Постанова № 67923334, 20.07.2017, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/603/17

номер провадження 2-а/166/44/17

категорія: 39

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Ратне 20 липня 2017 року

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.

за участю секретаря Заєць Н.П.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_3

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4

позивача ОСОБА_5

позивача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ратне справу за позовом ОСОБА_1 до Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_3, про часткове скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року, та за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1, про скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Суду з адміністративним позовом до Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області про часткове скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року. Свої вимоги мотивує тим, що приймаючи п. 5 зазначеного рішення Відповідач вийшов за межі наданих йому чинним законодавством повноваження.

Позивач вважає рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року в частині п. 5 резолютивної частини протиправним та таким, що підлягає скасуванню в цій його частині, з наступних підстав:

ОСОБА_1 є власником приміщення котельні, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 кв.м., що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав, видані комунальним підприємством «Волинським обласним бюро технічної інвентаризації» № 33314417 від 28.02.2012 року та № 34918311 від 23.07.2012 року.

Відповідно до рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району № 9/2 від 23.12.2016 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність загальною площею 0,0350 га. та надано дозвіл на викуп земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0350 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Пунктом 5 вказаного рішення передбачено гр. ОСОБА_1 вирішити до наступної сесії відповідно до рішення комісії з питань промисловості, продовольства, земельної реформи і екології, будівництва, транспорту і зв'язку питання щодо відшкодування збитків користувачам погребів у разі їх знесення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом в судовому засіданні 08.06.2017 року було задоволено клопотання ОСОБА_3 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача за позовом ОСОБА_1 до Ратнівської селищної ради про визнання частково протиправним та скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року.

Окрім того, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулись до Ратнівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивачі посилаються на наступне:

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Пунктом 6-1 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, тощо.

Ухвалою від 14.06.2017 року даний позов було об'єднано з позовом ОСОБА_1 до Ратнівської селищної ради.

В судовому засіданні 11.07.2017 року судом було залучено ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні Відповідача у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до Ратнівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року.

Ухвалою від 03.07.2017 року Судом було визнано обов'язковою явку представника Відповідача. Проте, незважаючи на вимоги зазначеного процесуального документу, Ратнівська селищна рада Ратнівського району Волинської області явки повноважного представника в судове засідання у даній справі не забезпечила та неодноразово подавала на адресу Ратінвського районного суду Волинської області клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому, окрім іншого, зазначала про те, що при розгляді адміністративної справи «покладається на розсуд суду».

Розгляд справи неодноразово відкладався з тих підстав, що позивачі у справі за обома позовами та їх представники подавали в судовому засіданні документи, копії яких до матеріалів справи не долучали.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником приміщення котельні, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 45,4 м кв, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав, видані комунальним підприємством «Волинським обласним бюро технічної інвентаризації» № 33314417 від 28.02.2012 року та № 34918311 від 23.07.2012 року (а.с. 6, 7).

Рішенням Ратнівської селищної ради № 24/14 від 20.09.2013 року «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність» надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 350 м кв, яка знаходиться по АДРЕСА_1 для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність (а.с. 8).

Відповідно до рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району № 9/2 від 23.12.2016 року ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність загальною площею 0,0350 га. та надано дозвіл на викуп земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,0350 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Пунктом 5 вказаного рішення передбачено гр. ОСОБА_1 вирішити до наступної сесії відповідно до рішення комісії з питань промисловості, продовольства, земельної реформи і екології, будівництва, транспорту і зв'язку питання щодо відшкодування збитків користувачам погребів у разі їх знесення.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 128 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено порядок продажу земельних ділянок державної комунальної власності громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ст. 132 ЗК України визначено зміст угоди про перехід права власності на земельні ділянки, однією із яких є відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Згідно норми ст. 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин (а.с. 9-27) обмеження відсутні. Відсутні відповідні обмеження й у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.05.2014 року № НВ-0700874222014 (а.с. 24).

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення в частині п. 5 орган місцевого самоврядування - Ратнівська селищна рада, вийшла за межі повноважень, наданих їй чинним законодавством, встановивши додаткові обмеження ОСОБА_1 З огляду на наведене, пункт 5 рішення Ратнівської селищної ради № 9/2 від 23.12.2016 року є таким, що прийнятий Відповідачем з перевищенням повноважень, а отже є протииправним, а позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до Ратнівської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Ратнівської селищної ради №9/2 від 23.12.2016 року, то Ратнівський районний суд Волинської області зазначає наступне:

В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 міститься схема генплану містобудівного обґрунтування розташування об'єкту в АДРЕСА_1 (магазину господарських товарів) (а.с. 102). Вказане містобудівне обґрунтування розташування об'єкту (магазину господарських товарів) затверджене рішенням Ратнівської селищної ради № 12/20 від 05.07.2007 року (а.с. 115).

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Пунктом 6-1 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що дія частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону до 1 січня 2015 року не поширюється на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ч. 2 ст. 128 ЗК України).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЗК України рішення сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Беручи до уваги системний аналіз наведених вище норм ст. 128 ЗК України, Суд зазначає, що надання дозволу ОСОБА_1 дозволу на викуп земельної ділянки відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Ратнівської селищної ради № 9/2 від 23.12.2016 року, є одним з етапів продажу ОСОБА_1 земельної ділянки, зазначеної у ньому.

Разом з цим, ні в матеріалах, наявних у справі та наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, ні в судовому засіданні з розгляду даної справи, ОСОБА_1 не було надано доказів того, що прийняттю оскаржуваного рішення передувало розроблення та затвердження детального плану території де розміщена земельна ділянка, яка надана для викупу ОСОБА_1.

За таких обставин Суд дійшов висновку про те, що Ратнівська селищна рада Ратнівського району, приймаючи рішення № 9/2 від 23.12.2016 року без попереднього розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перевищила свої повноваження.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (частина 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (підпункт 6, пункту а частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до п. 42 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

При цьому, твердження представника ОСОБА_1 про те, що ч. 5 ст. 128 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у продажу земельної ділянки, а отже Відповідач не був наділений іншими правовими механізмами, окрім як надати відповідний дозвіл на викуп земельної ділянки, є необґрунтованим, оскільки наведені вище норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містять заборону на передачу земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування фізичним особам у разі відсутності плану зонування або детального плану території, оформленого відповідно до чинного законодавства без врегулювання питання щодо того, яка форма рішення у разі відсутності такого плану повинна бути прийнята. Однак, при цьому, вказана норма (ч. 3 ст. 24 Закону) встановлює певні межі, в яких орган місцевого самоврядування як особа, уповноважена розпоряджатись майном відповідної територіальної громади, зобов'язаний діяти.

Окрім того, Ратнівський районний суд Волинської області зазначає, що ч. 2 ст. 134 ЗК України встановлює виключні підстави, за наявності яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки комунальної власності або права на них.

Такими підставами, згідно вказаної норми, зокрема, є:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, у ньому не міститься посилання на земельні торги як передумову надання дозволу на викуп означеної земельної ділянки, чи як на частину процедури такого викупу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із п.1 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 6-рп/1997 від 25.11.1997 року, № 9-рп/1997 від 25.12.1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Громадські слухання проводяться з метою врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій.

Частиною 7 статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати, зокрема, повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

При цьому, згідно інформації начальника сектору містобудування та архітектури Ратнівської районної державної адміністрації, яка міститься у листі № 37 від 11.07.2017 року будинок АДРЕСА_1 (а.с. 89).

За таких обставин Суд вбачає, порушення прав та законних інтересів позивачів як жителів та власників квартир на території, щодо якої потрібно було розробити детальний план території, а також як членів територіальної громади, на яку поширює свою діяльність Ратнівська селищна рада, щодо можливості подати свої письмові пропозиції до містобудівної документації.

Крім того, судом також встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.01.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.03.2009 року № 22076742.

ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.12.2014 року № 31094626.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_4, що підтверджується Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.02.2012 року.

Як власники даних квартир вони користуються господарськими спорудами, які знаходяться біля будинку, зокрема: ОСОБА_6 належить приміщення гаражу, що примикає до приміщення старої котельні, яка знаходиться між будинками АДРЕСА_5 та належить на праві власності позивачу ОСОБА_1; ОСОБА_5 належить погріб, який знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_6 та практично по якому проходить межа проектованої земельної ділянки, яку намагається приватизувати ОСОБА_1; ОСОБА_3 належить погріб, який знаходиться навпроти будинку АДРЕСА_6 та фактично розміщений на проектованій земельній ділянці, яку намагається приватизувати ОСОБА_1 Даними приміщеннями користуються більше 30 років.

Факт розміщення даних споруд та користування ними позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_5 ОСОБА_3 підтверджується матеріалами, наявними у справі та не заперечується сторонами, зокрема містобудівним обґрунтуванням розташуванням об'єкту в смт. Ратне (а.с. 113-128), актом обстеження земельної ділянки від 29.11.2016 року складеного комісією з питань промисловості, продовольства, земельної реформи та екології, будівництва, транспорту і зв'язку (а.с. 41).

Частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Суд бере до уваги те що Відповідач не звертався до суду із позовом про проведення відповідної перебудови або знесення погребів та гаражів, як таких що побудовані без жодних дозвільних документів.

Орім того, як вбачається з матеріалів, наявних у справі, підставою для відведення земельної ділянки ОСОБА_1 була містобудівна документація - містобудівне обґрунтування розташування об'єкту «Реконструкція та добудова котельні під магазин господарських товарів по вул. Центральна, Ратнівського району», затверджена рішенням Ратнівської селищної ради від 05.07.2007 року № 12/20.

В пункті 1.1 Державних будівельних норм Б.1.1-4-2002 в редакції наказу Держбуду України від 05.09.2005 року № 152 міститься визначення містобудівного обґрунтування як виду будівельної документації, яка розробляється з метою обґрунтування місцезнаходження об'єкта будівництва.

При цьому у висновку відділу містобудування, архітектури та комунального господарства Ратнівської райдержадміністрації від 27.04.2006 року № 46 та в текстовій частині містобудівного обґрунтування (абзац 2 п. 6.10 Розділу 6) (а.с. ???) встановлена вказівка на обов'язковість погодження обґрунтування з Львівським інститутом «Містопроект», санепідемстанцією. Однак Судом в процесі розгляду справи наведені погодження не встановлені, а сторонами їх наявність - не доведена.

Таким чином Суд вважає, що містобудівне обґрунтування розташування об'єкту на підставі якого розроблявся проект землеустрою ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, а отже не відповідає вимогам законодавства і проект землеустрою затверджений оскаржуваним рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у справі рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року є таким, що прийняте органом місцевого самоврядування з порушенням норм матеріального права та з перевищенням повноважень, визначених чинним законодавством для Відповідача, а тому адміністративні позови у даній справі є обґрунтованими та такими, які слід задовольнити

З огляду на наведене, керуючись нормою ст. 19 Конституції України, ст.ст. 24, 26, 31, 52, 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 8, 16, 19, 21, 24, п. 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 344, 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 6, 9-11, 18, 41, 69-72, 99-100, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_3, про часткове скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року задовольнити повністю.

Визнати частково протиправним та скасувати пункт п'ятий резолютивної частини рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність".

2.Адміністративний позов ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1, про скасування рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ратнівської селищної ради Ратнівського району Волинської області №9/2 від 23.12.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для обслуговування котельні з подальшою реконструкцією під магазин для викупу у власність".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ратнівський районний суд Волинської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. Лозицький