Постанова № 67959877, 24.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа№ 910/23236/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Собуцька Я.Ю., представник за довіреністю №б/н від 23.05.2017р.;

від відповідача - Штельмах В.Ю., представник за довіреністю №30/18 від 11.01.2017р.;

від третіх осіб - представники не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/23236/16 (суддя Цюкало Ю.В.) за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава" про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про повернення на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, сплаченого позивачем в порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. за пошкодження транспортного засобу "Toyota Auris", д.р.н. НОМЕР_1 при настанні страхового випадку 07.04.2014 року, а також про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 940,72 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/23236/16 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 26 383,15 грн. страхового відшкодування; у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 940,72 грн. відмовлено.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що з набранням законної сили рішенням суду про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь потерпілої особи - ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, підстава для отримання від ПАТ "HACK "Оранта" в порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. у відповідача відпала, задовольнив позов в частині стягнення вказаних коштів з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, місцевий господарський суд виходив з того, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/23236/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що під час вирішення спору у цивільній справі судами було враховано факт сплати позивачем відповідачу в порядку суброгації коштів в сумі 26 383,15 грн., отже, за доводами скаржника, підтверджено правомірність їх отримання відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 було залучено до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава".

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 24.07.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третіх осіб, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) 14 січня 2014 року було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ТП8876Га/14п.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Toyota Auris", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

ОСОБА_5, керуючи автобусом "Богдан А- 09202", д.н.з. НОМЕР_2, що належить ТОВ "Євробус Полтава", 07.04.2014 року рухаючись в м. Полтава по вул. Калініна від вул. 23 Вересня в напрямку регульованого перехрестя з вул. Алмазна виїхав на вищевказане перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, при цьому не дотримавшись безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем Toyota Auris, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався попереду в попутному напрямку та виконував маневр розвороту на перехресті.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 12.06.2014 року ОСОБА_5 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України і звільнено від кримінальної відповідальності, в зв'язку з примиренням з потерпілим.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було сплачено ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 26 893, 15 грн.

Враховуючи те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ "Євробус Полтава" була застрахована в ПАТ HACK "Оранта", відповідно до поліса № АС/7524000, відповідач, в порядку суброгації звернувся до позивача із заявою №11325/26/ЦВ від 25.12.2014 р. про відшкодування суми страхового відшкодування в розмірі 26 893,15 грн.

Позивачем 11.02.2015 року було сплачено на користь відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 26 383,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7135 від 11.02.2015 року.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2015 року у справі №554/16259/14-ц (2/554/329/2015) стягнуто на користь ОСОБА_6: з відповідача - Hаціональної Aкціонерної Cтрахової Kомпанії "Оранта" гроші в сумі 74 120 гривень 99 копійок, як відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я, 3695 гривні 39, як відшкодування заподіяної моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження; з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава" гроші в сумі 6304 гривень 45 коп. за моральну шкоду пов'язану з ушкодженням здоров'я та 5000 гривень моральної шкоди заподіяну майну; стягнуто на користь ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7: з відповідача - Hаціональної Aкціонерної Cтрахової Kомпанії "Оранта" гроші в сумі 10 гривень 66 копійок, як відшкодування заподіяної моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я; з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава" гроші в сумі 4989 гривень 34 копійки за моральну шкоду пов'язану з ушкодженням; стягнуто на користь ОСОБА_4: з відповідача - Hаціональної Aкціонерної Cтрахової Kомпанії "Оранта" гроші в сумі 50 000 гривень 00 копійок, як відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої внаслідок ушкодження майна; з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава" на користь ОСОБА_4 гроші в сумі 232 834 гривень 41 копійок за матеріальну шкоду пов'язану з ушкодженням майна та 5000 гривень моральної шкоди за шкоду заподіяну майну; стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава" на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн. солідарно.

Апеляційним судом Полтавської області вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково (рішення від 09.11.2015).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_4 задоволено, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задоволено частково, рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2015 року скасовано, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 березня 2015 року залишено в силі.

Обставини щодо вказаної ДТП, встановлені рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2015 року у справі №554/16259/14-ц (2/554/329/2015), є преюдиціальними та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доведення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На виконання вказаного рішення суду, позивач відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 51777217 від 27.07.2016 року перерахував ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38200 від 01.08.2016 року.

Позивач зазначає, що з набранням законної сили рішенням суду про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь потерпілої особи - ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі всього ліміту відповідальності, підстава для отримання від ПАТ "HACK "Оранта" в порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. за пошкодження транспортного засобу "Toyota Auris", д.р.н. НОМЕР_1 при настанні страхового випадку 07.04.2014 року у відповідача відпала.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що з набранням законної сили рішенням суду про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь потерпілої особи - ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, підстава для отримання від ПАТ "HACK "Оранта" в порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. у відповідача відпала, задовольнив позов в частині стягнення вказаних коштів з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст.1191 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; 2) регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Враховуючи викладене, відповідач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора, до позивача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Богдан А- 09202", д.н.з. НОМЕР_2, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Таким чином, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вже вказувалося, приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було сплачено ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 26 893, 15 грн.

Враховуючи те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ "Євробус Полтава" була застрахована в ПАТ HACK "Оранта", відповідно до поліса № АС/7524000, відповідач, в порядку суброгації звернувся до позивача із заявою №11325/26/ЦВ від 25.12.2014 р. про відшкодування суми страхового відшкодування в розмірі 26 893,15 грн.

Позивачем 11.02.2015 року було сплачено на користь відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 26 383,15 грн. (26 893,15 грн. - 510 грн. франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №7135 від 11.02.2015 року.

Крім цього, позивачем на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2015 року у справі №554/16259/14-ц (2/554/329/2015), залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року, було додатково перераховано ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, позивачем було сплачено страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну у загальному розмірі 76 383,15 грн. (26 383,15 грн. + 50 000,00 грн.).

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 9.2. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно з п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Ліміт відповідальності ПАТ HACK "Оранта" за страховим полісом №АС/7524000 за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого становить 50 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю (здоров'ю) на одного потерпілого - 100 000 грн., франшиза - 510 грн.

Враховуючи, що ліміт відповідальності ПАТ HACK "Оранта" за страховим полісом №АС/7524000 за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого становить 50 000,00 грн., а позивачем було відшкодовано 76 383,15 грн., то сума виплачена відповідачу у розмірі 26 383,15 грн. перевищує вказаний ліміт відповідальності.

В свою чергу, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Отже, виплата позивача потерпілій особі повинна обмежуватися страховою сумою у розмірі 50 000,00 грн., що була визначена у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №АС/7524000).

Таким чином, саме в межах вказаної суми позивач повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну майну потерпілого.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути.

При цьому, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У даному випадку, з набранням законної сили рішенням суду про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" на користь потерпілої особи - ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності (50 000,00 грн.), підстава для отримання від ПАТ "HACK "Оранта" в порядку суброгації страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн. у відповідача відпала.

Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Вказані кошти відповідачем позивачу повернуті не були.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення коштів у розмірі 26 383,15 грн. з відповідача на користь позивача.

Доводи апелянта про те, що під час вирішення спору у цивільній справі судами було враховано факт сплати позивачем відповідачу в порядку суброгації коштів в сумі 26 383,15 грн., отже, за доводами скаржника, підтверджено правомірність їх отримання відповідачем, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 було зазначено, що правильними є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки цивільна відповідальність особи, що керувала автобусом "Богдан А- 09202", д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована у HACK "Оранта", страховий поліс № АС/7524000, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50 000 грн., а тому відповідач - HACK "Оранта" повинна виплатити, ОСОБА_4 50 000 грн. як відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну.

Отже, у рішенні Октябрського районного суду м. Полтава від 12.03.2015 року у справі №554/16259/14-ц (2/554/329/2015), залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, навпаки були встановлені обставини щодо обмеження ліміту відповідальності ПАТ "HACK "Оранта" 50 000 грн., що не суперечить висновкам місцевого господарського суду у даній справі.

Посилання у вказаних судових рішеннях на сплату ПАТ "HACK "Оранта" ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" 26 383,15 грн. жодним чином не свідчить про те, що судом зроблено правовий висновок про правомірність того, що ПАТ "HACK "Оранта" в сукупності має сплатити 76 383,15 грн.

Навпаки, суд зазначив про наявність у ПАТ "HACK "Оранта" ліміту відповідальності у розмірі 50 000 грн.

У будь-якому разі тлумачення апелянтом вказаних судових рішень не може свідчити про можливість застосування у цій ситуації ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, адже у вказаній нормі йдеться саме про встановлені судом фактичні обставини (факти), а не про правові висновки, тощо.

Факт оплати 26 383,15 грн., встановлений судами у вказаній та даній справах, у сукупності з правовими висновками судів про ліміт відповідальності ПАТ "HACK "Оранта" у розмірі 50 000 грн., свідчить про те, що вказані кошти в сумі 26 383,15 грн. є зайво сплаченими позивачем.

Таким чином, враховуючи встановлення в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліміту відповідальності позивача у розмірі 50 000 грн., а також з огляду на присудження до стягнення та сплату позивачем вказаних коштів потерпілій особі, відповідач зобов'язаний повернути ПАТ "HACK "Оранта" сплачені ним в порядку суброгації ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" кошти страхового відшкодування у розмірі 26 383,15 грн.

Наведені вище доводи апелянта на результат розгляду даної справи не впливають та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки неповернення позивачу вказаних коштів призведе до притягнення його до подвійної відповідальності, що є неприпустимим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у вказаній частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 940,72 грн. слід зазначити наступне.

Позивачем нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 940,72 грн. було здійснено на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України (по аналогії).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 Цивільного кодексу України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Враховуючи те, що у даному випадку розмір процентів за користування чужими коштами не встановлено ані договором, ані чинним законодавством (приписи ст. 1048 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню по аналогії) та з огляду на відсутність порушення відповідачем саме грошового зобов'язання (оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України) у зв'язку з тим, що відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав), припис статті 536 Цивільного кодексу України не може бути застосований.

Отже, позивачу слід відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2017р. у справі №910/23236/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/23236/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко