Ухвала суду № 67964555, 26.07.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2285/17-к

Провадження № 1-кп/175/151/17

Ухвала

Іменем України

26 липня 2017 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Шаблі А.В.,

за участю сторін: прокурора Батрака С.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

а також потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представників потерпілих ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у смт. Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040000000904 відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, працюючого виконавчим директором ТОВ «ДРМЦБДР «ПРОФІНФОРМ», депутата Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

встановив:

03 липня 2017 року на розгляд Дніпропетровського районного суду з прокуратури Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040000000904 від 29 листопада 2016 року, по якому 19 червня 2017 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

04 липня 2017 року ухвалою судді обвинувальний акт призначений до попереднього розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд за участю обвинуваченого, його захисників, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7 і їх представників адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Потерпіла ОСОБА_5 і її представник ОСОБА_8, а також потерпіла ОСОБА_6 підтримали позицію прокурора, будь яких-клопотань не мали.

Потерпілий ОСОБА_7 і його представник ОСОБА_9 також погодилися з думкою прокурора та просили прийняти до розгляду цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 і ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальної та моральної шкоди, а також залучити ПАТ «Страхова група «ТАС» цивільним відповідачем і витребувати у нього належним чином засвідчену копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АЕ № 8545925.

Потерпіла ОСОБА_11 надала суду заяву від 20 липня 2017 року, у якій просить проводити судовий розгляд кримінального провадження у її відсутність, претензій до ОСОБА_4 не має і цивільний позов заявляти не буде.

Потерпілий ОСОБА_10 належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення підготовчого засідання, але в суд повторно не зявився та не повідомив про причини своєї неявки.

Захисник ОСОБА_1 не заперечував щодо можливості призначення обвинувального акту до розгляд по суті та підтримав своє письмове клопотання від 18.07.2017 року про зміну запобіжного заходу на особисту поруку депутатам Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які поручаються, що ОСОБА_4 буде належним чином виконувати покладені на нього судом обов'язки, або на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Клопотання обґрунтовує тим, що за весь час досудового розслідування обвинувачений сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки, з'являвся на кожен виклик слідчого, надавав свідчення щодо обставин справи, з моменту ДТП неодноразово пропонував і надавав матеріальну допомогу родичам загиблих, потерпілим, повністю визнає свою вину та особисто відчуває моральну відповідальність перед потерпілими та родичами загиблих. Стверджує про те, що на даний час відпали ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яким спрямоване застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою. Крім того, ОСОБА_4 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, є діючим депутатом районної ради, де позитивно характеризується.

Захисник ОСОБА_2 підтримала своє аналогічне клопотання від 18.07.2017 року та клопотання захисника ОСОБА_1 про передачу ОСОБА_4 на особисту поруку тим же депутатам Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради.

Захисник ОСОБА_3 підтримав позицію своїх колег і звернув увагу, що після допиту потерпілої ОСОБА_5 у квітні 2017 року орган досудового слідства звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу лише у червні 2017 року. За цей час ОСОБА_4 не вчиняв будь-яких спроб, направлених на ухилення від слідства.

Обвинувачений підтримав позицію своїх захисників.

Вислухавши думку прокурора, який заперечував щодо задоволення клопотання захисників про зміну запобіжного заходу та просив продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою ще на 60 днів, вказуючи, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а також не заперечував щодо клопотання адвоката ОСОБА_9; думку потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_7, а також їх представників, які заперечували щодо задоволення клопотань сторони захисту, зауваження адвоката ОСОБА_8 про те, що вони подані всупереч вимог ч.5 ст.201 КПК України та підлягають залишенню без розгляду, а також не заперечували щодо клопотання адвоката ОСОБА_9; думку потерпілої ОСОБА_6, яка покладалася на розсуд суду, думку захисників щодо прийняття цивільного позову, залучення ПАТ «Страхова група «ТАС» в якості цивільного відповідача та витребування документу, обсудивши заявлені клопотання, суд приходить до наступного.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст.31, 32, 33 КПК України підсудне Дніпропетровському районному суду і підлягає судовому розгляду одноособово суддею.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України або зупинення провадження, суд не вбачає.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону, підстави для його повернення відсутні.

За таких обставин, за відсутності обмежень, передбачених ч.2 ст.27 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін, а також потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7, представників потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, без виклику потерпілої ОСОБА_11 на підставі її заяви від 20.07.2017 року.

За приписом ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право своєю ухвалою обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Під час досудового розслідування 21 червня 2017 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 серпня 2017 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення в справі «Харченко проти України») на тому, що Конвенція передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою. Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення особи свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризиків, не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Відповідно до ст.178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та у подальшому при його продовженні, крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Аналізуючи вказану норму закону, суд приходить до висновку, про наявність існування одного ризику по справі, а саме незаконного впливу на потерпілу.

З урахуванням вищезазначених обставин і того, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки та сім'ю, на даному етапі судового розгляду у повній мірі стороною обвинувачення не доведена необхідність застосування найсуворішого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, суд приходить до висновку, що сама лише тяжкість кримінального правопорушення та можливий вплив на потерпілу не можуть бути підставою для запобіжного ув'язнення особи.

Посилання ж прокурора на те, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, без достатнього обґрунтування та доведеності наявності ризиків, є недостатнім.

У звязку з цим суд не вбачає підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів, про що просив прокурор.

Відповідно до ч.1 ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобовязання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобовязуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Проте захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали суду доказів того, що громадяни України, депутати Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 є саме тими особами, що заслуговують на довіру суду, оскільки вони не є публічними особами та до сьогоднішнього судового засідання суду взагалі не були відомими.

Зазначене викликає у суду сумніви, що ці депутати зможуть належним чином поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обовязків у відповідності до ст.194 КПК України. Сам факт належності їх до корпусу депутатів не є підставою для задоволення клопотання.

У звязку з наведеним клопотання захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на особисту поруку не підлягає задоволенню.

Проте належна процесуальна поведінка та виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків може бути забезпечена іншим запобіжним заходом.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, який на думку суду, в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки за весь час досудового розслідування він сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки, спроб ухилятись від досудового слідства не робив, вперше притягається до кримінальної відповідальності за необережний злочин, офіційно працевлаштований, є діючим депутатом районної ради, має тісні соціальні звязки.

Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК, а також розяснити наслідки їх невиконання.

Посилання адвоката ОСОБА_8 на ч.5 ст.201 КПК України, суд залишає поза увагою.

Відповідно до ч.1 ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на ці вимоги закону та зазначення у позові потерпілого у якості відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС», яким здійснено страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1, суд вважає необхідним залучити це Товариство до участі у кримінальному провадженні у якості цивільного відповідача та витребувати у нього належним чином засвідчену копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АЕ № 8545925, у чому було відмовлено адвокату ОСОБА_9

Відповідно до ч.4 ст.128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які предявляються у цивільному порядку.

Оскільки позов потерпілого ОСОБА_7 відповідає цим вимогам і оплачений судовим збором, він підлягає прийняттю до розгляду у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.314-316, 369 КПК України, суд -

ухвалив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040000000904 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.00 годину 04 серпня 2017 року. Резервними днями судових засідань визначити: 18 серпня 2017 року о 14.00 годині, 23 серпня 2017 року о 09.30 годині та 25 серпня 2017 року о 09.30 годині.

Клопотання захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на особисту поруку і клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою залишити без задоволення.

ОСОБА_17 Вікторовичу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 серпня 2017 року - змінити на домашній арешт строком до 23 вересня 2017 року.

Заборонити ОСОБА_4 залишати місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.00 години до 06.00 години на час дії запобіжного заходу, крім випадків явки до суду для участі у кримінальному провадженні.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці наступні обовязки:

- утриматись від спілкування з потерпілими і свідками по кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- зявлятися до суду за першим викликом;

- негайно повідомляти суд і прокурора про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4, що у разі невиконання покладених обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України обвинувачений має бути негайно доставлений до місця проживання і звільнений з-під варти.

Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору, направити для відому начальнику Дніпровської установи виконання покарань № 4 УДПС України в Дніпропетровській області, та для організації виконання і контролю за поведінкою обвинуваченого направити начальнику Амур-Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Прийняти до розгляду у кримінальному провадженні позовну заяву потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова група «ТАС» матеріальної та моральної шкоди (з додатками до нього).

До участі у кримінальному провадженні № 12016040000000904 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України залучити у якості цивільного відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС».

Керівнику ПАТ «Страхова група «ТАС» забезпечити участь у судовому засіданні 04 серпня 2017 року об 11.00 годині представника Товариства, який повинен мати належним чином оформлену довіреність і документ, що посвідчує особу, а також належним чином засвідчену копію полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності серія АЕ № 8545925.

Копії цивільного позову направити ПАТ «Страхова група «ТАС» і вручити обвинуваченому ОСОБА_4

Судове засідання провести за участю прокурора, обвинуваченого, його захисників, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 і ОСОБА_7, представників потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, представника ПАТ «Страхова група «ТАС».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Бровченко