Постанова № 6793938, 27.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3926/08/1370

27 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

судді Гулика А.Г.

судді Потабенко В.А.

при секретарі Дяків О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова до Приватного підприємства «Фірма «Ларекс»», за участі третьої особи на боці відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга» про стягнення до бюджету коштів,

в с т а н о в и в :

ДПІ у Сихівському районі м.Львова звернувся з позовом, про стягнення до бюджету коштів, покликаючись на те, що між Приватним підприємством ««Фірма Ларекс» (далі ПП «Фірма Ларекс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга» (дала ТзОВ «Профліга») був укладений договір купівлі-продажу №ЛА-0000021 від 01.01.2008р., згідно якого ПП «Фірма Ларекс» зобовязується купити у ТзОВ «Профліга» товар. Факт виконання договору між сторонами підтверджується податковими накладними, згідно яких ТзОВ «Профліга» було поставлено товару на загальну суму 36030952,00грн. Вважає, що оскільки позивачем було встановлено, що ТзОВ «Профліга» не звітується з березня 2008 року, тому вважає, що укладений між сторонами договір, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а саме скерований на ухилення від сплати податків, оскільки ТзОВ «Профліга» в порушення п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виписувало та видавало податкові накладні ПП «Фірма Ларекс» в квітні-травні 2008р. і при цьому не звітувало, тобто вчиняло умисні дії скеровані на ухилення від сплати податків, тому вважає означений договір нікчемним і просить застосувати наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу України, а саме стягнути ПП «Фірма Ларекс» 36030952,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав,викладених в запереченні,пояснивши,що санкцїї,вставновлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків однією зі сторін договору,а для застосування означених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою,що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,а саме о собі неподання звітності ТзОВ „Профліга” не є підставою для визнання договору таким,що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства..На момент видачі, визначених позивачем податкових накладних,ТзОВ „Профліга” перебувало в Єдиному державному реєстрі,мало свідоцтво платника податку на додану вартість та було наділене всіма правоздатними ознаками такого платника податку.Крім цього є неправомірним твердження щодо відсутності у відповідача права на податковий кредит,оскільки це суперечить ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.і зазначена норма Закону не пов”язує виникнення права платника податків на податковий кредит із поданням його контрагентами податкової звітності.В результаті обшуку \протокол від 17.12.2008 року\ вилучені документи фінансово-господарської діяльності ПП „Фірма „Ларекс”,ТзОВ „Профліга”,які підтверджують товарність господарських операцій.Просить в позові відмовити.

Третя особа ТзОВ „Профліга” явку повноважних представників в судове засідання не забезпечила, причини неявки не повідомила, хоча була повідомлена належним чином, що засвідчується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 4024029,4193564,506140 П 3, тому справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України у відсутність представника ТзОВ „Профліга” на основі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

- з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ПП «Фірма Ларекс» виконавчим комітетом Львівської міської Ради 22.11.2007 р. зареєстровано . юридичною особою \№25843\, код ЄДРПОУ 35501798;

- ПП „Фірма „Ларекс” взято на податковий облік 06.11.2007 р. за № 25843,зареєстровано як платника ПДВ ,свідоцтво від 22.11.2007 р. №100078774,

- з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ТзОВ «Профліга» зареєстровано юридичною особою, код ЄДРПОУ 31730132;

- з договору купівлі-продажу № ЛА-0000021 від 01.01.2008р.вбачається, що між ПП «Фірма Ларекс» (Покупець) та ТзОВ «Профліга» (Продавець) укладено договір на продаж покупцю товару. В договорі не зазначено вид товарів (послуг), їх асортименту, загальну суму даного договору. Оплата за товар здійснювалась безготівкового перерахунку.

- Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга» анульоване 23.03.2009р. за ініціативою податкової інспекції, по причині ненадання платником податку декларації з цього податку протягом року;

Як вбачається з довідки №442/23-209/35501798 від 10.09.2008р. про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Фірма Ларекс» з питань правильності декларування податкових зобовязань та податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень-травень 2008р. на підприємстві відповідальними за фінансово-господарську діяльність підприємства є директор Кравець Олег Іванович, бухгалтер на підприємстві відсутній. Фактично у періоді, що перевірявся , основними видами діяльності субєкта господарювання була оптова торгівля продовольчими та непродовольчими товарами.

Зокрема, одним із постачальників ПП «Фірма Ларекс» вважається ТзОВ «Профліга», що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними на загальну суму 36030 952,00грн. Проведеною перевіркою\довідка №20330\7\23-413 від 29.08.2008 р.\ встановлено, що ТзОВ «Профліга» не звітується в ДПІ з березня 2008р., отже позивач вважає, що укладений між відповідачами договір є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме направлений на ухилення від сплати податків, оскільки ТзОВ «Профліга» в порушення п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» виписувало та видавало податкові накладні ПП «Фірма Ларекс» в квітні та травні 2008 року і при цьому не звітувало до ДПІ у Франківському районі м.Львова по податку на додану вартість, тобто вчиняло умисні дії, направлені на ухилення від сплати податків.

Наявні у матеріалах справи документи в своїй сукупності підтверджують умисел як ПП «Фірма Ларекс», так і ТзОВ «Профліга» на приховування від оподаткування прибутків та доходів, що підтверджується наступним:

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Однак, як вбачається з договору купівлі-продажу № ЛА-0000021 від 01.01.2008р., укладеного між відповідачами, вбачається, що між ПП «Фірма Ларекс» (Покупець) та ТзОВ «Профліга» (Продавець) укладено договір на продаж покупцю товару. В договорі не зазначено вид товарів (послуг), їх асортименту, загальну суму даного договору. Зазначено ,що оплата за товар здійснюється в формі безготівкового перерахунку,однак платіжні документи не представлені.

Підтвердженням виконанням умов згаданого договору є податкові накладні, наявні в матеріалах справи на загальну суму 36030952,00 грн.: №4010000019 від 01.04.2008р., №4010000035 від 01.04.2008р., №4010000016 від 01.04.2008р., №4010000017 від 01.04.2008р., №4010000018 від 01.04.2008р., №4080000008 від 08.04.2008р., №4040000014 від 04.04.2008р., №4010000014 від 01.04.2008р., №4010000015 від 01.04.2008р., №4140000012 від 14.04.2008р., №4100000007 від 10.04.2008р., №4150000004 від 15.04.2008р., №4170000019 від 17.04.2008р., №4210000015 від 21.04.2008р., № 4180000006 від 18.04.2008р., №5010000007 від 01.05.2008р., № 5010000006 від 01.05.2008р., №5010000005 від 01.05.2008р., №5030000002 від 03.05.2008р., № 5030000003 від 03.05.2008р., № 5310000016 від 31.05.2008р.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі податкових накладних ТзОВ «Профліга» продавалися, а ПП «Фірма Ларекс» придбались різноманітні товари, зокрема, будівельні матеріали, продукти харчування, побутова хімія, будівельні інструменти, а також надавались транспортні послуги.

У всіх випадках поставки товарно-матеріальних цінностей визначено ,що розрахунок здійснювався шляхом безготівкового розрахунку, однак відповідачем не представлено жодних довідок про рух коштів на розрахункових рахунках, які підтвердили дійсне вчинення правочину.

Також відповідачем не надано жодних первинних документів на підтвердження належного виконання договору, зокрема, актів виконаних робіт, документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, доказів наявності власних чи орендованих транспортних засобів, що підтверджують надання транспортних послуг, зазначених у податкових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та інших даних, що свідчать про реальність та товарність здійснюваних операцій, а також реальне настання правових наслідків. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж мала місце.

Хоча представник відповідача заявив в судовому засіданні,що означені документи вилучені під час обшуку,з довідки листа слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області №Е6-1123 від 07.07. 2009 року вбачається,що первинні документи,що стосуються господарських правовідносин між ПП „Фірма „Ларекс” та ТзОВ „Профліга” за 01.01.2008 року у ході розслідування кримінальної справи №141-2352 не вилучались і в матеріалах вказаної справи відсутні..На вимогу суду ніякі підтверджуючі документи відповідачем не представлені.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1)назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та договір купівлі-продажу, будучи первинними документами, та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на надання послуг.

Крім того, згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон №168) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту

суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до вимог ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Доказами в підтвердження спрямованості умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковим органам відомості про відсутність підприємства за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування (припинення) державної реєстрації підприємства та інше.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що укладений між відповідачами договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і порушує публічний порядок \ст.228 ЦК України\, і тому він є нікчемним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. ,і тому позови податкових органів про визнання правочину \угоди,господарського зобов”язання\недійсним судовому розгляду з 01.01.2004 не підлягають.При цьому встановлення нікчемності угоди як такої,що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства презюмується у мотивувальній частині рішення \ухвали\ ,а не в резолютивній.

Означена позиція Вищого адміністративного суду України щодо непідвідомчості вимог про визнання нікчемних правочинів недійсними співпадає з позицією Верховного Суду України,висловленій в постанові від 25.09.2007 р.№07\99.

В Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2009 року №0970 прямо зазначено,що податкова вигода може бути визнана необгрунтованою,зокрема,коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів,про що має бути зазначено в рішенні суду.

Тому суд враховуючи вищенаведені докази приходить до висновку ,що головною метою платника податків було одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди,зокрема відшкодування ПДВ з бюджету,за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Даючи правову оцінку означеної позицїї суд виходив з того, що ч. 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи викладене, господарське зобов'язання між ПП «Фірма «Ларекс»» та ТзОВ «Профліга» повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування є таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки по його наслідках у ПП «Фірма «Ларекс»» виникає право на податковий кредит, яке із врахуванням викладених обставин, а саме у зв'язку із нікчемністю правочину, укладеного між вказаними суб'єктами господарювання, є таким, що задекларовано неправомірно.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи накладних ПП «Фірма «Ларекс»» придбало будівельні матеріали та обладнання, побутову техніку, а також продукти харчування. Фізичний обсяг продукції є таким, що повинен передбачати транспортування цього товару та наявності складських приміщень для складування.

Разом з тим, у ПП «Фірма «Ларекс»» відсутні складські приміщення, відсутні документи, що підтверджують, що угода дійсно була товарною, відсутні товарно-транспортні документи, що дає підстави вважати, що угода не мала місця.

При цьому, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Проте, зазначені штрафні санкції стосуються випадків, коли їх застосування здійснюється органами державної влади або місцевого самоврядування, а не за рішенням суду. При цьому, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років.Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання такого правочину хоча б однією стороною.

Суд, оцінивши матеріали справи, пояснення представників сторін прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки подані позивачем докази в сукупності дають достатньо підстав для висновку щодо спрямованості діяльності ТзОВ «Профліга» та ПП „Фірма „Ларекс” при укладанні зазначеної угоди на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства,оскільки ПП „Фірма „Ларекс” вчинивши безтоварну угоду з ТзОВ „Профліга”,набувала право на відшкодування ПДВ з державного бюджету ,яке свідомо не було сплачено до бюджету „продавцем”,внаслідок чого з ПП „Фірма „Ларекс” слід стягнути до бюджету суму позову за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже в даному випадку, умисно не включивши до податкового зобовязання суму ПДВ і в подальшому не сплативши її, ПП «Фірма «Ларекс»» заподіяло шкоду інтересам держави, виходячи з того, що ТзОВ «Профліга» не задекларувало та не сплатило суму ПДВ.

Відповідачем 1 ПП «Фірма «Ларекс»» і третьою особою на боці відповідача ТзОВ „Профліга” не подано суду доказів, які б спростували вимоги позивача.

Виходячи з усього вищенаведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідачів не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України,ст.ст.203,215 ЦК України,ст.ст. 207,208,238,239,241 ГКУ України, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР , Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 16.07.1999 № 996-XIV суд

п о с т а н о в и в:

1. 1. Позов задоволити ..

2. 2. Стягнути з ПП «Фірма «Ларекс»» (юридична адреса: м.Львів, вул. Дж.Вашингтона,8, ідентифікаційний номер у ЄДРПОУ 35501798) в дохід державного бюджету кошти у розмірі 36030952 грн. 00 коп.

3. 3. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з поданням її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Колегія суддів: головуючий:

суддя:

суддя:

Постанова не набрала законної сили.

Головуючий суддя: Демяновський Г.С.

.