Ухвала суду № 67965844, 26.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10594/17 Провадження №11-сс/773/328/17 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В.О. Категорія:арешт майна. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюка П.Т.,

суддів Денісова В.П., Подолюка В.А.,

при секретарі Лінік Т.В.,

з участю прокурора Галяна А.А.,

володільця майна ОСОБА_1,

представника ТОВ «ШЕВУР» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «ШЕВУР» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року задоволено клопотання прокурора прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку 10 липня 2017 року за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 49/оф.4, в рамках кримінального провадження № 32017030000000041 від 01 червня 2017 року.

В поданій апеляційній скарзі представник ТОВ «ШЕВУР» ОСОБА_2 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що вилучений ноутбук «ШП» належить дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та немає жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження. Також вказує на те, що слідчим не доведено про необхідність арешту майна. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, володільця майна ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, у відповідності до ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у якій наведено визначення речових доказів.

Дані вимоги закону слідчим суддею при винесенні ухвали про накладення арешту на майно були дотримані.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 01 червня 2017 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017030000000041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Постановою слідчого від 10 липня 2017 року вилучене майно під час обшуку за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 49, оф.4, було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що арештоване майно, а саме яке було вилучене під час обшуку за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець, 49, оф.4, має значення речового доказу, а тому може бути використане для доведення винуватості у даному кримінальному провадженні.

До завдань суду на даному етапі провадження не входить оцінка повноти зібраних органом досудового розслідування доказів, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням.

Тому апеляційний суд вважає, що з врахуванням зазначених обставин, а також з метою збереження вищевказаного майна, що має важливе доказове значення для кримінального провадження, проведення експертних досліджень слідчий суддя законно та обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора та наклав арешт на вищевказане майно на підставі ч.3 ст.170 КПК України.

Висновки слідчого судді в ухвалі відповідають фактичним обставинам справи, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

З огляду на це, підстав для скасування ухвали слідчого судді, з мотивів наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ШЕВУР» ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2017 року про накладення арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: