Постанова № 67959881, 25.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017 року Справа № 912/3827/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) ОСОБА_1,

суддів Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2- представник, довіреність №07/01-24/20 від 10.01.2017 р.,

від відповідача-1: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від відповідача-2: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційні скарги Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та Олександрійського управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2017р. у справі №912/3827/16

за позовом Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, м.Кропивницький

до відповідача-1 Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, м.Олександрія

до відповідача-2 Олександрійського управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м.Олександрія

про стягнення 2972грн.96 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2017р. у справі №912/3827/16 (суддя Наливако Є.М.) позов Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задоволено, з державного бюджету за рахунок держави через Олександрійське управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь позивача стягнуто шкоду в сумі 2972грн.96коп., завдану Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо протиправності висновків відповідача-1, які стали підставою для звільнення ОСОБА_3 з посади провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодську, щодо беззаперечного прямого зв"язку таких висновків із неправомірним звільненням названої особи та щодо необхідності виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з того, що ці обставини встановлені судовим рішенням і не потребують доказування, з того, що незалежно від вини податкової інспекції під час складання висновків про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених ст.5 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3, завдана позивачу шкода відшкодовується державою, з наявності всіх необхідних елементів, які підтверджують завдання шкоди позивачу саме відповідачем-1, а також з того, що механізм виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету визначено Порядком виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р., згідно з яким безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди здійснює казначейство;

- не погодившись з прийнятим рішенням, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція (далі- Олександрійська ОДПІ) Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_3 та позивачем є трудовими, про те, що відповідно до ст.237 Кодексу законів про працю покриття шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв"язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу відбувається за рахунок службової особи, яка винна в незаконному звільненні працівника, про те, що покривати шкоду повинна саме службова особа, яка видала наказ про звільнення ОСОБА_3, про те, що позивач не зазнав збитків, оскільки кошти, які були виплачені ОСОБА_3, є коштами, закладеними у кошторисі для виплати заробітної плати, а також про те, що виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу не являється і збитками;

- представник скаржника в судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином;

- апеляційна скарга на рішення господарського суду подана також і Олександрійським управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області;

- управління, з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- при цьому управлінням зазначено, що учасниками спору по даній справі є органи державної влади, спір виник не з господарських відносин, а з питань виконання податковою інспекцією адміністративних функцій у сфері проходження публічної служби представником позивача, тобто з публічно-правових відносин, врегульованих Законом України "Про очищення влади", що відсутні норми закону, які б прямо передбачали вирішення спору між суб"єктами владних повноважень з приводу застосування вказаного Закону господарським судом, що в обґрунтування позову були покладені положення ст.1166 Цивільного кодексу України, в судовому засіданні 17.03.2017р. позивачем подано заяву із змінами одночасно як підстав позову вказано посилання на ст.1173 Цивільного кодексу України, так і предмета позову стягнення з Державного бюджету України через Олександрійське управління Державної казначейської служби України шкоди в сумі 2972грн.96коп., зміни до позовної заяви відповідачам не надавалися до початку судового засідання 17.03.2017р. і останні не могли висловити свою позицію з приводу вказаних змін, право позивача на зміну предмета позову або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, що покладання на власника (державу) відповідальності за покриття шкоди організації трудовим кодексом не передбачено, застосування ст.1173 Цивільного кодексу України можливе лише у разі коли органом влади завдано шкоди фізичній або юридичній особі у цивільних правовідносинах, у даному випадку вказана норма взагалі не застосовується, оскільки позивач і відповідач-1 є представниками держави Україна у цивільних правовідносинах, а також що позивачем не надано доказів понесення додаткових, ніж заплановані та передбачені у кошторисі витрати, здійснення будь-яких додаткових зусиль і витрат у зв"язку з тимчасовою відсутністю звільненого працівника;

- представник відповідача-2 в судове засідання не з"явився, в апеляційній скарзі відповідач-2 просить розглядати справу за відсутністю представника;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційні скарги податкової інспекції та управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області без задоволення, посилаючись на те, що предметом позовної заяви є збитки, завдані податковою інспекцією у зв"язку з виконанням протиправних дій, на те, що спеціальним для даних правовідносин є Закон України "Про державну службу", звільнення ОСОБА_3 відбулося виключно на підставі висновку податкової інспекції, управління юстиції вчинило необхідних заходів стосовно проведення об"єктивної перевірки працівника органом податкової інспекції, дії управління відповідають положенням спеціального законодавства у зв"язку з чим висновки господарського суду про неможливість застосування ст.237 Кодексу законів про працю є вірними, на те, що відповідач-1 не надав суду доказів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, а також на те, що на підставі помилкових висновків відповідача-1 позивач був змушений виплатити заробітну плату працівнику, який фактично не виконував роботу відповідно до своїх службових обов"язків, що призвело до необґрунтованих витрат бюджетних коштів;

- у додаткових поясненнях позивач зазначає, що висновки податкової інспекції, здійснені за результатами перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3, які в подальшому визнані адміністративним судом протиправними та скасовані, є відображенням дій податкових інспекторів та породжують правові наслідки для управління шляхом покладення на нього обов"язку по поновленню ОСОБА_3 на посаді та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що за час такого прогулу управління виплатило названій особі кошти за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2111 "Заробітна плата" та єдиний соціальний внесок, а також, що у зв"язку із звільненням ОСОБА_3 інші працівники відділу ДРАЦС по м.Світловодську змушені були виконувати додаткову роботу і як компенсація за додаткове навантаження їм було збільшено розмір преміювання у квітні 2016р. на 20 процентів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону Світловодської ОДПІ Головного управління юстиції ДФС у Кіровоградській області від 11.12.2015р. №9707/10/17-03-45, висновку про результати додаткової перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону Світловодської ОДПІ Головного управління юстиції ДФС у Кіровоградській області від 10.02.2016 № 588/10/17-03-45 наказом №242/к від 19.02.2016 виконуючим обов"язки начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області було звільнено ОСОБА_3 з посади провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Світловодську Світловодського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 у справі №П/811/258/16 визнано протиправними та скасовано висновки Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11.12.2015 та 10.02.2016 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону Україну "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3 Вказана постанова залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016р..

Постанова суду від 06.05.2016 виконана управлінням, що підтверджується наказом від 06.05.2016 № 1152/к про поновлення ОСОБА_3 на роботі, довідкою № 08/01-24/2174 від 03.10.2016 Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, якою повідомляється, що ОСОБА_3 працює в органах юстиції з 12.07.2010р., займає посаду провідного спеціаліста Світловодського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану з 19.12.2011, у травні 2016 року за час вимушеного прогулу виплачено середній заробіток в сумі 2 972грн.96коп., що підтверджується копією розрахункового листа за травень 2016 року та копією платіжного доручення від 12.05.2016р., списком перерахування в банк №16 заробітної плати за першу половину травня 2016 року.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення управління з позовом до господарського суду про стягнення на його користь 2972грн.96коп. шкоди.

При цьому відповідачами за позовом були визначені Олександрійська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та Олександрійське управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.

Як на правові підстави для звернення з позовом управління посилалося, у тому числі і в заяві від 17.03.2017р., на приписи ст.ст.1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1173 названого Кодексу шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

На відміну від загальної норми ст.1166 Кодексу, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст.1173 Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено вище, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2016 у справі № П/811/258/16, що залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, визнано протиправними та скасовано висновки Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11.12.2015р. та 10.02.2016р. про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3.

Вказаною постановою встановлено, що протиправним є і наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про звільнення ОСОБА_3, оскільки прийнятий виключно на підставі помилкових висновків податкового органу.

Отже, протиправність висновків податкової інспекції, які стали підставою для звільнення ОСОБА_3 та беззаперечний прямий зв'язок таких висновків із неправомірним звільненням ОСОБА_3 і з необхідністю виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 2972грн.96коп., встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому відповідно до положень ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не потребують доказування у справі, що розглядається.

При цьому протиправність висновків податкової інспекції є наслідком неповного дослідження останньою під час проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3 обставин по встановленню законних джерел фінансування, з яких нею були отримані кошти на придбання права власності частки квартири.

З огляду на викладене господарський суд дійшов правомірного висновку, що саме у зв'язку із неправомірними рішеннями податкової інспекції, що викладені у висновках Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 11.12.2015 та 10.02.2016 про результати перевірки достовірностей відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3, позивачу завдано шкоди у розмірі 2972грн.96коп, які останнє змушено було виплатити за судовим рішенням у зв'язку із неправомірним звільненням ОСОБА_3

Відтак, незалежно від вини Світловодської ОДПІ під час складання таких висновків від 11.12.2015р. та 10.02.2016р. стосовно ОСОБА_3, завдана позивачу шкода відшкодовується державою.

Також господарським судом вірно встановлено, що розмір середнього заробітку, сплаченого ОСОБА_3 за вимушений прогул визначено наступним чином: строк вимушеного прогулу становить 2 місяці 10 днів; середньоденна заробітна зарплата ? 138грн.28коп; середньомісячна зарплата ? 2972грн.96коп.. Постановою від 06.05.2016р. стягнуто з управління на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7328грн.72 коп., водночас постанову допущено до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 2972грн.96коп, які позивач негайно сплатив ОСОБА_3.

Відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22 платіжне доручення ? розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно з п.3.8. Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Платіжне доручення, копія якого додана управлінням до матеріалів справи, на підтвердження факту здійснення виплати грошових коштів ОСОБА_3 відповідає за формою та змістом вимогам Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та вказаної Інструкції.

Управління надало господарському суду витяг зі списку до платіжного доручення від 12.05.2016р., що підтверджує сплату грошових коштів на користь ОСОБА_3 в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, обставини щодо наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення стосовно завдання шкоди саме податковою інспекцією доведені управлінням в установленому порядку, підтверджені належними та допустимими доказами.

Тому позовні вимоги управління правильно визнані господарським судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Посилання податкової інспекції на ст.237 Кодексу законів про працю України колегією суддів не прийняті до уваги.

У даному випадку, звільнення ОСОБА_3 відбулося в силу приписів ч.14 ст.5 Закону, України "Про очищення влади", відповідно до якої керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини пятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Отже, у керівника органу (Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області) не було повноважень на перевірку відомостей чи піддавання сумніву результатів перевірки, що проведена працівниками Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, правонаступником якого є відповідач І, а був лише безспірний обов'язок звільнити працівника на підставі проведеної перевірки .

Посилання управління державної казначейської служби на зміну позивачем як предмета так і підстав позову шляхом подання заяви після початку розгляду господарським судом справи по суті є безпідставними.

Так, в абз.4 п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При поданні позивачем до господарського суду заяви від 17.03.2017р. предмет позову, яким є заподіяння шкоди та обставини позову стосовно виплати ОСОБА_3 середнього заробітку за вимушений прогул внаслідок визнання адміністративним судом протиправними висновків податкової інспекції не змінювалися.

Доводи управління державної казначейської служби про те, що непонесення позивачем шкоди у зв"язку з включенням відповідних коштів до кошторису, визнані колегією суддів необґрунтованими тому, що ОСОБА_3 фактично ці дні вимушено не працювала і, відтак, в ці дні роботу виконували інші працівники, яким було виплачено належну заробітну плату. В

Виплата ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу не могла бути передбачена кошторисом, оскільки нею фактично не виконувалась робота, саме внаслідок неправомірних дій працівників податкової інспекції.

Посилання управління державної казначейської служби на те, що спір по даній справі виник з публічно-правових відносин колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки відповідач-1 не здійснює відносно позивача в цьому спорі власних управлінських функцій, в тому числі, і на виконання делегованих повноважень.

Керуючись ст.ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2017р. у справі №912/3827/16 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Подобєд

Суддя Л.П.Широбокова

Повна постанова складена 26.07.2017р.