Постанова № 67939627, 17.07.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/708/17 Головуючий у І інстанції Єременко В.М.Провадження № 33/780/628/17 Доповідач у 2 інстанції ГайдайКатегорія 180 17.07.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2017 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду Київської області Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та накладено на неї адміністративний штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень з перерахуванням суми штрафу в дохід держави.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн.

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2017 року ГДРІ ГУ ДФС у Київській області, був складений протокол про адміністративне правопорушення, про те, що ОСОБА_2, працюючи продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, порушила проведення розрахунків, а саме: факт проведення розрахункової операції без застосування РРО, факт не видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, чим порушила п. 1, п. 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що протокол № 199 від 26 травня 2017 року, який міститься у матеріалах справи є неналежно оформленим і надісланим органу, уповноваженому розглядати адміністративну справу, з порушенням норм КУпАП та Інструкції № 566, а саме: у матеріалах справи відсутні докази неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення; у матеріалах справи містяться копії двох запрошень на складання протоколу, а саме: від 31.03.2017р. вих. № 801/Ю/10-36-14-06-19 про складання протоколу 11.04.2017р. о 09 годині, яке надіслане 03.04.2017р., що підтверджується копією фіскального чеку КОД УДППЗ «Укрпошта» № 8908, та від 18.04.2017р. вих. № 801/Ю/10-36-14-06-19 про складання протоколу 11.05.2017р. о 09 годині, яке надіслане 18.04.2017р., що підтверджується копією фіскального чеку КОД УДППЗ «Укрпошта» № 9575. Проте, суду не надано протокол ані від 11.04.2017р., а ні від 11.05.2017р., що є порушенням вимог п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 566; датою складання протоколу, що містяться у матеріалах справи, є 26 травня 2017 року, у той час як запрошення на цю дату посадова особа органу, що уповноважений складати цей протокол, не надсилала, що є порушенням вимог ст. 256 КУпАП та п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 566; в обох запрошеннях від 31.03.2017р. та від 18.04.2017р вказана не її податкова адреса, за якою обидва запрошення були надіслані. Натомість її податкова адреса була відома посадовим особам ГУ ДФС України у Київській області та зазначена у протоколі від 26.05.2017р. № 199. Вказане є порушенням вимог п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України, пунктів 7, 8, 10, 12 Розділу ІІ Інструкції № 566. Крім цього, апелянт вказала, що надіслання запрошень не за її податковою адресою унеможливило їх отримання та призвело до порушення її прав, передбачених КУпАП (зокрема ст. 256, 268) та Інструкцією № 566; протокол № 199 від 26 травня 2017 року не містить її підписів та відповідних відміток у протоколі, що є порушенням вимог ст.ст. 254 і 256 КУпАП та пунктів 8, 9, 10 Розділу ІІ Інструкції № 566; у матеріалах справи відсутні докази реєстрації актів від 11.04.2017р. і від 11.05.2017р., які ніби-то засвідчують факт її неявки, у журналі актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також самі ці акти не містять відповідних відміток про їхню реєстрації, що є порушенням вимог п. 13 Розділу ІІ Інструкції № 566.

Таким чином, апелянт вказала, що протокол № 199 від 26.05.2017р. про адміністративне правопорушення у такому вигляді через його істотні недоліки не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України тлумачаться на її користь.

Щодо інших доказів у справі, зокрема її письмових пояснень від 29.03.2017р. вони складені під психологічним тиском перевіряючих - посадових осіб ГУ ДФС України в Київської області. Вона не є працівником ФОП ОСОБА_3, тому дійсно не отримує заробітну плату. З ним укладено цивільно-правовий договір надання послуг від 26.03.2017р., а отже не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Окрім цього, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, однак, у такий спосіб вона не була повідомлена про місце і час розгляду справи, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про повідомлення у цей строк судом правопорушника про місце і час розгляду справи.

Заслухавши представника ОСОБА_2 - адвоката Голуб В.О., котра підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 245, 252 КУпАП під час провадження у справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із Законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, всупереч вимогам вказаних правових норм, судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, в зв'язку з чим, постанову суду не може бути визнана законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 26.05.2017р. вчинила правопорушення передбачене ст. 155-1 ч. 1 КУпАП, а саме: проводила розрахункову операцію без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, чим порушила п. 1 п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95 ВР із змінами та доповненнями. Акт перевірки від 29.03.2017р. № 0767/1000/14/НОМЕР_1.

На підставі цього ж акту перевірки і за порушення цього ж закону визнано винним та накладено стягнення на ФОП ОСОБА_3, що підтверджується податковим повідомленням - рішенням від 06.04.2017р. № 001231406.

Отже, хто вчинив вищевказане правопорушення - ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 суд немає можливості встановити.

З урахуванням наведеного, по справі слід прийняти нову постанову, якою матеріали направити до Головного Управління ДФС у Київській області для доопрацювання в ході якого окрім викладеного вище перевірити обставини викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та накладено на неї адміністративний штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень з перерахуванням суми штрафу в дохід держави - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою матеріали справи стосовно ОСОБА_2 направити до Головного Управління ДФС у Київській області для доопрацювання.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області Р.М. Гайдай