Ухвала суду № 67965865, 25.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/5371/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/1042/17 Категорія: 24 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів - Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар Черняк О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 міста Ковеля до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 12 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 12 червня 2017 року позов у даній справі задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ремонтного житловокомунального підприємства № 2 1175 грн. 11 коп. заборгованості по оплаті за житлово комунальні послуги, що виникла станом на 01.10.15 р., 533 грн. 69 коп. інфляційних втрат, а всього 1708 грн. 80 коп., та по 406 грн. судових витрат з кожного.

Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі, як співвласники жилого приміщення в гуртожитку за адресою: вул.Т.Боровця, 3 в м. Ковелі, в період з червня 2012 року по жовтень 2015 року не в повному обсязі оплачували надані їм позивачем комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, нараховані на загальну площу 48,5 кв. м., до якої включено пропорційну до їх житла площу загального коридору та кладовки, внаслідок чого заборгували 1175 грн. 11 коп. Крім того, в силу вимог ст. 625 ЦК України вони зобовязані сплатити інфляційні втрати, обумовлені порушенням вищевказаного грошового зобовязання, в розмірі - 533грн. 69 коп.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.03.2011 року є співвласниками житлового приміщення в гуртожитку, який знаходиться за адресою м. Ковель, вул. Т.Боровця, 3, кім. 307 308, житлова площа жилого приміщення становить 24,4кв. м., загальна площа становить 40,3 кв. м. (а.с.50).

Як вбачається з технічного паспорта на це житлове приміщення, воно складається із 2 кімнат житловою площею 24,4 кв. м, у тому числі: 1 а кімната 11,9 кв. м., 2 а кімната 12,5 кв. м., кухня площею 5,1 кв. м., ванна кімнати 3,0кв. м., коридор 2,7 кв. м., вбудована шафа 5,1 кв. м. Загальна площа квартири 40, 3 кв. м.

З 10.03.11р. між сторонами фактично склались зобовязальні правовідносини по наданню позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам.

01.07.11р. сторонами було укладено договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (далі договір від 01.07.11 р.) з додатком № 1 до нього (а. с. 21, 22).

Відповідно до договору від 01.07.11р. відповідач ОСОБА_3 зобовязувалась вносити щомісячно по 89 грн. 24 коп. плати за надання послуг, обумовлених договором. При цьому розрахунок щомісячної плати проводився з врахуванням того, що загальна площа взята до уваги в розмірі 48, 5 кв. м.

Відповідач ОСОБА_3 підписала даний договір, при цьому зазначила, що у п. 3 вносить поправку розмір щомісячної плати становить 74, 152 грн.

Тарифи затверджувались рішеннями Ковельської міськради Волинської області за відповідні періоди, до яких входить і спірний період (а. с.10 - 14).

Ковельським міськрайсудом Волинської області 30.10.14 р. було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 на користь РЖКП №2 заборгованості по оплаті житлово комунальних послуг в сумі 830 грн. 59 коп., що, однак, у подальшому був скасований за ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 14.11.14 р. у справі № 159/6 644/14 ц провадження № 2 с/159/59/14 за заявою ОСОБА_3 про скасування судового наказу, з огляду на наявність спору про право (а. с. 24).

Заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.10.15 р., у відповідачів перед позивачем становить 1 175 грн. 11 коп.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Пунктом 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу від 16.12.2009 № 396, який зареєстровано у Міністерстві юстиції 29.01.2010 за № 109/17404 (далі Положення) визначено, що гуртожиток коридорного типу це гуртожиток, поверх якого складається з жилих кімнат, які мають вихід безпосередньо до загального коридору (без тамбурів), та загальнодоступних приміщень, призначених для побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (кухні, санвузла, душової, пральні, кладової тощо), а жилий блок (секція) у гуртожитку це жиле приміщення, яке складається із декількох жилих кімнат, мешканці яких користуються спільними підсобними приміщеннями.

Підсобні приміщення це приміщення квартир, комунальних квартир, жилих блоків (секцій), призначені для гігієнічних або господарських потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо.

Як вбачається із поверхового плану лівого крила третього поверху згаданого гуртожитку (а.с.65), реконструйовані і приватизовані в подальшому його мешканцями жилі приміщення складаються із двох жилих кімнат, кухні, коридору, вбиральні і душової.

Пунктом 6.1 Положення, визначено, що загальна площа квартири (будинку), що передається у власність, визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням коефіцієнтів, визначених розділом 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773.

Таким же чином визначається загальна площа житлового блоку (секції) у гуртожитку у разі проживання в ній однієї родини.

Згідно з підпунктом 6.2. Положення у комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймача, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається, як сума площ займаних наймачами жилих кімнат та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих приміщень.

Відповідно до підпункту 6.3 Положення при приватизації жилих приміщень у гуртожитку коридорного типу у власність мешканцям передаються тільки кімнати (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів та терас), яким надаються відповідні номери.

В силу пункту 7 Положення допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2001 року (далі Порядок) під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи. Отже, при визначенні розміру комунальних платежів враховується не тільки загальна площа приватизованої квартири, а й підсобних приміщень загального користування.

І хоча допоміжні приміщення коридор та кладова відповідачам у спільну сумісну власність не передавались, але фактично знаходяться в їх користуванні, по утриманню яких позивачем надавались послуги. Відповідачі оплачували послуги, виходячи лише з площі приватизованої квартири 40,3кв.м., а не з площі 48,5 кв. м., куди пропорційно включена площа загального коридору та кладовки.

Розрахунок заборгованості є правильним, сума заборгованості визначена відповідно до затверджених органами місцевого самоврядування тарифів, з урахуванням даних про площу, що є у власності та користуванні відповідачів. Судом не встановлено, що позивачем не надаються послуги чи неякісно надаються житлово-комунальні послуги.

Виходячи з наведеного, відповідачі, як користувачі послуг з утримання будинку та прибудинкової території, зобовязані оплатити надані їм послуги, нараховані як на загальну площу приватизованої квартири, так і підсобні приміщення загального користування, а тому висновок суду про стягнення заборгованості за надані послуги та інфляційних втрат відповідає встановленим обставинам справи і нормам матеріального права.

Посилання в апеляційній карзі на те, що відповідач ОСОБА_3 не була повідомлена про час і місце розгляду справи не заслуговує на увагу. У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення судової повістки представнику ОСОБА_3 ОСОБА_2., яке отримано ним 03.06.2017 року (а.с. 202). Відповідно до ч.5 ст.76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, були предметом розгляду суду першої інстанції і суд дав їм належну правову оцінку.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 12 червня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді