Ухвала суду № 67942176, 24.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/88/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1846/17Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголов в.М.

Суддів: Дорош А.І., Кузнєцової О.Ю.

Секретар Діхтяр Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» в особі представництва в Полтавській області про стягнення суми страхового відшкодування, пені 3% річних, індексу інфляції та витрат на експертизу,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 05.08.2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено її автомобіль марки ТОУОТА ЕАКО СКІЛ8ЕК., номер державної реєстрації ВІ 0054 ВК, за кермом якого знаходився її син - ОСОБА_3

06.08.2014 року нею, як постраждалою в ДТП, було подано до ПРАТ «СК «ВУСО» заяву про страхову подію та всі необхідні документи для виплати належного страхового відшкодування. Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів оформлений у відповідача. Номер страхового поліса винуватця ДТП №АІ/0212378. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну під час керування автобусом ІКАШІ8 543.26, номер державної реєстрації ВА 0251 ВА станом на 05.08.2014 року було застраховано.

Світловодським районним судом Кіровоградської області, справа №401/3701/14-п від 23.09.2014 року винесено постанову про визнання ОСОБА_4 водія автобуса ІКДРЕ8 543.26 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення ПДР та створення аварійної обстановки.

Згідно договору №061114 від 07.11.2014 року про проведення експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ пошкодженого при ДТП було проведено експертизу та складено висновок №061114 від 14.11.2014 року, в якому зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ОСОБА_5) СКДЛ8ЕК номер державної реєстрації ВІ 0054 ВК внаслідок ДТП яка сталася 05.08.2014 року, визначена за вище зазначених умов та з технічної точки зору, становить 69501 грн. 22 коп.. Відповідно до акту №061114 від 14.11.2014 року приймання здачі виконаних робіт даний висновок експерта коштував 995 грн.

На даний час відповідачем було сплачено 33517.33 грн., а 15482.67 грн. на протязі року так доплачено і не було. Враховуючи весь термін затримки погашення страхового відшкодування, з урахуванням пені за весь час прострочення, процентів та інфляційних збитків позивач просить стягнути 37 660.89 грн. та судові витрати в розмірі 551.20 грн.

Відповідач в судове засідання не з»явився, але подав письмове заперечення на позов та прохав відмовити в його задоволенні.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ГЗРАТ «ВУСО» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування 36665.89 та витрати на експертизу в суму 995 грн., всього 37 660.89 грн.

Стягнуто з ПРАТ «ВУСО» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551.20 грн.

Не погоджуючись з заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року, ПрАТ «СК «ВУСО» було подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19 травня 2017 року заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач подавши на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема посилається на те, що при ухвалені рішення судом першої інстанції невірно, неповно та однобічно зясуванні обставин справи та утворені правовідносини, у звязку із чим рішення є такими, що ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 258,267, 625 ЦК України, ст. 34-36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2014 року об 14 год. 10 хв. у м. Полтаві по вул..К.Шосе 44а сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER, номер державної реєстрації ВІ 0054 ВК, за кермом якого знаходився син позивачки ОСОБА_3 та автобуса IKARUS 543.26 під керуванням ОСОБА_6

В наслідок вказаної дорожньо транспортної пригоди, автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER, номер державної реєстрації ВІ 0054 ВК отримав механічних пошкоджень, що підтверджується довідкою втданої ВДАІ м. Полтави УМВС України в Полтавській області .

Згідно полісу № АІ/0212378 обов»язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4 було застраховано, з страховим лемітом у розмірі 50000 грн.

06 серпня 2014 року позивачем, як постраждалою в ДТП, було подано до ПРАТ «СК «ВУСО» заяву про страхову подію та всі необхідні документи для виплати належного страхового відшкодування.

Згідно постанови Світловодського районного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2014 року ОСОБА_4, водія автобуса IKARUS 543.26 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КупАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. (а.с. 9).

У висновку №061114 від 14 листопада 2014 року, зазначено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля TOYOTA LAND CRUISER номер державної реєстрації ВІ 0054 ВК внаслідок ДТП яка сталася 05 серпня 2014 року, визначена за вище значених умов та технічної точки зору, становить 69501 грн. 22 коп. Відповідно до акту №061114 від 14.11.2014 року приймання здачі виконаних робіт даний висновок експерта коштував 995 грн.

Згідно звіту № 621789 від 23 жовтня 2014 року складеного спеціалістом відділу врегулювання збитків ГЗРАТ «ВУСО» сума страхового відшкодування яка підлягає до виплати постраждалій стороні у зв»язку з настанням страхового випадку згідно полісу обов»язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0212378 від 01 травня 2014 року складає 33517 грн. 33 коп.(а.с. 84-85).

Як вбачається з довідки про підтвердження виплати суми страхового відшкодування (а.с. 88) 24 жовтня 2014 року ОСОБА_7 перераховано 33517 грн. 33 коп.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що залишок суми страхового відшкодування у розмірі 15482.67 грн. (за вичетом 1000 грн. франшизи ) на протязі року позивачу так доплачено і не було.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем за весь період затримки з урахуванням пені, відсотків та інфляційних втрат заборгованість становить: 15482.67 грн. сума заборгованості, 11448.26 - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобовязанні, 752.08 грн. процентна ставка, 8982.88 грн. індекс інфляції за весь час прострочення, 995.00 грн. висновок експертного товарознавчого дослідження. Всього 37660.89 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що в силу вимог ст.ст. 1187, 1188, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальність за завдану позивачеві шкоду несе ПРАТ «СК «ВУСО». При цьому, страховик відшкодовує шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, відповідно до лімітів його відповідальності.

З таким висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно пункту першого статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до п.п.1-3 ч.1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язанийознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що застрахованою особою ОСОБА_4 було виконано умови договору страхування полісу № АШ/0212378 обов»язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але страхова компанія взяті на себе зобов»язання у повному обсязі не виконала.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому ним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Під оціненою шкодою розуміється процес визначення вартості майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативпо-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України

Відповідно до п. 1.3. Методики, вимоги Методики є обовязковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково- дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково- дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма субєктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між субєктами цивільно-правових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи 07 листопада 2014 року позивачкою ОСОБА_2 було укладено договір № 061114 про проведення експертного авто товарознавчого дослідження.

Висновок експерта № 061114 від 14 листопада 2014 року повністю відповідає зазначеним раніше вимогам закону, в той час як ПРАТ «СК «ВУСО» надало суду лише звіт № 621789 від 23 жовтня 2014 року в якому працівник ПРАТ «СК «ВУСО», визначив суму виплати страхового відшкодування, яка значно менша від суми матеріальної шкоди визначеної наступним експертним висновком. Незважаючи на таку невідповідність у висновку експерта та звіті ПРАТ «СК «ВУСО», відповідач, знаючи про це, не направив представника страхової компанії для участі у суді першої інстанції, для подання заперечень та відповідних клопотань.

Крім того, в письмових запереченнях які подав відповідач до місцевого суду також, не містяться обґрунтованих пояснень стосовно висновку експертного товарознавчого дослідження, наданого позивачем, як доказу невиплати йому страхового відшкодування в повному обсязі.

В апеляційному суді сторонам було роз»яснино наслідки незаявлення відповідних клопотань для усунення розбіжностей в суперечливих висновках експертів, але клопотань про призначення судової авто технічної експертизи сторонами заявлено так і не було.

Відповідно до ч. 1 ст.10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст.60 ЦПК України цивільнесудочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч.1 ст.179 цього ж Кодексу предметомдоказуванняпід час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи запереченняабомаютьінше значеннядлявирішеннясправи і підлягають встановленнюприухваленнісудового рішення.

Враховуючи вищезазначені норми права, ліміт відповідальності встановлений в полісі страхування за заподіяну майну шкоду в сумі 50000 грн. та часткову оплату страхового відшкодування, суд, з урахуванням норм п. 36.5. ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими встановлена відповідальність за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування правомірно та обґрунтовано стягнув недоплачене страхове відшкодування з урахуванням пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязанні, процентної ставки, та індексу інфляції за весь час прострочення, з чим погоджується судова колегія.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з самим рішенням.

За таких обставин судова колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» відхилити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

ОСОБА_8