Ухвала суду № 67960953, 27.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/5897/17 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко О.В.; Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року, ОСОБА_2звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання перерахувати пенсію.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є пенсіонером та з 23.02.11 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зазначила, що 23.03.17р. року вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати, яка була подана до Управління, однак листом від 04.04.17 відповідач відмовив їй у здійсненні перерахунку пенсії.

Посилаючись на те, що відмова відповідача є протиправною, просила визнати дії Управління щодо не включення до розрахунку пенсії всіх складових заробітної плати протиправними, зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату їй пенсії державного службовця з урахуванням включення до складових заробітної плати для призначення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, починаючи з 23.02.11.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року позовну заяву в частині вимог за період з 23.02.2011 по 27.10.2016 залишено без розгляду.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 40376133) провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у розмірі 81 відсотка суми її заробітної плати у відповідності до Закону України «Про державну службу» (у редакції на час призначення пенсії) з урахуванням усіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати згідно довідок № П-11 від 15.03.2017, та від 15.03.2017 № П-11 (виданої на заміну довідки від 21.02.2011 № 221, 222), з урахуванням проведених раніше виплат з 28.10.2016 р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач перебуває з 23.02.11 на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

23.03.17 року позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням всіх виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, сум матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації.

Листом від 04.04.17 відповідач відмовив позивачеві у перерахунку пенсії та зазначив, що розрахунок пенсії проводився у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно довідки від 15.03.17, позивач працювала в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, з якої призначено пенсію.

Також зазначено, що на всі виплати включені у довідці нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також поясненням та запереченням сторін, які знаходяться в матеріалах справи, колегія суддів звертаж увагу на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення держаного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідно посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Згідно частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

У п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 р. зазначено, що перерахунок пенсій проводиться з місця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Державний службовець має право також на інші гарантії та компенсації у сфері оплати праці, передбачені законом.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

У відповідності до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинностіЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 06 листопада 2013 року, від 03 червня 2014 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13, 21-134а14).

Зокрема, у постанові від 03.06.14 (справа №21-134а14), Верховний Суд України звернув увагу, що перевага у таких випадках має надаватись не положенням законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Таким чином, аналізуючи положення ст. 37 Закону України «Про державну службу», статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», приходжу до висновку про те, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Викладені у запереченнях доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким передбачено, що в разі неприйняття до 01.06.15 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.15 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», є необґрунтованими і безпідставними, оскільки положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії та в разі зміни посадових окладів, а не у випадку, коли здійснюється перерахунок у зв'язку з неправильним визначенням розміру пенсії при первинному її призначенні.

Статтею 1 Закону УРСР від 03 липня 1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 зазначеного вище Закону України, визначено об'єкти індексації, зокрема пенсії.

За приписами статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України встановлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 2009 № 228/10/136-09 щодо індексації грошових доходів зазначено, відповідно до пункту 2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок), затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 (зі змінами і доповненнями), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно пункту 5 Порядку встановлено, що місяць в якому відбулося підвищення грошових доходів населення за рахунок його постійних складових, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Грошові доходи, одержані за цей місяць, не індексуються. З наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації. Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексації, нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. У разі порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначенні базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.

У листі Міністерства соціальної політики України від 27 січня 2011 № 150-10/136-11 щодо індексації грошових доходів зазначено, що у разі підвищення працівнику заробітної плати для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться заробітна плата до підвищення (з урахуванням посадового окладу, доплат, надбавок, передбачених чинним законодавством, та премій) в розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Місяць встановлення надбавки, що передбачена чинним законодавством, та місяць, в якому збільшується її розмір за рахунок постійно зростаючого відсотка порівняно з попереднім періодом, вважаються базовими при проведенні індексації у разі, якщо сума підвищення грошових доходів перевищує суму індексації, яка б мала бути нарахована за відповідний місяць. При цьому місяць поновлення виплати передбаченої законодавством надбавки після тимчасової її невиплати не є підставою вважати місяць базовим для проведення індексації. У разі, якщо одночасно з поновленням виплати надбавки має місце збільшення її розміру, то в такому випадку місяць, в якому відбулося таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації.

Базовим з метою проведення індексації вважається місяць, в якому заробітна плата збільшилася за рахунок підвищення (установлення) її складових, що виплачуватимуться постійно. Інакше такий місяць не вважатиметься базовим, тому індексація має провадитися на загальних підставах.

Щоб місяць підвищення вважався базовим, сума підвищення має перекрити суму індексації, яку могло бути нараховано в цьому місяці, а інакше індексацію потрібно здійснювати на загальних підставах.

Виплата разових премій, надбавок і доплат не є підставою вважати місяць базовим, оскільки таке підвищення має тимчасовий характер.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що призначення пенсії позивача фактично було здійснений відповідачем у зв'язку з неправильним обчисленням її розміру (без урахування сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати).

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2015 року № К/800/9155/15.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а відтак підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.