області, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, яка набрала законної сили (т. 2 а.с. 77).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Порушення порядку набуття права власності на землю є порушенням публічного порядку та інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно вимог ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 118 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни зацікавлені у приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України - право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що в судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що передача у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 спірних земельних ділянок відбувалось з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки 17 сесія 24 скликання Іванковичівської сільської ради від 30.09.2004 року рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2 не приймалось, однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про застосування строку позовної давності до вимог прокурора, оскільки вони сплили ще в червні 2012 року, а з позовом прокурор звернувся до суду лише 05 січня 2017 року, суд дійшов до такого висновку.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників цивільно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причинами такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004(зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010) встановлено, що згідно зі статтею 257 ЦК України, у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку предявлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі предявлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України, згідно правових позицій у справі № 6-2070цс16, у справі за № 6-2376цс16 та №6-1852цс16.

В позовній заяві прокурор зазначив, що передача у власність громадян земельних ділянок поза волею власника в особі уповноваженого органу державної влади, порушує права та інтереси територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району та враховуючи, що до цього часу Іванковичівська сільська рада не вживала заходів щодо повернення незаконно відчужених земель територіальної громади, перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду 05 січня 2017 року з даним позовом в інтересах територіальної громади с. Іванковичі в особі зазначеного органу, як такого, що уповноважений державою розпоряджатись оспорюваними земельними ділянками.

Разом з тим, положеннямистатті 268 ЦК Українипередбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першоїстатті 268 ЦК Українине поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положеннястатті 257 ЦК Українищодо загальної позовної давності, і на підставі частини першоїстатті 261 цього Кодексуперебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована ОСОБА_3 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини викладеної в судовому рішенні від 09.01.2013 у справі «ОСОБА_9 проти України» (Заява №21722/11) строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ( рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому, норма частини першої ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Водночас, має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України

Також, аналогічний правовий підхід щодо необхідності застосування строку позовної давності, знайшов своє відображення в ухвалі Верховного Суду України від 06.07.2011 (справа №6-3491св10), ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.04.2015 (справа №6-40262св14) та постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2015 (справа № 6/110-10).

Відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд приходить до переконання, що оскільки прокуратура, як контролюючий орган та Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області дізналися про порушене право ще в червні 2009 року, оскільки прокуратурою було порушено кримінальну справу у звязку з фактом зловживання службовим особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області під час передачі земельних ділянок, що також підтверджується постановою Васильківського міськрайонного суду від 21 травня 2010 року, прокуратура використала своє право звернення до суду з аналогічним позовом у 2012 році, але залишила свої позовні вимоги без розгляду, а повторно звернулась 05 січня 2017 року тобто, з порушенням строку позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, оскільки він закінчився ще у червні 2012 року, прокурором не заявлялося клопотання про поновлення строків позовної давності, а судом не встановлено підстав поважності пропуску такого строку, тому підстави для поновлення його відсутні, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у в звязку із закінченням строків позовної давності.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 14, 19, 121 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 256, 257, 261, 267, 268 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 116, 118, 125, 126 Земельного Кодексу України, ст. ст. 3, 8, 10, 11, 45, 60, 61, 88, 209, 212-214, 215, 360-7 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволені позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко