Рішення № 67937470, 07.07.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6173/17

Провадження № 2/344/2604/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Островського Л.Є.,

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 Андріївна звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, мотивуючи тим, що 05.09.2015 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області зареєструвала шлюб з відповідачем. В шлюбі у них народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння. Відповідач зловживає спиртними напоями і перебуваючи в стані алкогольного спяніння здійснює фізичну наругу над нею. Спільне господарство не ведуть з жовтня 2016 року, у звязку з чим позивачка вважає, що їхній шлюб існує формально і подальше його збереження є недоцільним. Крім цього, позивачка зазначила, що обоє батьків зобовязані утримувати доньку до досягнення нею повноліття. Донька часто хворіє, що призводить до значних фінансових витрат. Однак, відповідач не бере участі у її лікуванні. Тому просила шлюб розірвати, доньку ОСОБА_7 залишити на проживання з нею, стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, визначеного для дітей відповідної вікової категорії, до досягнення нею повноліття, стягувати з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку.

24.05.2017 року представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_8 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив змінити прізвище дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з «Кобзан» на «Процюк», встановити графік відвідування ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 кожної суботи протягом двох годин з 16:00 по 18:00 за присутності матері дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_6, представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просили задоволити в повному обсязі.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з матірю та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму визнали, не заперечили проти їх задоволення. Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання позивачки, зміни прізвища дитини та встановлення графіку відвідувань дитини заперечили проти їх задоволення, мотивуючи тим, що у відповідача невеликий дохід, він не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання дружини. Підстав для зміни прізвища дитини не вбачають. Відповідач не заперечує проти побачень з дитиною у зручний для нього час. А тому в цій частині заявлених позовних вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про шлюб Серія І-НМ №175344 сторони 05.09.2015 року зареєстрували шлюб в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис № 1649 (а.с. 7). Від даного шлюбу у подружжя народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

ОСОБА_6 стверджує, що вона не перебуває у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, вони не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства. На думку позивачки шлюб їх існує формально, миритися вона не бажає, збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітнього сина. Тому такий шлюб зберігати не доцільно.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що оскільки, сторони не підтримують шлюбні відносини, їхній шлюб існує формально, сторони добровільно узгодили питання щодо проживання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матірю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 05.09.2015 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що складено відповідний актовий запис № 1649 - слід розірвати.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів, то суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2017 рік у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідач є працездатною особою, на його утриманні немає інших дітей, непрацездатних батьків, а тому він спроможний платити аліменти на утримання

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За змістом ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення з відповідача аліменти в користь позивачки на утримання малолітньої доньки в розмірі по 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця але не менше 30 % прожиткового мінімуму до досягнення нею повнолітня, починаючи з 15.05.2017 року слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стянення аліментів на утримання позивачки в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку, то суд виходить з наступного.

Вимога ч. 4 ст. 75 СК України передбачає, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.4. ст. 76 цього кодексу якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч.ч.2, 4 ст. 84 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач працював в ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» з 28.03.2016 року по 09.05.2017 року на посаді муляр, дохід за вказаний період становив 18279,64 грн., з якого утримано 3564,54 грн., сума до виплати 14715,10 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» від 30.06.2017 року №38 (а.с. 33), отримує невеликий дохід, не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на утримання позивачки в розмірі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно до досягнення донькою трирічного віку не підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зміну прізвища дитини, то суд виходить з наступного.

Частиною 5 статті 148 СК України України встановлено, що у разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Оскільки позивачкою не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що така зміна прізвища справді відповідає інтересам дитини, а тому суд приходить до переконання, що в задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про встановлення графіку відвідування неповнолітньої доньки відповідачем, то суд вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не звертався до суду із позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, судом не встановлено будь-яких доказів того, що позивачка чинить перешкоди відповідачу у побаченнях та спілкуванні з дитиною, то суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а тому не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

На підставі наведеного, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2 ст. 3, ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної ОСОБА_1 України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), ст. ст. 75, 76, 84, 88, 104, 110, 112, 148, 159, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 11, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_9 Андріївни до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку - задоволити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 05.09.2015 року в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1649 розірвати.

Малолітню дочку, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити на проживанні з матірю, ОСОБА_2.

Стягувати із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, жительки м.Івано-Франківськ, вул.Івана Павла II, 8,кв.45, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі по 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця але не менше 30 % прожиткового мінімуму до досягнення нею повнолітня.

Стягнення аліментів розпочати 15 травня 2017 року.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 640 гривень 00 копійок судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Островський Л.Є.