Ухвала суду № 67959438, 25.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.07.2017Справа № 910/4521/14За позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Квазар"

за участю Генеральної прокуратури України

про усунення перешкод у користуванні майном, -

За розглядом скарги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача (скаржника): Радкевич О.І. (директор); Костюк С.Ю. (представник за довіреністю №07-17/Д від 06.02.2017р.); Фесюк С.І. (представник за довіреністю №79-17/Д від 22.02.2017р.);

від відповідача (боржника): Чабан Д.Ф. (представник за довіреністю №04/2017 від 04.07.2017р.); Капуловський А.В. (представник за довіреністю № 07/2017 від 07.07.2017р.);

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури: Гаврюшенко Г.В. (за посвідченням №002658);

від ДВС: Полінський В.А. (представник за довіреністю №Д/13 від 24.04.2017р.).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" (надалі також - відповідач), в якому просить суд:

- усунути перешкоди на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у користуванні групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" із вказаних груп приміщень, вселення до них позивача і забезпечення позивачу безперешкодного проходу до вказаних груп приміщень через приміщення №2;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" усунути перешкоди Державному підприємству "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України щодо користування державним майном, яке перебуває на його балансі, шляхом забезпечення безперешкодного користування позивачем входом до сходових маршів першого поверху та входами до пасажирських ліфтів, розташованих в приміщенні №1 першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька,3 у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. (повне рішення складено 26.12.2016р.) у справі №910/4521/14 позовні вимоги задоволено частково. Усунуто перешкоди на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у користуванні групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" із вказаних груп приміщень та стягнуто з відповідача 1 218,00 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017р. прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016р. та припинено апеляційне провадження по справі №910/4521/14.

24.03.2017р. Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідні накази на виконання вказаного судового рішення.

01.06.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства "Науково-дослідного інституту мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2017р. поновлено Державному підприємству "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України строк для подачі скарги та призначено скаргу до розгляду на 04.07.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017р. розгляд справи відкладено до 25.07.2017р.

В судове засідання 04.07.2017р. представник третьої особи не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та його неявка відповідно до ст. 121-2 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Скарга позивача мотивована тим, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі допущено порушення вимог ст. 66 закону України «Про виконавче провадження» та не вжито всіх необхідних дій для виконання судового рішення за відсутності боржника, не здійснено вихід до спірних приміщень, не описано майно та не встановлено факт виконання судового рішення, внаслідок чого, на думку позивача, державним виконавцем неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати вказану постанову, поновити виконавче провадження №53777189 та зобов'язати орган виконання судових рішень провести всі необхідні дії для виконання наказу суду від 24.03.2017р. у даній справі.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмові заперечення проти скарги, відповідно до змісту яких не погоджується з поданою позивачем скаргою та просить в її задоволенні відмовити, посилаючись на правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

Третя особа у своїх письмових запереченнях на скаргу позивача та вказує на правомірність дій державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі та безпідставність вимог позивача.

Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надано письмові заперечення на скаргу позивача, відповідно до яких останній вказує на те, що всі виконавчі дії було вчинено відповідно до вимог закону України «Про виконавче провадження» та 11.05.2017р. було здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі, в ході якого було складено акт про те, що відповідач не знаходиться у спірних приміщеннях та добровільно виселився з них, вказані обставин були засвідчені підписами сторін та понятими, крім боржника, на підставі чого держаним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189.

Генеральна прокуратура України письмових пояснень на скаргу не подала, в судовому засіданні 25.07.2017р. підтримала вимоги скарги та просила суд її задовольнити.

Розглянувши скаргу позивача, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Як передбачено в ст. 26 закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як видно з матеріалів справи, 13.04.2017р. стягувач звернувся до органу виконання судових рішень з заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі.

Постановою державного виконавця від 24.04.2017р. відкрито виконавче провадження №53777189 з примусового виконання наказу суду від 24.03.2017р. у даній справі та надано боржнику 10-денний термін для добровільного виконання судового рішення.

Актом державного виконавця від 11.05.2017р. в присутності понятих, представника власника, іншого державного виконавця встановлено, що відповідач не знаходиться у спірних приміщеннях та добровільно виселився з них, підтвердженням чого є договір-купівлі продажу виробничих приміщень громадянці Туреччини Доган Рабіє, на підставі чого судове рішення у даній справі фактично виконано, вказані обставин були засвідчені підписами стягувача та понятими.

Згідно п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 39 закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Постановою державного виконавця ВП №53777189 від 11.05.2017р. у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду у даній справі згідно Акту державного виконавця від 11.05.2017р., виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 24.03.2017р. закінчено.

Стягувач при зверненні до суду з даною скаргою вказує на те, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі допущено порушення вимог ст. 66 закону України «Про виконавче провадження» та не вжито всіх необхідних дій для виконання судового рішення за відсутності боржника, не здійснено вихід до спірних приміщень, не описано майно та не встановлено факт виконання судового рішення, у зв'язку з чим вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189 неправомірною та просить суд її скасувати.

Так, в обґрунтування скарги на дії державного виконавця позивач зазначає, що за договором купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017р., зареєстрованим за № 774, на який посилається державний виконавець в Акті від 11.05.2017р., було відчужено виробничі приміщення - групи приміщень 2/11 (в літ. А9), що знаходяться за адресою вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, натомість виселення відповідача мало проводитись з груп приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м, тобто вказаний договір не стосується спірних приміщень.

Крім того, позивач вказує на те, що при спробі облаштування альтернативного входу до вказаних приміщень, відповідачем було вчинено неправомірні дії щодо невиконання судового рішення у даній справі, про що свідчить надана до матеріалів справи копія протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.05.2017р.

Відповідно до наданого позивачем акту про перешкоджання з боку ТОВ «АТА» роботі інвентаризаційної комісії ДП «НДІ мікроприладів» від 19.05.2017р., комісією позивача не змогла зафіксувати стан груп приміщень на першому поверсі адміністративно-лабораторного корпусу літ. "А9" групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху, які досі самовільно займає ТОВ «АТА».

Суд не може погодитись з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Вимогою №53777189/13 від 04.05.2017р. державний виконавець пропонував боржнику виконати рішення суду самостійно в строк до 11.05.2017р., про що повідомити орган виконання судових рішень, а також попередив боржника про наслідки невиконання рішення суду, а стягувачу пропонував забезпечити примусове виконання наказу суду у даній справі.

Як було зазначено вище, Актом державного виконавця від 11.05.2017р. в присутності понятих, представника власника, іншого державного виконавця встановлено, що відповідач не знаходиться у спірних приміщеннях та добровільно виселився з них, підтвердженням чого є договір-купівлі продажу виробничих приміщень громадянці Туреччини Доган Рабіє, на підставі чого судове рішення у даній справі фактично виконано, вказані обставин були засвідчені підписами стягувача та понятими.

Щодо посилань позивача на те, що за договором купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017р., зареєстрованим за № 774, на який посилається державний виконавець в Акті від 11.05.2017р., було відчужено виробничі приміщення - групи приміщень 2/11 (в літ. А9), тобто інші приміщення, ніж вказані в судовому рішенні, судом встановлено, що відповідачем фактично відчужено інші приміщення, що не заперечується останнім, проте інших приміщень, які б могли межувати зі спірними приміщеннями не існує, а до складу приміщень 2/11 увійшли у тому числі і групи приміщень № 1 та № 2 в літ А9, через які існує доступ до спірних приміщень.

Суд також не може погодитись з доводами позивача про те, що державним виконавцем не здійснено вихід до спірних приміщень, не описано майно та не встановлено факт виконання судового рішення.

Так, вихід державного виконавця до спірних приміщень підтверджується безпосередньо наявним в матеріалах справи Актом державного виконавця від 11.05.2017р., який засвідчений підписами стягувача та понятими та наданий суду в тому числі і самим позивачем.

Щодо не вчинення державним виконавцем дій з опису майна, суд відзначає, що державним виконавцем в порядку ст. 66 закону України «Про виконавче провадження» при виході до спірних приміщень було перевірено виконання боржником рішення про його виселення та пересвідчившись у фактичній відсутності боржника у спірних приміщеннях було складено відповідний акт про добровільне виконання рішення суду, про який зазначено вище та відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189, рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження, що унеможливлює вчинення державним виконавцем відповідних виконавчих дій з опису майна боржника.

Щодо не встановлення державним виконавцем факту виконання судового рішення, суд такі доводи відхиляє виходячи з вище викладених обставин вчинення останнім всіх, передбачених законом дій з виконання судового рішення у даній справі, з чим також погодився і керівник позивача підписуючи акт державного виконавця від 11.05.2017р.

В процесі розгляду скарги позивача, суд своєю ухвалою від 04.07.2017р. зобов'язував позивача надати суду докази на підтвердження перебування відповідача у спірних приміщеннях.

Суду не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження перебування відповідача у групах приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м.

Суд також не погоджується з доводами позивача про здійснення опору щодо користування спірними приміщеннями, зокрема, при спробі облаштування альтернативного входу до вказаних приміщень та вчинення відповідачем неправомірних дій щодо невиконання судового рішення у даній справі, про що свідчить надана до матеріалів справи копія протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 17.05.2017р., оскільки позивачем не надано доказів щодо внесення відомостей про вказану подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань та й закінчення такого досудового розслідування не має безумовним наслідком встановлення вини особи, щодо якої воно провадилось, за відсутності якої, доведеної у судовому порядку, суд може встановити факт невиконання відповідачем судового рішення.

Суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу знаходження відповідача у спірних приміщеннях наданий позивачем акт про перешкоджання з боку ТОВ «АТА» роботі інвентаризаційної комісії ДП «НДІ мікроприладів» від 19.05.2017р., оскільки вказаний акт підписаний лише співробітниками самого позивача, а доказів повідомлення боржника про роботу такої комісії матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З урахуванням викладених вище обставин, господарський суд приходить до висновку, що дії органу виконання судових рішень узгоджуються з положеннями закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, скаржником не обґрунтовано незаконності дій Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189, скаргу позивача в частині її скасування та зобов'язання органу виконання судових рішень провести всі необхідні дії для виконання наказу суду від 24.03.2017р. у даній справі слід залишити без задоволення за недоведеністю вимог.

Щодо вимог про поновлення виконавчого провадження №53777189, суд відзначає, що відповідно до ст. 41 закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

При цьому, в задоволенні вимоги позивача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017р. ВП №53777189 судом відмовлено, що унеможливлює відновлення виконавчого провадження як похідної вимоги.

Разом з тим, суд відзначає, що відновлення відповідного виконавчого провадження врегульовано положеннями ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає відповідний порядок вчинення таких дій, а господарський суд при розгляді скарг на дії ДВС не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а тому задоволення вимоги позивача про відновлення виконавчого провадження буде підміною судом його обов'язків, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

З урахуванням всього вище викладеного, в задоволенні скарги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві належить відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/4521/14 відмовити.

2. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.