Ухвала суду № 67960622, 13.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2017 рокусправа № 804/15389/15 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Уханенка С.А.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 804/15389/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ПрАТ «Трансмаш» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС (далі по тексту відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в частині загальної суми 210273,00 грн., з якої за основним платежем у розмірі 140182,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 70091,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року позовні вимоги ПрАТ «Трансмаш» задоволено в повному обсязі.

Відповідач Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, не погоджуючись з постановою суду подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що субєкт господарювання ТОВ «Укртес», який є контрагентом позивача, у своїй діяльності не створює реальних дій по купівлі-продажу товарів, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував, що господарські операції ПрАТ «Трансмаш» з ТОВ «Укртес» не є фактичними, оскільки не відповідають основній діяльності контрагента, не встановлено ланцюг проданих товарів. Апелянт вказував, що контрагент, з яким позивач мав відносини не має виробничих потужностей, не знаходиться за адресою реєстрації, товари, які були передані ТОВ «Укртес» не були у його власності, не прослідковуються ланцюги поставок та придбання контрагентом товарно-матеріальних цінностей. Апелянт вказував, що операції не підтверджені всіма первинними документами, встановлено недоцільність отримання товарів, відсутні сертифікати на поставлений товар, товарно-транспортні накладні, як докази транспортування товару. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні, зокрема відсутні докази оплати за отримані товари, відсутні акти прийому-передачі товарів. Апелянт зазначив, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності не були реалізовані та використані у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що вони і не були поставлені покупцю.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, податкове повідомлення-рішення оскаржується у частині взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Укртес», та вказував що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача на момент виконання договору був платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням самого договору поставки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укртес» є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з постачання товарів, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Суд першої інстанції зазначив, що отримання від ТОВ «Укртес» товару за договором, його оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено з матеріалів справи, Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, з 03.09.2015 року по 16.09.2015 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «Трансмаш», з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Укртес» у березні 2015 року, ТОВ «Слалом ЛТД» у квітні 2015 року. За результатами перевірки 23.09.2015 року складено акт № 101/28-01-40-02-04832737. Згідно висновків перевірки, викладених у акті, встановлено порушення ПрАТ «Трансмаш» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 182231,00 грн., в тому числі за березень 2015 року на суму 140182,00 грн., за квітень 2015 року на суму 42049,00 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ПрАТ «Трансмаш» з ТОВ «Укртес» та ТОВ «Слалом ЛТД», відсутність обєктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

Встановлено, що ПрАТ «Трансмаш» не погоджуючись з висновками акту перевірки направило до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС заперечення, які відповідно до листа від 12.10.2015 року за № 10292/10/28-01-40-02-16 залишені без задоволення, а висновки акту від 23.09.2015 року № 101/28-01-40-02-04832737 без змін.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ ДФС 16.10.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000784002, яким ПрАТ «Трансмаш» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 273346,50 грн., з яких 182231,00 грн. за основним платежем та 91115,50 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно матеріалів справи, ПрАТ «Трансмаш» оскаржує податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 року №0000784002 в частині загальної суми 210273,00 грн., з якої за основним платежем у розмірі 140182,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 70091,00 грн., за господарськими операціями за березень 2015 року з ТОВ «Укртес».

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Укртес» (постачальник) 05.03.2015 року укладено договір поставки № 05-03(М), згідно умов договору постачальник зобовязувався передати у власність покупця товар, покупець зобовязувався прийняти та оплати товар. Відповідно до умов договору, приймання товару по кількості, якості, комплектності, здійснюється за накладною, якщо інші умови не передбачені додатковою угодою чи специфікацією. Згідно додаткової угоди до договору, ТОВ «Укртес» передало ПрАТ «Трансмаш» товар (вал-шестерня, втулка, стойка, упор, фланець, шестерня, патрон, гайка, колесо зубчасте та інше) у визначеній кількості та за визначеною ціною, на загальну суму 841092,65 грн. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Укртес» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності. За результатами виконання договору ТОВ «Укртес» видало ПрАТ «Трансмаш» податкові накладні № 966 від 25.03.2015 року, № 967 від 25.03.2015 року, № 970 від 25.03.2015 року, № 971 від 25.03.2015 року, № 969 від 25.03.2015 року, № 968 від 25.03.2015 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Позивач сплатив за отриманий товар відповідно до видаткових накладних та рахунків на оплату, наявних в матеріалах справи. Оплата за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 841092,65 грн.

Встановлено, що між сторонами договору поставки від 05.03.2015 року № 05-03(М) підписано акт звірки від 01.12.2015 року, відповідно до якого ТОВ «Укртес» передало ПрАТ «Трансмаш» весь замовлений товар, підтверджено, що ПрАТ «Трансмаш» повністю розрахувалось за поставлений товар перед ТОВ «Укртес». Акт підписано представниками ТОВ «Укртес» та ПрАТ «Трансмаш».

В матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 969 від 25.03.2015 року, відповідно до якої транспортування товару (запчастин) здійснювалось покупцем самостійно, автомобільним перевізником, замовником та вантажоодержувачем вказано ПрАТ «Трансмаш», вантажовідправник - ТОВ «Укртес», перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження м. Дніпропетровськ, Автопаркова 1, до пункту розвантаження м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська 17. Відповідно до товарно-транспортної накладної, перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Ford, номер реєстрації АЕ4144ВО, водій ОСОБА_1

До товарно-транспортної накладної ПрАТ «Трансмаш» виписано подорожній лист на автомобіль Ford, номер реєстрації АЕ4144ВО, водій ОСОБА_1

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Ford, модель Transit Connect, фургон малотоннажний, власник ПрАТ «Трансмаш».

Згідно копії трудової книжки (дублікат) АС № 102618, водій ОСОБА_1 з 23.01.2015 року є працівником ПрАТ «Трансмаш», що підтверджується записом № 32 у трудовій книжці.

В матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості, картки складського обліку відповідно до яких товари придбані у ТОВ «Укртес» позивач поставив на складський облік.

В матеріалах справи наявний договір від 24.11.2014 року № 1124/НЮ укладений між ПрАТ «Трансмаш» (виконавець) з ДП «Придніпровська залізниця» (замовник). Матеріалами справи встановлено, що придбання ПрАТ «Трансмаш» у ТОВ «Укртес» запчастин (вал-шестерня, втулка, стойка, упор, фланець, шестерня, патрон, гайка, колесо зубчасте та інше) здійснювалось з метою належного виконання договору укладеного ПрАТ «Трансмаш» з ДП «Придніпровська залізниця». Ремонтні роботи з боку ПрАТ «Трансмаш» проводились з використання самостійно придбаних запчастин.

Відповідно до акту списання № 4 від 31.03.2015 року, ПрАТ «Трансмаш» списало з обліку придбані у ТОВ «Укртес» запчастини.

Згідно актів № КР-124/2 від 31.03.2015 року, № КР-389/2 від 31.03.2015 року, ДП «Придніпровська залізниця» прийняла послуги по капітальному ремонту у ПрАТ «Трансмаш».

Отже, матеріалами справи підтверджується використання придбаного товару позивачем у своїй господарській діяльності.

Основними видами діяльності ПрАТ «Трансмаш» відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.04.2015 року є виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, тобто придбані запчастини, устаткування використовувались для провадження господарської діяльності, зокрема для виконання договірних зобовязань з капітального ремонту перед ДП «Придніпровська залізниця».

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що господарська операція повязана як з фактом підписання договору, так із фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, використання активів у власній діяльності.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обовязкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобовязання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари, наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Укртес» у звязку з фактичними підтвердженнями реальності господарських операцій. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір постачання, який діяв між позивачем та ТОВ «Укртес» визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати, які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Завершальною ознакою по виконанню договорів є отримання придбаних товарів та оплата за них, ПрАТ «Трансмаш» отримало у свою власність придбані у постачальника запчастини, поставило їх на облік, у подальшому використовувало їх у власній діяльності, тобто ланцюг обороту виконано.

Отже, аналізуючи викладені обставини та матеріали справи, встановлено підтвердження реальності здійснення контрагентом позивача господарських відносин, виконання договору. Головною ознакою по комерційній корисності від придбаного товару є його використання у своїй власній діяльності. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім використання товару, майновий стан та наявність активів у позивача змінювалась.

Довести правомірність своїх дій відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі № 804/15389/15 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до статей 211, 212 КАС України.

Головуючий:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:С.А. Уханенко