Ухвала суду № 67940512, 25.07.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4129/17

н.п. 4-с/415/16/17

У Х В А Л А

25.07.17 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

при секретарі судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з скаргою на дії державного виконавця Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській обл., в якій після уточнення заявлених вимог, просив скасувати постанову про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33839317 від 03.08.2012 р. винесену ВДВС Лисичанського МУЮ у Луганській області в частині арешту рухомого майна - транспортний засіб HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ та зобовязати Лисичанський МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області зняти арешт з рухомого майна - транспортний засіб HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ та виключити його з акту опису та арешту майна від 27.01.2015 р.

Заявник у судове засідання не зявився, просив скаргу розглядати за його відсутності, про що надав письмову заяву.

Державний виконавець у судове засідання не зявилась, справу просила розглядати за її відсутності, надала письмові заперечення на скаргу, з яких вбачається, що 24.10.2014 р. на підставі ст.ст. 17,19,25 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та відома. 11.12.2014 р. державним виконавцем було направлено запити до ВРЕВ УДАІ, СГІФРО, Управління держземагенства у м. Лисичанську. 03.08.2012 р. в рамках зведеного виконавчого провадження, керуючись ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 17.01.2015 р. ВРЕВ УДАІ надала відповідь про наявність у боржника ОСОБА_1 рухомого майна, а саме: транспортного засобу HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ, згідно договору застави від 04.12.2007 р. перебуває у заставі ВАТ «ОСОБА_2 Аваль». 27.01.2015 р. боржник добровільно надав для опису автомобіль та в заяві зазначив, що при першій вимозі державного виконавця надасть автотранспорт для подальшої оцінки та реалізації відділу. 27.01.2015 р. актом опису та арешту майно боржника було описано та арештовано, а саме автомобіль HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ та передано на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_1 Отже, враховуючи викладене, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була винесена відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження», тому просить суд, прийняти рішення по цивільній справі на розсуд суду.

Судом досліджено наступні докази: копія Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно; копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади; копія постанови про відкриття виконавчого провадження; копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; копія акту опису й арешту майна; копія відповіді на запит.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що Лисичанським МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області винесені постанови про відкриття виконавчого провадження №45793891 від 31.10.2014 р. про стягнення з заявника на користь ПАТ «ПУМБ» судових витрат у розмірі 3013,11 грн. та суми заборгованості у розмірі 301311,41 грн..

Державним виконавцем накладено арешт на транспортний засіб HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ. (постанова про накладення арешту №33839317 від 03.08.2012 р.)

На підставі кредитно - заставного договору №5913219 від 04.12.2007 р., укладеного між ПАТ «ПУМБ» та боржником, автомобіль 2007 р.в., ВВ 3867ВВ, який належить заявнику на праві власності є, предметом застави, тобто на це майно вже накладено обтяження.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до Закону України «Про заставу» Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 576 ЦК України передбачає, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет обтяження вжиття обтяжувачем передбаченим законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження.

В данному випадку обтяжувач уповноважена особа при публічному обтяженні, кредитор - кредитор за забезпеченним рухомим майном зобовязанням, власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника, будь-яка інша особа на користь якої встановлюється договірне обтяження, особа здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

За постановю державного виконавця про звернення стягнення на заставне майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Згідно абз.6 ст. 20 ЗУ «Про заставу» Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

На даний час такого рішення суду не має, бо існуюче рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження, передбачає стягнення суми боргу в грошовому еквіваленті.

Згідно преамбули та ст.6 Параграфу1 Конвенції «Про захист прав та свобод людини» згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 «Сонтрансавто-Холдінг проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску протии Румунії», встановлено, що існує усталена судова практика Конвенційних органів, щодо визначення основним елементом Верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Тобто під час накладення арешту на рухоме майно, яке є предметом застави відповідно до кредитно - заставного договору №5913219 від 04.12.2007 р. укладеного між ПАТ «ПУМБ» та заявником у державного виконавця відсутнє відповідне рішення суду про звернення стягнення на предмет застави.

Ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження.

Відповідно дост. 385 ЦПК України скарги може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущення з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Матеріали справи не містять доказів виконання державним виконавцем зазначених вимог Закону, це призвело до порушення прав заявника, як боржника, визначених статтею 111 Закону України "Про виконавче провадження", позбавило його скористатися своїм правом на добровільне виконання рішення, та як наслідок спричинило неправомірність дій державного виконавця направлених на примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне скаргу задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 383 ЦПК України, Законом України „Про виконавче провадження, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області задовольнити.

Скасувати постанову про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33839317 від 03.08.2012 р. винесену Відділом державної виконавчої служби Лисичанського міського управляння юстиції у Луганській області в частині арешту рухомого майна - транспортний засіб HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ.

Зобовязати Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області зняти арешт з рухомого майна - транспортний засіб HYUNDAI TUCSON державний номер ВВ 3867ВВ та виключити його з акту опису та арешту майна від 27.01.2015 р.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: