Постанова № 6793968, 31.03.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4696/08/1370

31 березня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого – судді  Дем’яновського Г.С.,

при секретарі               Хома    Ю.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства  „Смак-Люкс” до Державної податкової інспекцїї у Залізничному  районі м. Львова про визнання нечинними та скасування  податкових повідомлень-рішеннь

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач – Приватне підприємство  „Смак-Люкс”звернулось з позовом  до Державної податкової інспекцїї у Залізничному  районі м. Львова про визнання нечинними та скасування  податкових повідомлень-від 11.01.2008 року  №№0000172302\0\493\9\23-224 ,0000182302\0494\9\23-224,покликаючись на те,що відповідачем було проведено виїздну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2006 р.по 30.09.2007 року,за результатами якої складено акт від 21.12.2007 року №2576\23-3\25556037 ,який оскаржувався  в ДПІ ,оскільки ПП не погоджувалось з висновками про заниження податку на прибуток в сумі 11298 грн.,заниження ПДВ в сумі  20633,48 грн.., завищення ПДВ в сумі 7769,46 грн.11.01.2008 року ДПІ у Залізничному районі в м.Львові винесено податкові повідомлення-рішення: №№0000172302\0\493\9\23-224 ,яким визначено податкове зобов”язання з податку на прибуток в розмірі 35352,29 грн., в т.ч. за основним платежем 20245 грн.,за штрафними санкціями-15107,29 грн. №0000182302\0494\9\23-2224,яким визначено податкове зобов”язання з ПДВ  в сумі 30950,22 грн.,в т.ч. за основним платежем -20633,48 грн.,за штрафними санкціями 10316,74 грн.

Позивач вважає означені податкові повідомлення-рішення незаконними та необгрунтованими з наступних підстав:

-відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”платники податку мають право  протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати,пов”язані із поліпшенням основних фондів,що підлягають амортизацїї, у т.ч.витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі ,що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

-згідно з п.п.8.8.1. п.8.8 Закону України „Про оподаткування прибутку  підприємств” у разі,коли договір оперативного лізінгу \оренди\зобов”язує.або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об”єкту оперативного лізингу \оренди\,частина вартості таких поліпшень у складі витрат,що перевищують суму на поліпшення основних фондів,визначену згідно з пп.8.7.1. п.8.7 ст.8 включається таким орендарем до балансової вартості.:

відповідної групи основних фондів у разі,якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів,до якої відноситься такий об”єкт лізінгу \оренди\,

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі,якщо на балансі орендарі не обліковується група основних фондів,до якої відновиться такий об”єкт лізингу.

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об”єкта оперативного лізингу \оренди\,за якою він обліковується на балансі орендодавця.

Тому позивач вважає  ,що ДПІ всі витрати підприємства ,пов”язані з технічним обслуговуванням автомобіля,,заміною шин,мастил,фільтрів,бортуванням колес,тощо-невірно вважає поліпшенням автомобіля , а є його поточним ремонтом.Такі витрати не підпадають під дію норм п.п.8.7.1 п.8.7,п.п.8.8.1. п.8.8. ст. 8 зазначеного Закону України і відповідач зобов”язаний був визначити сукупну балансову вартість всіх груп основних фондів станом на початок кожного звітного податкового  \кварталу\ і врахувати,що в кожному податковому періоді  платник  податків має право віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення орендованих основних фондів,у сумі,що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів.Всупереч цьому відповідач виключає суму валових витрат в сумі 17699,33 грн.,хоча це не є поліпшення об”єктів транспорту.

Крім цього позивач вважає,що ревізори  не врахували ,що згідно ч.2 пп.8.2.1,п.8.2. ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”витрати на придбання   матеріальних

2.

цінностей.вартість яких не перевищує 1000 грн.,що призначені для використання у господарській діяльності платника  податку,включаються до складу валових витрат в загальному порядку та враховуються для цілей застосування п.5.9 ст.5 цього ЗУ.Відповідач такі цінності, всупереч п.п.8.2.1. п.8.2 ст.8 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, не відносить до складу валових витрат .Таким чином позивач вважає,що висновки акту перевірки про порушення пп.8.7.1 п.8.7.,пп. 8.8.1. п.8.8. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Щодо висновку акту перевірки про порушення п.5.1,п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” про те,що  підприємством безпідставно завищено валові витрати на 2006 рік на суму 58333,33 грн.,а саме: зайво віднесено до складу валових витрат витрати на придбання маркетингових послуг у ТзОВ „Е.Т.Е.”Україна” на підставі договору від 15.08.2006 року №138 та акту здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2006 року №1,позивач зазначає,що означений договір було укладено з метою проведення маркетінгових досліджень ринку збуту заморожених продуктів на територїї західного регіону України. Обома сторонами умови договору були виконані і норми ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяють відносити до складу валових витрат платника податків суми будь-яких витрат платника податку,в т.ч. і витрати на проведення маркетінгових досліджень.Ці дослідження використані позивачем у власній діяльності і валові доходи зросли за три квартали 2007 року ,в порівнянні з аналогічним періодом 2006 року, більше ніж на 4 млн.грн.Вважає,що ревізор не подав доказів,що  керівник ТзОВ „Е.Т.Е.”Україна”підписуючи  акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 року був звільнений з роботи в день постановлення постанови про визнання ТзОВ банкрутом,акт не визнаний недійсним і тому немає підстав  для визнання валових витрат в сумі 58333,33 такими,що не підтверджені  первинними документами.

З приводу висновку відповідача про те,що  в порушення п.5.1.,п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”підприємством  „зайво включено до складу валових витрат витрати по операціях з ТзОВ „Агроспецселект-ХХ1” в 2-му кварталі  2006 року на 44834,04 грн. та занижено валові витрати в 1У кв.2006 року внаслідок коригування на суму 39882,28 грн. позивач вважає,що підставою для цього ревізор неправильно зазначив постанову Святошинського райсуду від 26.02.2007 року ,якою було визнано   недійсними установчі документи ТзОВ „Агроспецселект-ХХ1”,оскільки в  рішенні суду не зазначено ,що всі документи ,видані ТзОВ є недійсними.Угода .накладні,акти виконаних робіт по цій угоді ,укладені з ТзОВ „Агроспецселект-ХХ1” недійсними не визнані і тому  позивачем  не враховані незаконно.

В п.3.1.5. \Податок на додану вартість\ акту зазначено,що в порушення вимог ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 20633,48 грн. та завищено податок на додану вартість в сумі 7769,46 грн.Позивач вважає такий висновок безпідставним,оскільки відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

1. дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

2. дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Придбавши товари у ТзОВ „Агроспецселект-ХХ1”, ПП „Смак-Люкс”отримало податкові накладні і суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту за квітень та серпень 2006 року.Означені податкові накладні є чинними ,доказів визнання недійсними угод та податкових накладних в акті не представлено.Враховуючи ,що угоди і накладні не визнані недійсними позивач вважає,що ним не занижено податок на доданну вартість,а навпаки, як. зазначено в акті перевірки,завищено податок на додану вартість в сумі 7769,46 грн.Тому позивач вважає,що зазначені податкові повідомлення-рішення повиннні бути визнані нечинними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

3.

Представник вдіповідача позов не визнала з підстав,наведених в відзиві,пояснивши,що ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено виїздну планову  документальну перевірку ПП „Смак-Люкс” з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року і складено акт від 21.12.2007 року. Перевіркою було встановлено  заниження податку на прибуток в сумі 11298 грн.,заниження ПДВ в сумі  20633,48 грн.., завищення ПДВ в сумі 7769,46 грн.  11.01.2008 року ДПІ у Залізничному районі в м.Львові винесено податкові повідомлення-рішення: №№0000172302\0\493\9\23-224 ,яким визначено податкове зобов”язання з податку на прибуток в розмірі 35352,29 грн., в т.ч. за основним платежем 20245 грн.,за штрафними санкціями-15107,29 грн. №0000182302\0494\9\23-2224,яким визначено податкове зобов”язання з ПДВ  в сумі 30950,22 грн.,в т.ч. за основним платежем -20633,48 грн.,за штрафними санкціями 10316,74 грн. Вважає,що підприємством безпідставно було віднесено до складу валових витрат вартість ремонтів орендованих автомобілів 17699,33 грн.,оскільки віднести можна було лище 2832 грн.Крім того  31.08.2006 року позивач підписав з ТзОВ „Е.Т.Е.Україна” акт здачі-приймання виконаних робіт,а постановою суду від 29.08.2006 року щодо ТзОВ „Е.Т.Е.Україна” відкрито ліквідаційну процедуру.і до валових витрат безпідставно віднесено 58333,33 грн.Вважає,що безпідставно до складу валових витрат віднесено витрати на придбання продукцїї у ТзОВ „Агроспецселект-ХХ1”,оскільки постановою суду від 26.02.2007 року установчі документи цього підприємства визнано недійсними.Договори,акти,накладні недійсними не визнавались.Просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін,перевіривши інші докази,зібрані в справі суд приходить до висновку,що позов Приватного підприємства  „Смак-Люкс” до Державної податкової інспекцїї у Залізничному  районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеннь підлягає до задоволення з наступних підстав:

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова  проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Смак – Люкс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт від 21.12.2007 р. №2576/23-3/25556037, у висновках якого зазначено про порушення п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 119298 грн. та порушення п.4.5 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20633,48 грн. та завищено податок на додану вартість в сумі 7769,46 грн.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова  винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2008 р. №0000172302/0/493/9/23-224, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 35352,29 грн., в тому числі за основним платежем – 20245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 15107,29 грн., та №0000182302/0/494/9/23-224, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 30950,22 грн., в тому числі за основним платежем – 20633,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10316,74 грн.

ПП «Смак – Люкс» було подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 11.01.2008 р. №0000172302/0/493/9/23-224 та №0000182302/0/494/9/23-224 до ДПІ у Залізничному районі м. Львова. Рішенням ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 04.04.2008 р. №10914/10/25-005/76 скаргу Приватного підприємства «Смак – Люкс» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від11.01.2008 р.№0000172302/0/493/9/23-224 та №0000182302/0/494/9/23-224 – без змін.

Аналізуючи доводи ,наведені сторонами .суд приходить до наступних висновків:

Згідно з пунктом 3.1.2 (Валові витрати) акту перевірки від 21.12.2007 р. №2576/23-3/25556073 (на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення) «…в порушення п.п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво віднесено до складу валових витрат вартість ремонтів (списаних запчастин) орендованих автомобілів за 2007 рік на суму 17699,33 грн.».Відповідно до п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

-відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

4.

-створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова всі витрати підприємства пов’язані як з технічним обслуговуванням автомобілів так і з їх поточним ремонтом розглядало як поліпшення орендованих автомобілів, однак суд вважає,що заміна автошин та бортування коліс, що здійснюється при заміні автошин, заміна мастила та фільтрів, вулканізація коліс \все це детально по позиціях описано в акті –стор. 25-26 справи\ не може вважатися ні поточним ремонтом автомобіля ні тим більше його поліпшенням . і такі в итрати, пов’язані із заміною автошин, бортування коліс, заміною мастил та фільтрів, вулканізацією коліс є витратами, пов’язаними із технічним обслуговуванням і експлуатацією,без проведення якого автомобілі не можуть функціонувати .Зокрема, при експлуатацїї необхідно міняти гальмівні колодки,шарові опори,заряджати акумулятор,міняти шини в залежності від пробігу,бортувати колеса,користуватись послугами вулканізацїї,тощо- все  це не можна вважати ремонтом і покращенням автомобіля,а це необхідності, передбачені правилами експлуатацїї, ПДР Україниі, і такі витрати не підпадають під дію норм п.п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».З довідки і договорів оренди та найму автотранспорту .який обслуговував підприємство за обревізований період вбачається,що в оренді перебувало 13 великогабаритних автомобілів,які використовувались для перевезення  великої кількості вантажів ,і витрати на відновлення іх працездатності ,проведені позивачем,суд вважає абсолютно реальними і такими ,що їх  не слід рахувати як будь-яке поліпшення,або ремонт з метою поліпшення об”єкту.

ПП «Смак – Люкс» проводився поточний ремонт орендованих транспортних засобів з метою відновити працездатність вказаних транспортних засобів, а не їх поліпшення в розумінні п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» де йдеться  саме про поліпшення основних фондів.

Пунктом 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врегульовано порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, визначаючи валові витрати за таким принципом, необхідно було  визначити  сукупну балансову вартість всіх груп основних фондів станом на початок кожного звітного податкового періоду (кварталу) і врахувати, що в кожному податковому періоді платник податків має право віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів.

Всупереч цьому, в акті  визначено сукупну балансову вартість всіх груп основних фондів станом на початок року, і робиться висновок , що ПП «Смак – Люкс» в 2007 році мало право на віднесення витрат на ремонт транспортних засобів до складу валових витрат в розмірі 2832 грн.  виключаючи  всю суму витрат на ОБСЛУГОВУВАННЯ транспортних засобів із складу валових витрат в розмірі 17699,33 грн.

Крім цього, ДПІ у Залізничному районі м. Львова не враховано, що згідно із ч.2 п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

В акті перевірки наведено перелік запчастин та їх вартість, яка в більшості випадків становить менше 1000 грн., проте податковий орган не врахував вимоги п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,і  зазначив,що  ПП «Смак – Люкс» зайво віднесено до складу валових витрат вартість ремонтів (списаних запчастин) орендованих автомобілів за 2007 рік.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення п.п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.8.1 п.8.8 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є неправомірними,оскільки зрозуміло,що для підтримки працездатності автомобілей необхідно проводити постійні матеріальні вкладення,і це не є поліпшенням об”єктів, а необхідними діями для їх функціонування.

Щодо висновку акту перевірки, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно завищено валові витрати за 2006 рік

5.

на суму 58333,33 грн., а саме: зайво віднесено до складу валових витрат витрати на придбання маркетингових послуг у ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» на підставі договору від 15.08.2006 р. №138 та акту здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 р. №1, то суд приходить до наступного висновку:                                                                                                                                                        

-між ПП «Смак – Люкс» та ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» 15.08.2006 р. за №138 було укладено договір про надання маркетингових послуг, відповідно до якого ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» зобов’язувалось провести маркетингові дослідження ринку збуту заморожених продуктів на території західного регіону України.На цей момент питання про банкрутство контрагента не повставало.

-ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» провело маркетингові дослідження ринку збуту заморожених продуктів на території західного регіону України та надало результати таких досліджень, а ПП «Смак – Люкс» прийняло результати досліджень та оплатило вартість послуг ТзОВ «Е.Т.Е. Україна», про що було складено акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 р. №1.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, норми статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяють відносити до складу валових витрат платника податків суми будь-яких витрат платника податків, в тому числі і витрати на проведення маркетингових досліджень.

З приводу твердження акту, що маркетингові послуги придбані не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності,то відповідачем нічим не спростовано, що результати вказаних маркетингових досліджень не використані підприємством у власній господарській діяльності,а позивач заявляє,що завдяки дослідженню валові доходи ПП «Смак – Люкс» за три квартали 2007 року зросли у порівнянні з аналогічним періодом 2006 року більш ніж на 4 млн. грн.Це об”єктивно підтверджується оглянутим в судовому засіданні  Статутом приватного підприємства „Смак-Люкс” ,із змісту ст.3 якого вбачається,що вказані маркетінгові послуги відповідають меті та предмету діяльності підприємства. Це вбачається також з переліку видів діяльності за КВЕД ,що містяться в довідці №2175  ЄДРПОУ.

Відповідачем же  не добуто доказів.що означені маркетінгові дослідження не були використані замовником.

Щодо твердження про те, що посадові особи ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» не мали повноважень на підписання акта здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 р. №1, оскільки постановою господарського суду Одеської області від 29.08.2006 р. ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, то відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис в його трудовій книжці.

Керівник ТзОВ «Е.Т.Е. Україна», підписуючи акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 р. №1, на думку суду не перевищив свої повноваження,оскільки  в акті перевірки не наведено доказів того, що керівник ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» був звільнений із займаної посади саме в день винесення постанови про визнання ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» банкрутом,\для набрання якою законної сили ще надається відповідний термін\, а тому висновки  з приводу того, що посадові особи ТзОВ «Е.Т.Е. Україна» не мали повноважень на підписання акта здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2006 р. №1, не підтверджені  жодними первинними документами.

Також   чинним законодавством України не передбачено, що акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний від імені юридичної особи неуповноваженою особою є недійсним з моменту його складання і жодних правових наслідків такий акт не має для контрагента.

До тих пір, доки зазначений акт виконаних робіт (наданих послуг) не визнаний недійсний, у податкового органу відсутні підстави стверджувати, що валові витрати  в сумі 58333,33 грн. не підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Тому суд вважає висновки відповідача в цій частині неправомірними.

З приводу висновку акту, про те що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством «зайво включено до складу валових витрат

6.

витрати по операціях з ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ» в другому кварталі 2006 року на суму 44834,04 грн. та  занижено валові витрати в IV кварталі 2006 року внаслідок проведення коригування на суму 39882,28 грн.»,суд приходить до висновку,що  підставою для такого висновку  ДПІ послужив факт визнання недійсними установчих документів ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» з моменту реєстрації, згідно з постановою Святошинського районного суду від 26.02.2007 р. у справі №2а-121, що, на думку відповідача, «свідчить про невідповідність вимогам Закону всіх документів виданих даним підприємством, та безпідставність включення ПП «Смак – Люкс» відповідних сум до валових витрат та проведення коригування».                                                                                                                                                              

Однак відповідачем не представлено даних, що в постанові Святошинського районного суду від 26.02.2007 р. у справі №2а-121  зазначено, що всі документи видані ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» не відповідають вимогам Закону і що всі господарські зобов”язання визнані недійсними ,про що заявила в судовому засіданні представник відповідача..

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В акті перевірки не вказано в чому саме полягає порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і  норми вказаних підпунктів ст.5 не вказують на невідповідність закону всіх документів, виданих підприємством установчі документи якого визнані недійсними.Крім цього, податковим органом  не взято до уваги угоду з ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ», податкові накладні  укладені на виконання угоди, оскільки така угода вважається чинною,і  доказів визнання недійсною угоди та відповідно актів виконаних робіт (наданих послуг),тобто накладних  в акті перевірки не наведено.

Законодавство України не передбачає, що угода, укладена з підприємством, установчі документи якого визнані недійсними в судовому порядку,  є недійсною з моменту її укладення і жодних правових наслідків така угода не має. Ст.207 ГК України передбачає, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині,чого не було  вчинено.

Таким чином, до тих пір, доки угода, укладена між ПП «Смак – Люкс» та ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ», не визнана недійсною в судовому порядку,  відсутні підстави стверджувати про зайве включення до складу валових витрат в ІІ кварталі 2006 року в сумі 44834,04 грн. та  заниження валових витрати в IV кварталі 2006 року внаслідок проведення коригування на суму 39882,28 грн.

Тому висновок акту перевірки про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством ніби – то зайво включено до складу валових витрат витрати по операціях з ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ» в ІІ кварталі 2006 року на суму 44834,04 грн. та  занижено валові витрати в IV кварталі 2006 року внаслідок проведення коригування на суму 39882,28 грн. судом не може бути прийнято.

Відповідно до п.п.1.7.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2008 р. №0000172302/0/493/9/23-224 визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 35352,29 грн., в тому числі за основним

7.

платежем – 20245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 15107,29 грн. В даному випадку штрафна (фінансова) явно перевищує п'ятдесят відсотків суми недоплати, що є  порушенням п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , і також підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

В пункті 3.1.5 (Податок на додану вартість) акту перевірки зазначено, що в порушення вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 20633,48 грн. та завищено податок на додану вартість в сумі 7769,46 грн.                                                                                                                                                              

Суд вважає,що оскільки відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) ПП «Смак – Люкс» було отримано податкові накладні у ТзОВ «Агроспецселект-ХХІ» та ТзОВ «Е.Т.Е. Україна», суми податку на додану вартість, згідно яких були включені до складу податкового кредиту за квітень та серпень 2006 року і тому порушень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за квітень та серпень 2006 року ПП «Смак – Люкс» не вбачається.

Визначаючи суму податкового зобов’язання по податку на прибуток (податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2008 р. №0000182302/0/494/9/23-224 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 20633,48 грн.) і не враховано, що згідно з актом перевірки ПП «Смак – Люкс» було завищено податок на додану вартість на суму 7769,46 грн.

Крім цього, податковим органом не взято до уваги ,що угоди укладені з ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ» та ТзОВ «Е.Т.Е. Україна», податкові накладні,акти, видані на виконання угод,  є чинними, доказів визнання недійсними угод та відповідно податкових накладних в акті перевірки не наведено.

Законодавство України не встановлює, що угода, укладена з підприємством, установчі документи якого визнані недійсними в судовому порядку,  є недійсною з моменту її укладення і жодних правових наслідків така угода не має. Ст.207 ГК України передбачає, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, до тих пір, доки угоди укладені між ПП «Смак – Люкс» та ТзОВ «Агроспецселекст-ХХІ» і між ПП «Смак – Люкс» та ТзОВ «Е.Т.Е. Україна», не визнані недійсними в судовому порядку, суд не може прийти до висновку про безпідставне віднесення до податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних, виданих на виконання таких угод.

Відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, зокрема, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Відповідно до ч. 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно – правового акта Конституції України, закону або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

8.

Таким чином суд вважає,що позовні вимоги підлягають до задоволення і  податкові повідомлення-рішення -від 11.01.2008 року  №№0000172302\0\493\9\23-224 ,0000182302\0494\9\23-224 Державної податкової інспекцїї у Залізничному  районі м. Львова слід визнати недійсними і скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. .2.4,7,14,23,86,94 , 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,ст.ст.203,712,901,902,903 ЦК України, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»  вiд 28.12.1994  № 334/94-ВР, Законом України «Про податок на додану вартість» суд –                                                                                                                                                                                                                        

п о с т а н о в и в:

Позов задоволити .

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцїї у Залізничному  районі м. Львова  № 0000172302\0\493\9\23-224 , та №  0000182302\0\494\9\23-224 від     11 січня 2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного  суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з подачою її копїї до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                     Дем’яновський Г.С.