Рішення № 67950456, 26.07.2017, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/3432/16-ц

2/323/443/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26.07.2017 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді О.В.Плечищевої, при секретарі О.С.Свириденко, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

01 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він в період 2014-2015 році безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

У 2015 році, при виконанні службового обов'язку приймавши участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 20.02.2015 року лікувався в Оріхівській ЦРЛ Запорізької області з приводу не госпітальної пневмонії. З 02.06.2015 року по 13.06.2015 року лікувався в в/ч А3306 з діагнозом: хронічний простатит. В подальшому переведений до в/ч А3309, де при рентгенологічному дослідженні виявленні патологічні зміни в легенях. Дообстежений у ВМКЦ Південного регіону, направлений на лікування в туберкульозне відділення в/ч А1065, де був встановлений діагноз:вперше діагностований туберкульоз обох легень (інфільтративний). Внаслідок чого був встановлений основний діагноз : Перефіричне новоутворення середньої долі правої легені. Вірусний гепатит В,ОСОБА_2 простатит у стадії нестійкої ремісії. Остеохондроз грудного відділу хребта, вертеброгенна торокалгія помірно виражений больовий синдром.

У зв'язку з тим, що позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, порушено нормальний життєвий стан позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання. Постійно виникає головна біль при зміні погоди, фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ході, значне погіршення памяті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість.

Позивач не має можливості зараз працювати і це поставило його у незручне становище, скільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював. Заробітна плата позивача була основним засобом існування його родини, а на теперішню пенсію забезпечити себе та свою родину хоча б самим необхідним є просто неможливим. Це додає позивачу багато неприємних відчуттів, він змушений витрачати кошти на відновлення свого здоровя, оскільки в місцевій поліклініці у видачі безоплатних медикаментів відмовляють, а платні ліки він не може придбати через їх високу ціну.

Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуваю страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному стані.

Позивач відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обовязки по господарству. Тривале лікування позначилося не тільки на його здоровї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занад-то дорогими. Позивач постійно знаходиться в пригніченому стані через те, що можливості відновлення здоровя не має і йому необхідно жити з усіма вищеперелічиними хворобами.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві звязки позивача, йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Значна частина пенсії, яку позивач отримує, витрачається на придбання ліків та оздоровлення, постійні медичні огляди, санаторне лікування. Посилаючись на наведене, позивач прохає відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн., яка була завдана йому в результаті ушкодження здоров'я при виконанні обов'язків військової служби.

Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, позивач виходить із тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, які турбують його і по сьогоднішній день. Після чисельних лікувань його стан здоровя не покращився, що підтверджується військово - медичними та обліковими документами.

Захищаючи свої права та інтереси, позивач вимушений звернутися до суду, оскільки він є людиною, яка не розуміється в юридичних питаннях, для складання цього позову йому необхідно було отримати консультацію у юриста, витратити значну кількість коштів на сплату отриманих юридичних послуг. Ці гроші були взяті позивачем із сімейного бюджету та витрачені не на свою родину, а на судове поновлення його прав.

Позивач в судове засідання не з"явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, прохає його задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно, у встановлений законодавством спосіб, судовою повісткою з повідомленням, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Звертаючи увагу, що відповідач не зявився, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі чого судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У звязку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно посвідчення серії АА №296333 (а.с.52) та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.53), позивач дійсно в період з 14 вересня 2014 року по 15 січня 2015 року, з 04 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, з 22 березня 2015 року по 03 травня 2015 року, з 05 травня 2015 року по 02 червня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0544165 (а.с.51) ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, причина інвалідності - захворювання пов"язане з проходженням військової служби.

Так,стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачає, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно із вимогамист. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 1167 Цивільного кодексу України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення інвалідності у позивача є захворювання, яке пов»язано із проходженням військової служби у період 2014-2015 рр. У зв»язку із захворюванням позивач неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару, проте, на даний час здоров»я не відновилося.

У зв'язку із погіршенням стану здоров'я він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки страждає на туьеркульоз обох легень, зниження сулуху на обидва вуха, хронічний простатит,без порушення функції передміхурової залози, хронічний гепатит "С" без порушення функції, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №770 (а.с.48) та консультативним висновком (а.с.50), які долучені до позовної заяви, та не спростовані відповідачем при розгляді справи.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням обов'язків військової служби та наслідками (у тому числі і у заподіянні позивачеві моральної шкоди) підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами, в яких встановлено причину встановлення інвалідності ОСОБА_1 та надані рекомендації для подальшого лікування.

Слід також зазначити, що отримання позивачем будь-яких виплат, грошової допомоги при звільненні з військової служби у запас за станом здоров'я, пільг, гарантій та компенсацій відповідно до чинного законодавства, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди, що прямо передбачено уст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно дост. 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннямист. 170 ЦК Українипередбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до вимогст. 3 Закону України «Про Збройні сили України»встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

А відтак, у даному випадку, саме на Міністерство оборони України, як на уповноважений орган державного управління, покладається обов'язок держави відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № 3-86гс/14, який згідност.360-7 ЦПК Україниє обовязковим для судів.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан

здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. суд визнає непомірним та таким, що не відповідає обставинам справи, а тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для відшкодування моральної шкоди Міністерством оборони України, дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідно дост. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнений відповідно доЗакону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 197, 209, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, ст.23, ст.1167, ст.1174 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Плечищева О.В.