Рішення № 67934201, 21.07.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8582/13-ц Провадження № 22-ц/773/805/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Стрільчук В.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання Концевич Я.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА :

Позивач ПАТ „Укрсоцбанк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 01.09.2008р. між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 078-12/170, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 11 954 доларів США на умовах, що строком погашення є 31 серпня 2015 року, відсоткова ставка за користування кредитними коштами 13,5% річних. Позичальник зобовязувався згідно з кредитним договором у повному обсязі, у тому числі, але не обмежуючись цим, повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у порядку та на умовах кредитного договору, щомісячними платежами, згідно встановленого графіку кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договорами кредиту банком було укладено з ним 01.09.2008р. договір застави № 078-12/80/08, згідно умов якого в заставу банку було передано транспортний засіб марки DEAWOO, моделі LANOS, 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий седан, шасі №SUPTF69YD8W424014, повна масса 1378 кг., обєм двигуна 1500 куб.см., реєстраційний № AC5240AP, заставною вартістю 61 100.00 ( шістдесят одна тисяча) гривень.

У звязку із неналежним виконанням зобовязань по кредитному договору станом на 19.04.2013 року за відповідачем рахується заборгованість, яка складає 12244.24 доларів США, або (за курсом НБУ на день складення розрахунку) 97868.21 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 74090,40 грн., сума заборгованості за відсотками 18373,11 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 3447,88 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 1956,82 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 12244.24 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок чотири) долари 24 центи США, що еквівалентно в національній валюті 97 868, 21грн. (девяносто сім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 21 копійку) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 978,68 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2013 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 (43023, м.Луцьк, вул ГордіюкАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь ПАТ Укрсоцбанк 12 244 долари 24 центи США, що еквівалентно в національній валюті 97 868 гривень 21 копійок заборгованості за кредитним договором № 078-12/170 від 1 вересня 2008 року та 978,68 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить скасувати це рішення у звязку з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення зміні, з таких підстав.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.( ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Статтями 1048, 1050 цього Кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2008р. між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №078-12/170, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати останньому у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 11 954.00 доларів США .

Відповідно до п.п. 3.3.7, 3.3.9 п. 3.3. договору кредиту, відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору та сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному в п. 2.4, 2.5 цього договору.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договорами кредиту банком було укладено з ОСОБА_3 01.09.2008р. договір застави № 078-12/80/08, згідно умов якого в заставу банку було передано транспортний засіб марки DEAWOO, моделі LANOS, 2008 року випуску, чорного кольору, тип ТЗ легковий седан, шасі №SUPTF69YD8W424014, реєстраційний № AC5240AP, заставною вартістю 61 100.00 гривень.

Згідно з п. п. 3.2.3. 1. п.п. 3.2.3 договору кредиту кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісій, та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Згідно з п.4.1 договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п 1.1. цього договору позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

В порушення зазначених правових норм та умов кредитного договору позичальник не повертав кредитні кошти, нараховані відсотки та інші витрати за кредитним договором у передбачені строки, тобто порушував свої зобовязання перед банком, у звязку з чим, у відповідача виникла заборгованість, що складається з тіла кредиту, відсотків штрафних санкцій, що передбачені умовами договору.

Таким чином, оскільки відповідач своїх зобовязань за кредитним договором належним чином не виконав, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням ст.ст.526,543, 1050 ЦК України в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 9269 доларів США, що еквівалентно 74090,40 гривень та процентів за користування кредитом в розмірі 2298,65 доларів США, що еквівалентно18373,11 гривень.

Однак вирішуючи спір в частині вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що пеня може бути нарахована та стягнута лише в національній валюті України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного суд України у справі 3-29гс15 від 01 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 3447,88 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом в розмірі 1956, 82 грн.

Доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту є безпідставними та такими, що не мають правового значення.

Предявлення позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором і є вимогою до боржника про дострокове повернення боргу, право на яке надане банку як положеннями ст. 1050 ЦК України так і умовами, укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того апелянт стверджує, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки надіславши претензію, банк своїми діями змінив строк виконання зобовязання. Однак дані твердження є надуманими.

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й зобовязаний предявити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців ч. 4 ст.559 ЦК України), від дати порушення боржником встановлено банком строку для дострокового повернення кредиту.

Претензія Банку про дострокове повернення кредиту від 01.12.2011 року ( хоча і відповідач стверджує про її неотримання), а позов предявлений 21 травня 2013 року, тобто в межах трьохрічного терміну.

Крім того, доводи апеляційної скарги про неправильність та необґрунтованість розрахунків позивача, щодо існуючої заборгованості є голослівними та безпідставними. Відповідач та його представник не надали будь-яких розрахунків, або ж платіжних документів про погашення існуючої заборгованості на спростування доводів позовної заяви. Клопотання про проведення судової бухгалтерської експертизи відповідач та його представник не заявляли.

Оскільки, судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права в частині визначення валюти у якій стягується пеня, рішення суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 червня 2013 року в даній справі змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 078-12/170 від 01.09.2008 року, що станом на 19.04.2013 року складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 9269, 41 долара США, що еквівалентно 74090 гривень 40 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 2298,65 долара США, що еквівалентно 18373 гривень 11 копійок, пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 3447 гривень 88 копійок та пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 1956 гривень 82 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 973 гривень 68 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді