Ухвала суду № 6792730, 19.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

19.03.2009 Справа № 22-а-901/08

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Лядової Т.Р.,

суддів           Дугаренко О.В. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання Хіштілова М.М.

за участю:

сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 29.07.08 у справі №2-16/1773-2008А

за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" (вул. Промислова, 3, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, 96100)

про скасування податкового повідомлення –рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Республіканське підприємство «Джанкойське «Міжрайпаливо»звернулося з адміністративним позовом до суду, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ АР Крим № 00041615300/0 від 17.08.2006р. на суму 4132,02 грн. за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання за період з 30.05.2005р. по 26.07.2006р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховані призначення платежів, зроблених позивачем у погашення зобов'язань з ПДВ, що суперечить п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000р. Позивач також звертає увагу на те, що оскільки п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 суперечить п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону, підлягає застосуванню передбачене у п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону правило про «конфлікт інтересів», відповідно до якого у разі неоднозначного трактування прав і обов'язків платників податків чи контролюючих органів, в результаті чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення має прийматись на користь платника податків.

Постановою Господарського суду АР Крим від 29.07.2008р. частково задоволені позовні вимоги Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо", а саме скасоване податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ № 00041615300/0 від 17.08.2006р. у сумі 3982грн.02коп. за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання за період з 30.05.2005р.-26.07.2006р. В іншій частині позову позивачу відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник Джанкоїської ОДПІ в АР Крим направив на адресу суду апеляційну скаргу, якої просить змінити зазначену постанову суду в частині задоволення позову позивача та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні спору норм матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2008р. Джанкойській об'єднаній Державній податковій інспекції в АР Крим поновлений строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим.

Ухвалою судової колегії від 12.12.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 19.03.2009р., о 09.30 годин.

Сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодоправильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2006р. Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена невиїзна документальна перевірка Республіканського підприємства Джанкойське „Міжрайпаливо" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30.05.2005р. по 26.07.2006р.

За результатами перевірки складено акт №1540/15-02/01884567 від 08.08.2006р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними, цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р., що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з ПДВ № 8089 від 19.05.2005р. за квітень 2005р. на строк більш 90 календарних днів.

Вказане порушення призвело до застосування до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону штрафних санкцій в розмірі 50% від суми погашеного податкового боргу на суму 4132,02грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення №00041615300/0 від 17.08.2006р.

Підпункт 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758.

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі - Порядок № 327), встановлені вимоги про те, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті, невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що недослідження відповідачем первинних документів позивача призвело до відображення в акті перевірки даних, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до наданих позивачем первинних документів, що підтверджують сплату ним самостійно узгоджених у податковій декларації з ПДВ за квітень 2005р. податкових зобов'язань в сумі 8264грн. (граничний строк сплати - 30.05.2005р.), вказане податкове зобов'язання сплачено ним вчасно в сумі 6500грн., а саме: платіжними дорученнями № 386 від 29.04.2005р. на суму 1500грн., № 395 від 24.05.2005р. на суму 2000грн., № 399 від" 30.05.2005р. на суму 3000грн.

З цих платіжних доручень вбачається, що вони мають призначення платежів „ПДВ за квітень місяць 2005р." та прийняті банком до виконання.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів(обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.)

Враховуючи, що податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 6500грн. сплачені позивачем своєчасно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність застосування штрафних санкцій в розмірі 3250грн.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зауважив, що розрахунок штрафних санкцій здійснено відповідачем без врахування даних платіжних доручень, а в його основу покладені данні про ті платежі, якими позивач сплачував зовсім інші зобов'язання та інший податковий борг.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем допущено прострочення сплати 1500грн. на 30 днів (доручення № 441 від 29.06.2005р.), у зв'язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість застосування до позивача згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в розмірі 10% від суми погашеного боргу на суму 150грн. (п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.).

Отже, решта несплаченого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 264грн., внаслідок її несплати відповідно до вимог п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. слід вважати сумою податкового боргу.

П.п. 7.7 ст. 7 Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вказана норма стосується виключно платників податків, адже податкові зобов'язання і податковий борг погашає саме він та не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд, всупереч призначенням платежів, зазначених платником у платіжних дорученнях.

П.п. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. передбачено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати "операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 8.6.1 цього пункту.

В свою чергу, п.п. "б" підпункту 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону визначає, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме - використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

Сплата податків до бюджету у зазначений перелік операцій, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, не входить.

Відповідно до вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., активи платника податків можуть бути, примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Наведене свідчить про те, що за наявністю перебування активів позивача у податковій заставі, відповідач мав право здійснювати перенаправлення коштів позивача з поточних платежів в рахунок погашення його податкового боргу.

В ході розгляду спору у суді першої інстанції відповідач не довів суду наявність права органів державної-податкової служби самостійно розпоряджатися коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

Пункт 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що Джанкойська ОДПІ не зверталася з позовом до РП „Джанкойське „Міжрайпаливо" про стягнення податкового боргу з ПДВ в розмірі 264грн., а самостійно погасила цей борг за рахунок поточних платежів позивача, внаслідок чого і дійшла висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Доказів підтверджуючих, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем здійснено правомірно, на підставі первинних документів позивача, Джанкойською ОДПІ суду, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України не надано, хоча при вирішенні адміністративного спору про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим –залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 29.07.08 у справі №2-16/1773-2008А за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим про скасування податкового повідомлення –рішення –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Т.Р.Лядова

Судді           підпис                               О.В.Дугаренко підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             Т.Р.Лядова